Рішення

від 04.07.2011 по справі 5015/2975/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.11 Справа№ 5015/2975/11

за позовом Прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі:

позивача Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»

до відповідача Корпорація «Енергоресурс-інвест»

про стягнення боргу

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора -не з'явився;

від позивача Охріменко В.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі: Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до корпорації «Енергоресурс-інвест»про стягнення боргу.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією договору №49 від 02.10.1996р., розрахунком заборгованості, копією акту про включення системи теплопостачання, тарифами на послуги теплопостачання для підприємств, доказами надіслання позовної заяви Відповідачеві.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2975/11 від 01.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17год. 15хв. 14.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 14.06.2011р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведенння судового засідання..

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача було подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію довідки про включення позивача до ЄДР; копія акту звірки взаємних розрахунків; докази надіслання акту звірки Відповідачу; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив , був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про причини неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

14.06.2011р. від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 64093,41грн. основного боргу.

15.10.2009р. між Позивачем (Субпідрядник) та Відповідачем (Генпідрядник) укладено договір субпідряду №5ЛВ (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник в межах твердої договірної ціни зобов"язується виконати і здати Генпідряднику відповідно до календарного плану виконання робіт будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до п.п.2.3, 4.2 Договору, розрахунки по цьому Договору здійснюються в безготівковому порядку, форма розрахунків- платіжне доручення.Генпідрядник здійснює оплату за виконані роботи на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін. Згідно з Договором оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно за фактично виконані роботи відповідно до підписаних Актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок про вартість робіт, протягом 10 робочих днів після підписання відповідного акта приймання- передачі виконаних робіт.

Відповідно до акту №2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. згідно Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято роботи на суму 24181,63грн.; відповідно доакту №3 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009р. згідно Договору, підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, Позивачем виконано, а Відповідачем прийнято роботи на суму 64279,76грн.

Згідно доводів позовної заяви, відповідач не в повній мірі розрахувався за прийняті згідно Договору роботи, внаслідок чого утворився борг в розмірі 64093,41грн.

Позивачем 05.11.2010р. скеровано Відповідачу претензію (підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №7241 від 29.06.2011р.). Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведено доводів та не подано доказів підписання Відповідачем акту звірки взаємних розрахунків.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази погашення повністю чи частково боргу в розмірі 64093,41грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в розмірі 64093,41грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 632,15грн. 3% річних та2948,28грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого, розмір 3% річних становить 30,34грн., інфляційних нарахувань -133,69грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 632,15грн., інфляційних нарахувань -2948,28грн. підлягають до задоволення.

При цьому суд зазначає, що розрахунки Позивачем проведено невірно, внаслідок чого розмір інфляційних нарахувань занижено. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Щодо стягнення 3266,12грн. пені.

Позивач в розрахунку до позовної заяви надає розрахунок пені, відповідно до якого, розмір пені становить 3266,12грн.

Відповідно до п.10.5 Договору, за порушення терміну оплати робіт, Генпідрядник (Відповідач) сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від вартості заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3266,12грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

04.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.07.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 38, 43, 49,ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з корпорації "Енергоресурс-інвест" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 131, ідентифікаційний код 30336890) на користь Львівського міського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" (79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4а, ідентифікаційний код 20784943) 64093,41грн. боргу, 3266,12грн. пені, 632,15грн. 3% річних та2948,28грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Львівхліб»(79000, м.Львів, вул.Лук'яновича, 3 ідентифікаційний код22366724) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 709,4грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31218264700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу -22050003, символ звітності банку -264) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.