Рішення

від 06.11.2012 по справі 18/2028/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2012 р. Справа №18/2028/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Полтавського тампонажного управління, м. Полтава

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 31 403,84 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники :

від позивача: Озірна Л.В. довіреність № юр-1047/д від 08.12.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_1

У судовому засіданні 06.11. 2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення (згідно ст.85 ГПК України).

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 31 403,84 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 07.08.2009р. № 14/2/7/37 -ОР, з них: 30 143,91 грн. основного боргу, 934,93 пені та 325 грн. відшкодування шкоди.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів визначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 07.08.2009р. № 14/2/7/37 -ОР.

Відповідач обґрунтований письмовий відзив на позов не надав, в судовому засіданні позов визнав частково (суму основного боргу, проти стягнення шкоди заперечує, в частині стягнення пені покладається на розсуд суду).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

07.08.2009 року між сторонами було укладено договір оренди №14/2/7/37-ОР (далі - Договір, арк. спр. 8-10), згідно якого позивач передає, а відповідач бере у тимчасове володіння приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований в підземному переході за адресою АДРЕСА_1 (далі за текстом "об'єкт, що передається в оренду "(п.1.1 Договору)).

Відповідно до п.5.1 Договору розмір орендної плати за об'єкт, що передається в оренду, складає 8 000,00 грн. за місць, в т.ч. ПДВ 1 333,33 грн. Розмір місячної орендної плати за перший місяць після затвердження цього договору розраховується з урахуванням індексу інфляції за період з початку поточного року до дати затвердження договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 5.3 Договору). Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача за попередній місяць не пізніше 20 числа кожного місяця (п. 5.4 Договору).

Пунктом 9.1 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення сплати орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.1 цей Договір вступає в силу після затвердження у ВАТ "Укрнафта". але не раніше 21.10.2009 року, і діє 2 роки 11 місяців з дати затвердження.

Відповідно до акту від 21.10.2009 р. приймання-передачі Полтавське тампонажне управління ВАТ "Укрнафта" та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 дійшли згоди щодо передачі останній в оренду приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований у в підземному переході за адресою АДРЕСА_1, згідно договору оренди №2/7 від 07.08.2009 р.

28.09.2012 р. позивачу від відповідача надійшла заява про розірвання Договору оренди. Даний договір був розірваний за згодою сторін та 02.10.2012 р. згідно акту здачі-приймання відповідач передав з оренди, а позивач прийняв об'єкт оренди.

Але, як вбачається з позовної заяви, з початку 2012 року відповідач систематично порушував умови договору оренди, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату за об'єкт оренди, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем згідно даного договору станом на 02.10.2012 р. склала 30 143,91 грн.

Крім того, відповідно до ст. 232 ГК України та на підставі п. 9.1 Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 934,93 грн. пені та 325 грн. вартості розбитого склопакету зовнішньої металопластикової перегородки.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 31 403,84 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору оренди. За змістом ст. 283, 286 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі і строки її внесення визначаються в договорі.

Розмір орендної плати, як було зазначено вище, визначена п.п.5.1 та 5.3 Договору та вноситься не пізніше 20 числа кожного місяця (п. 5.4 Договору оренди).

Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений також ст. 759 ЦК України. Своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати орендар належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді, за розрахунком позивача, становить 30 143,91 грн. та визнається відповідачем.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство"; за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 31 078,84 грн., з них: 30 143,91 грн. основного боргу та 934,93 грн. пені, є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з 01.01.2012 р. по 01.10.2012 р. на суму 31 078,84 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту відпуску товару позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі. Відповідач суму заборгованості визнав, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 325,00 грн. шкоди за розбитий склопакет зовнішньої металопластикової перегородки, розміром 1,75 (Н)*0,3 м. Як вбачається з позовної заяви, вказану суму позивач зазначає виходячи з ринкової вартості; жодних доказів в обґрунтування зазначеної суми, позивачем не надано. За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення вимог про відшкодування шкоди в розмірі 325 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позивачем при поданні позову було сплачено 1677,00 грн. судового збору (платіжне доручення №1327 від 09.10.2012р., акр. спр. 7), а мінімальна ставка судового збору становить 1609,50 грн. (ст.4 Закону України "Про судовий збір"), то необхідно повернути з державного бюджету позивачу надлишково сплачені 67,50 грн. судового збору за розгляд даної позовної заяви.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Полтавського тампонажного управління (36034, м. Полтава, вул. Половки, 90, р/р 26009050005167 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00143113) 30143,91 грн. основного боргу, 934,93 грн. пені та судовий збір у розмірі 1593,9 грн.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" в особі Полтавського тампонажного управління (36034, м. Полтава, вул. Половки, 90, р/р 26009050005167 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00143113) з спеціального фонду державного бюджету (УДКСУ у м. Полтава , код ЄДРПОУ 38019510, рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) 67,50 грн. судового збору, надлишково сплаченого платіжним дорученням № 1327 від 09.10.2012 р. (оригінал платіжного доручення в матеріалах справи, арк. спр. - 7).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 09.11.2012 р.

Суддя О.С.Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).