Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-3218/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-3218/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-3218/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ "Деметра"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ Деметра" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста" Харкова від 16.02.2012 року № 0001872305, № 0001882305, № 0001892305.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ Деметра" (код за ЄДРПОУ 33676617) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код за ЄДРПОУ 36457279) за квітень-жовтень 2010 року, ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (код за ЄДРПОУ 37093546) за лютий 2011 року та ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (код за ЄДРПОУ 35573967) за жовтень, грудень 2008 та вересень, жовтень-2009 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 02.02.2012 року за №519/2305/33676617 яким встановлено, порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 115 897 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 144 872 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення за № 0001872305 від 16.02.12 року на загальну суму 201 367,50 грн., № 0001882305 від 16.02.12 року на загальну суму 161 094,00 грн., № 0001892305 від 16.02.12 року на загальну суму 46 070,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0001872305, № 0001882305, № 0001892305 винесено ДПІ Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень рішень, є те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс". В ході проведення ДПІ у Жовтневому районі м Харкова перевірки контрагентів, було встановлено, що у ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс"немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, у акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що правочини укладені від імені ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс"не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача". На підставі викладеного всі правочині укладені між ТОВ "АПФ Деметра" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-Консалтінг плюс", ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс"є нікчемними.

Матеріали справи свідчать, що між підприємствами ТОВ "АПФ Деметра" (Замовник) і ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (Виконавець) укладено договори про надання послуг з пошуку постачальників кукурудзи, пшениці та соняшника: 1) № 05/04-1 від 05.04.2010 року; 2) № 05/05-1 від 05.05.2,010 року; 3) № 01/06-1 від 01.06.2010 року; 4) №05/07-1 від 05.07.2010 року; 5) №02/09-1 від 02.09.2010 року; 6) № 01/10-1 від 01.10.2010 року.

Відповідно до умов угоди ТОВ "Тех-Агроремпоставка" виписано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг) Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2010 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень 2010 року. Суми взаємовідносин з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" включені до складу валових витрат.

Між підприємствами ТОВ "АПФ Деметра" (Замовник) і ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (Виконавець) укладено договір № 01/02-1 від 01.02.2011 року про надання послуг з пошуку постачальників сої. Відповідно до умов угоди ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" виписано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2011 року. Суми взаємовідносин з ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" включені до складу валових витрат.

Між підприємствами ТОВ "АПФ Деметра" (Замовник) і ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" (Перевізник) укладено договори про надання експедиційних послуг та послуг з перевезення вантажів: 1) № 09/1-Д від 01.09.2009 року; 2) № 09/7-Д від 07.09.2009 року; 3) № 09У21-Д від 21.09.2009 року; 4) № 10/1-Д від 01.10.2009 року; 5) № 10/2-Д від 02.10.2008 року; 6) № 12/1-Д від 01.12.2008 року. Відповідно до умов угоди ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" виписано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за вересень, жовтень 2009 року; жовтень, грудень 2008 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2009 року; жовтень, грудень 2008 року.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підставі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Одже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 5.2.1.п.5.2 ст. 5 Закону № 334 передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1. п.11.2 ст. 11 Закону №334 передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно із яким:

"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Також, відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, вищенаведений обсяг первинних документів додатково свідчить про вчинення позивачем господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу є доказом виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне оформлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З приводу твердження в апеляційній скарзі суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів, то колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного та Господарського кодексу України, ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Так, викладені судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Слід зазначити, що підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні". Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На час укладення угоди між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" ТОВ "ТЕК "Київ-Логістикс" останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов вірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0001872305, № 0001882305, № 0001892305 винесено ДПІ Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-3218/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2012 р.