Рішення

від 07.11.2012 по справі 5011-32/11781-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/11781-2012 07.11.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур", м. Київ

про стягнення 47 202, 92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Букова Ю.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.10.2012р. справу № 5011-32/11781-2012 було передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур" про стягнення з останнього заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 32 400, 51 грн., пені в сумі 9 734, 56 грн., інфляційних в сумі 3 171, 13 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 896, 72 грн., згідно Договору фінансового лізингу № 1463L09/00 від 29.10.2009р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 29.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", далі Лізингодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Сібур", далі Лізингоодержувач, було укладено Договір фінансового лізингу № 1463L09/00, далі Договір, з додатками, відповідно до яких вони погодили:

· предмет лізингу згідно спеціальних умов Договорy -легковий автомобіль Mercedes- Benz GL 450, ціна якого складає 85 000, 00 дол. США, що на день укладення Договору становить 680 646, 00 грн.

· графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) з розбивкою на 48 лізингових періодів, за які Лізингоодержувач здійснює оплату за користування предметом лізингу (відповідно до Загальних умов Договору) тривалістю один календарний місць кожен.

Відповідно до Акту приймання передачі від 05.11.2009р. Лізингодавцем передано у користування Лізингоодержувача предмет лізингу та встановлено дату його повернення/викупу -05.11.2013р.

Дати внесення Лізингоодержувачем чергових лізингових платежів сторони визначили в Додатку 2 до Договору, що кореспондується з приписами п. 6.2.2. та Розділу "Визначення" Загальних умов Договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку, всупереч умовам Договору та Додатку 2 до нього Лізингоодержувачем не сплачено чергові платежі за 9, 10 лізингові періоди, строк внесення яких 05.08.2010р. та 05.09.2010р. відповідно, на загальну суму 32 400, 51 грн., у в'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість.

Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, а тому позивач додатково просить суд стягнути з нього неустойку 9 734, 56 грн. за період з 06.08.2010р. по 08.08.2012р. (розрахована позивачем з урахуванням суми лізингового платежу), передбачену сторонами в пункті 7.2. Договору. Так, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього додатково інфляційні в сумі 3 171, 13 грн. та три проценти річних в сумі 1 896, 72 грн. (розрахунок додається).

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів виконання, або неможливості виконання вказаного зобов'язання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати лізингових платежів в сумі 32 400, 51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а заявлена позивачем до стягнення неустойка фактично є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, що кореспондується з приписами ст. 549 ЦК України та ст. 231 ГК України. Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України, судом з власної ініціативи зроблено її перерахунок, з урахуванням чого, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 9734, 56 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 3831, 78 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних з та інфляційних відповідає вимогам вказаної статті. Втім, у зв'язку з припущенними позивачем помилками під час розрахунку інфляційних, судом з власної ініціативи зроблено перерахунок. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3096, 88 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати лізингових платежів за Договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 896, 72 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.11.2012р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 625, 629, 638, 806 ЦК України, ст. 55, 180, 181, 292 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур"задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур", 04210, м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 6, код ЄДРПОУ 33741900, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 22/1, код ЄДРПОУ 33942232, заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 32 400, 51 грн., пеню в сумі 3 831, 78 грн., три проценти річних в сумі 1 896, 72 грн., інфляційні в сумі 3 096, 88 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 405, 70 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур" щодо стягнення пені в сумі 5 902, 78 грн. - відмовити.

4. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Сібур" щодо стягнення інфляційних в сумі 74, 25 грн. - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -09.11.12р.

Суддя Ю. О. Підченко