Рішення

від 08.11.2012 по справі 2/0124/2800/2012

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2

Справа № 0124/8495/2012

2/0124/2800/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, його розірвання та приведення сторони у первісний стан,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить суд визнати договір дарування від 21 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, недійсним, його розірвати та привести сторони у первісний стан.

Вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладений в порушення вимог діючого законодавства, оскільки був укладений між відповідачами у той період, коли цивільний спір між ним та відповідачкою ОСОБА_3 знаходився на розгляді в Верховному суді з його касаційною скаргою. Вважає, що частка спірної земельної ділянки, котру продала ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку, котра знаходиться у нього в оренді.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності та проти позову заперечують. Відповідач ОСОБА_4 направив до суду письмові заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ст. 215 та 216 ЦК України, - вимоги про визнання спірного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлено як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 21 травня 2010 року належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1440, кадастровий номер 0111946800:05:001:0360, розташована за адресою АДРЕСА_1. Колишньому власнику земельної ділянки вона належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯІ № 732345 від 12 березня 2010 року, виданого на підставі рішення Гурзуфської селищної ради № 35 від 15 квітня 2009 року.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 23 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено в силі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 червня 2012 року (а.с.111-112).

Вказаними рішеннями були встановлені факти, які мають значення для вирішення цієї справи, згідно до ст. 61 ЦПК України - є обов'язковими та не потребують доказуванню.

Так, судами було встановлено, що згідно інформації, викладеній у відповіді прокуратури м. Ялта на звернення ОСОБА_2, записи у книгах реєстрації і видачі Державних актів і Договорів оренди про реєстрацію договорів оренди за відповідачами не виявлені. Відповідно інформації Гурзуфської селищної ради договори оренди укладені між Гурзуфською селищною та відповідачами на користування земельними ділянками, що розташовані в смт. Краснокам'янка, район вул. Фрунзе під садівництво та городництво, площею 0,04 га не пройшли державну реєстрацію і не зареєстровані у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок. Договори у виконкомі Гурзуфської селищної ради відсутні.

Доводам позивача про те, що він є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, вже була надана правова оцінка. Так, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 05 червня 2012 року було відмовлено ОСОБА_6 і ОСОБА_2 у задоволені позову до Гурзуфської селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішення Гурзуфської селищної ради № 8 від 31 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га в районі будинку АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 рішенням Гурзуфської селищної ради надавалась в оренду земельна ділянка по 0,04 га під сад-огород, однак достовірних доказів тому, що договори оренди укладалися та були загублені, суду не було надано, орендна плата, як пояснили у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, не сплачувалася. Між тим, актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 07 вересня 2006 року, 20 лютого 2007 року було встановлено, що ОСОБА_2 користується спірною земельною ділянкою без договорів оренди.

Під час розгляду вищевказаної справи, апеляційним судом АР Крим за клопотанням позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 призначалася судова землевпорядна експертиза для вирішення питання наявності факту накладання земельних ділянок. За вимогами експерта у сторін неодноразово було витребувано землевпорядні документи. 11 травня 2012 року експертом Кримського НДІ судових експертиз повідомлено про неможливість надання висновку внаслідок відсутності документів. Землевпорядні документи були відсутні у ОСОБА_2 і на час розгляду даної справи.

Між тим, право власності відповідачів на земельну ділянку підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, які зареєстровані у встановленому законом порядку і на час розгляду справи не скасовані (договір дарування земельної ділянки, державний акт на земельну ділянку (а.с.78-79).

Відповідно до ст. 125, 126 ЗК України, - право власності, право користування земельною ділянкою виникає після отримання його власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, декількома рішеннями Ялтинського міського суду та Апеляційного суду вже встановлено, що у ОСОБА_2 не має відповідних законних прав на спірну земельну ділянку, тому ніякі його законні права не порушуються оскаржуваним ним договором.

Крім того, позивач ОСОБА_2 не довів суду жодної передбаченої Законами України підстави, згідно до якої необхідно визнати оскаржуваний договір недійсним та його розірвати.

Державний акт на земельну ділянку, на підставі якого ОСОБА_3 володіла спірною земельною ділянкою є законним та у судовому порядку не скасований.

Згідно до Закону вона мала права розпорядитися земельною ділянкою на свій розсуд, що вона і зробила. Ніяких заборон з цього приводу на час укладання договору не діяло.

Згідно з вимогами ст. ст. 10,11,60 ЦПК України, - суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215,216 ЦК України, 125,126 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 21 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, недійсним, його розірванні та приведення сторони у первісний стан - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному суду АРК через Ялтинський міський суд в порядки та строки, передбачені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

СУДДЯ: (підпис). З оригіналом згідно

Рішення не набрало законної сили

Суддя: секретар: