Постанова

від 26.10.2012 по справі 2а-4660/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2012 року 2а-4660/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора» стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, ВСТАНОВИВ: Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»про стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу у розмірі 24739 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

У судове засідання, призначене на 26 жовтня 2012 року, представники сторін не з`явились. Матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень проти позову не надав, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Щорса, буд. 16, оф. 2.

До суду повернувся конверт, направлений на адресу відповідача, із відміткою підприємства зв'язку про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»за зазначеною адресою (а.с. 47).

Згідно з частиною восьмою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Цією ж статтею передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»(ідентифікаційний код 36382942, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Щорса, буд. 16, оф. 2) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області як юридична особа 25.01.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців за № 1 357 102 0000 002497 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 490481 (а.с. 18) та спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 43-45).

Як платник податків відповідач перебуває на податковому обліку в Ірпінській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби з 26.01.2010 за № 21, про що свідчать відомості, наведені у довідці позивача від 16.08.2012 № 577 (а.с. 8).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 15254 грн. 46 коп.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено ряд перевірок дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»вимог податкового законодавства.

Так, у травні 2011 року посадовою особою податкового органу на підставі вимог статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати відповідачем податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 12.05.2011 № 714/15-3/36382942.

Під час перевірки позивачем встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що полягало у сплаті відповідачем податку на додану вартість у загальному розмірі 2908 грн. 00 коп. із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення -рішення від 12.05.2011 № 0001201501, яким відповідно до приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу, що становить 581 грн. 60 коп.

Вказане вище податкове повідомлення -рішення отримано відповідачем 12.05.2011, про що свідчить підпис його представника на корінці рішення (зворотній бік а.с.30).

Судом встановлено, що заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій, визначену у податковому повідомленні -рішенні 12.05.2011 № 0001201501, сплачено відповідачем частково, а саме: у розмірі 276 грн. 59 коп.

У день фактичного погашення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»частини грошового зобов`язання податковим органом, на виконання вимог пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, відповідачу на суму податкового боргу нараховано пеню у розмірі 0 грн. 13 коп.

Враховуючи вимоги пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу було виставлено податкову вимогу від 14.06.2011 № 395 на загальну суму 305 грн. 14 коп.

З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що у листопаді 2011 року та серпні 2012 року посадовими особами органу державної податкової служби на підставі статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХII, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральні перевірки податкової звітності відповідача з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірок складено акти від 14.11.2011 № 2254/15-3/36382942, 29.11.2011 № 456/2420 та 02.08.2012 № 1065/15-2/36382942, в яких зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»вимог підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 152.9 статті 152 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року, лютий -червень 2012 року та несвоєчасному поданні податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, серпень 2011 року і податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року.

На підставі актів перевірок податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення від 14.11.2011 № 0005281501, 29.11.2011 № 0004951510 та 02.08.2012 № 0009321501, якими відповідно до приписів абзацу 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 9180 грн. 00 коп., з них: 8160 грн. 00 коп. за платежем податок на додану вартість; 1020 грн. 00 коп. - за платежем податок на прибуток підприємств.

Податкове повідомлення -рішення від 14.11.2011 № 0005281501 отримано відповідачем 19.11.2011, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 28).

У свою чергу, надіслані позивачем на адресу відповідача поштові відправлення із податковою вимогою від 14.06.2011 № 395 та податковими повідомленнями -рішеннями від 29.11.2011 № 0004951510 та 02.08.2012 № 0009321501 повернулись до податкового органу із відмітками відділення поштового зв`язку від 28.07.2011 (а.с. 20), 03.12.2011 (а.с. 37) та 04.08.2012 (зворотній бік а.с. 32) про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»за зазначеною адресою.

Податковий обов`язок щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у загальному розмірі 24739 грн. 60 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У свою чергу, порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 31.1 статті 31 цього Кодексу визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Податкового кодексу України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Пунктом 152.9 статті 159 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал.

Відповідно до пункту 49.19 статті 49 цього Кодексу, якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків), подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Сума податку, яка зазначена платником у податковій декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень, серпень і вересень 2011 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 21-26, 33-35).

Так, загальний розмір податку на додану вартість, визначений відповідачем у податкових деклараціях за травень, серпень і вересень 2011 року, становить 15239 грн. 00 коп.

Вказану узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість платником податків у строк, визначений законом, не сплачено.

Згідно з даними податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року відповідачем самостійно визначено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті ним за вказаний звітний період, у розмірі 19 грн. 00 коп.

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 3 грн. 54 коп., узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 15 грн. 46 коп. платником податків у строк, визначений законом, сплачено не було.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, податок, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 15254 грн. 46 коп. відповідачем суду надано не було, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення податкового боргу у вказаному розмірі суд вважає цілком обґрунтованими.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вже зазначалося судом вище, під час проведення камеральних перевірок, результати яких оформлено актами від 14.11.2011 № 2254/15-3/36382942, 29.11.2011 № 456/2420 та 02.08.2012 № 1065/15-2/36382942, податковим органом зафіксовано порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»вимог підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 152.9 статті 152 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року, лютий -червень 2012 року та несвоєчасному поданні податкових декларацій з податку на додану вартість за травень, серпень 2011 року і податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року.

Статтею 47 Податкового кодексу України встановлено, що юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, несуть відповідальність за неподання документів податкової звітності та порушення строків їх подання контролюючим органам.

Так, згідно з приписами пункту 120.1 статті 120 цього Кодексу, у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), до таких осіб застосовується штраф в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 грн. 00 коп. згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, вважається несвоєчасне подання платником податків податкової декларації (розрахунку) незалежно від виду податку (збору), за яке такого платника вже було притягнуто до відповідальності шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому, збільшення розміру штрафу за наступне порушення строків подання податкової звітності можливе лише у тому випадку, якщо не сплинув річний термін, тобто 365 днів або 366 днів для високосного року, з моменту винесення податковим органом податкового повідомлення -рішення, яким до платника податків на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України вже було застосовано штраф за вчинення ним аналогічного правопорушення.

Як встановлено судом, у травні 2011 року податковим органом на підставі акта перевірки від 12.05.2011 № 713/15-3/36382942, під час якої виявлено несвоєчасність подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, застосовано до відповідача штраф у розмірі 170 грн. 00 коп., про що винесено податкове повідомлення -рішення від 12.05.2011 № 0001171501 (а.с. 57).

Жодних доказів того, що грошове зобов`язання, визначене у вказаному рішенні, не є узгодженим, суду надано не було.

Зважаючи на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що податковий орган, встановивши під час проведення перевірки 14.11.2011 неподання відповідачем податкової декларації за квітень 2011 року та несвоєчасність подання ним податкових декларацій за травень та серпень 2011 року, обґрунтовано застосував до нього штраф у загальному розмірі 3060 грн. 00 коп., тобто по 1020 грн. 00 коп. за кожне таке неподання та затримку.

У свою чергу, порушення відповідачем строків подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за II квартал 2011 року та податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий -червень 2012 року, що виявлено податковим органом під час проведення перевірок 29.11.2011 та 02.08.2012, є безумовною підставою для застосування до нього штрафу у сумі 1020 грн. 00 коп. за кожне неподання та затримку у поданні податкових декларацій, у загальному розмірі 6120 грн. 00 коп., оскільки з моменту прийняття відповідачем податкового повідомлення -рішення від 14.11.2011 № 0005281501, яким до підприємства застосовано штраф за вчинення попереднього аналогічного правопорушення, і до моменту притягнення відповідача до відповідальності за це правопорушення річний строк, що дозволяє податковому органу збільшувати розмір штрафних (фінансових) санкцій, не сплинув.

Враховуючи, що визначене у податкових повідомленнях - рішеннях від 14.11.2011 № 0005281501, 29.11.2011 № 0004951510 та 02.08.2012 № 0009321501 грошове зобов`язання у загальному розмірі 9180 грн. 00 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та не оскаржував вказані рішення в адміністративному чи судовому порядку, зважаючи на те, що під час судового розгляду справи судом встановлено правомірність нарахування такого зобов`язання, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача податкового боргу у вказаній податковим органом сумі.

Що стосується вимог Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про стягнення з відповідача добровільно не сплачених ним штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податковим органом під час проведення перевірки 12.05.2011 виявлено порушення відповідачем вимог податкового законодавства, що полягало у сплаті ним 18.03.2011 та 06.05.2011 податку на додану вартість у сумі 1508 грн. 00 коп. та 1400 грн. 00 коп. із затримкою, відповідно, на 36 та 85 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

В силу приписів статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, якщо за результатами перевірки органами державної податкової служби виявлено порушення платником податків законодавства про оподаткування, на порушників накладаються штрафні санкції, розмір яких визначено Податковим кодексом України, зокрема, статтею 126 цього Кодексу.

Проте, пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи, що порушення строків сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість вчинено відповідачем у період з 01.01.2011 по 30.06.2011, суд дійшов висновку, що до нього повинна бути застосована фінансова санкція, виходячи з приписів пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, у розмірі не більше 1 гривні.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що під час визначення податковим органом відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на додану вартість, Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби не враховано вимоги пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України та необґрунтовано застосовано до відповідача штрафну санкцію у розмірі 581 грн. 60 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлено не фіксований розмір штрафних санкцій, а лише їх граничний рівень (не більше 1 гривні за кожне порушення).

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визначення розміру штрафних санкцій за порушення строків подання податкової звітності.

Суд звертає увагу позивача на те, що в силу приписів податкового законодавства податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення з платника податків податкового боргу виключно після узгодження такого грошового зобов`язання.

Так, грошове зобов`язання, що визначене у податковому повідомленні -рішенні податкового органу вважається узгодженим після закінчення строків його адміністративного оскарження та/або набрання законної сили судовим рішенням.

Разом з тим, узгодження платником податків нарахованого органом державної податкової служби грошового зобов`язання не є беззаперечною підставою для його стягнення у судовому порядку, оскільки принцип законності, покладений в основу адміністративного судочинства, передбачає з`ясування судом усіх обставин у справі та надання належної оцінки висновкам контролюючого органу про порушення платником податків вимог закону і про розмір юридичної відповідальності, який повинно бути застосовано за вчинене правопорушення.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України, діяти виключно у відповідності з цим Кодексом, іншими законами України та нормативними актами.

Крім того, вказаною статтею визначено також обов`язок податкового органу не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що нарахування Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій у сумі 581 грн. 60 коп. за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора»залишку несплаченого ним грошового зобов`язання у сумі 305 грн. 01 коп.

Пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, а саме: сторінки 2 зворотнього боку облікової картки платника податків за платежем податок на додану вартість (а.с. 15), пеня у сумі 0 грн. 13 коп. нарахована податковим органом 26.05.2011 на суму податкового боргу, що виник внаслідок несплати штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру пені, що повинна бути нарахована у зв`язку з порушенням строків сплати грошового зобов`язання замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з фізичною особою.

Враховуючи, що невірне визначення податковим органом суми штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість вплинуло у подальшому на розмір нарахованої на суму податкового боргу пені, факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті пені у розмірі 0 грн. 13 коп. суд вважає недоведеним.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем до Державного бюджету України, становить 24434 грн. 46 коп.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 статті 95 цього Кодексу встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доказів понесення будь-яких судових витрат представниками сторін суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Опора» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 24434 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 46 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.