Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а-8778/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-8778/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовомЗаступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум» простягнення податкової заборгованості

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2012 року Заступник прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі ДПІ в місті Івано-Франківську звернувся до суду з позовом до ТОВ «Торговий дім «Максимум»про стягнення податкової заборгованості у розмірі 576 532,53 грн.

Згідно ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина та держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь якій стадії адміністративного процесу.

Необхідність захисту інтересів держави, в тому числі, шляхом представництва її інтересів в суді покладено на органи прокуратури України статтею 121 Конституції України.

Статтею 121 Конституції України та статтями 35, 36 1 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що захист і представництво інтересів держави покладено на органи прокуратури. Згідно ст.36 1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

За змістом частини 5 ст.36 1 Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, прокурор може звертатися до суду з позовами про захист, зокрема інтересів держави, в яких обґрунтовує необхідність захисту, та самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Підставою для звернення прокурора до суду слугував факт несплати відповідачем на день звернення до суду із даним позовом заборгованості на загальну суму 567 532,53 грн. з податку на прибуток підприємства. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2012 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі та надано строк відповідачу для надання заперечень, а від позивача витребувані додаткові матеріали по справі.

За результатами розгляду позовної заяви та доданих до неї матеріалів суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі і своєю ухвалою від 01 серпня 2012 року призначив її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 11 жовтня 2012 року представник прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та доповненнях до неї, при цьому не наполягали на задоволенні позову в частині щодо стягнення заборгованості за рахунок готівки.

Ухвала суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Згідно частини 11 статті 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Аналогічне положення міститься і в абз.2 частини 3 статті 167 КАС України, відповідно до якого судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»(код ЄДРПОУ 36147878) перебуває на обліку в ДПІ в місті Івано-Франківську як платник окремого податку та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2011 року, несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг -це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На підставі акта №12041/23-2/36844178 від 29.11.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 21.12.2009 року по 30.09.2011 року, яким було встановлено порушення відповідачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1, 5.4.4, 5.4.8, абз.4 п.п.5.3.9, п.3.1, 5.1, 5.3, 5,4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002992302 від 12.12.2011 року про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 568 228,00 грн. (отримано повноважним представником відповідача 12.12.2011 року).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням платник податків оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги товариства ДПІ в місті Івано-Франківську своїм рішенням від 17.02.2012 року №338/7/10-319/13/110 залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0002992302 від 12.12.2011 року залишено, а скаргу -без задоволення.

При цьому, сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні №0002992302 від 12.12.2011 року знайшла своє відображення в обліковій картці платника під номером 0000592302 від 20.02.2012р., на підтвердження чого податковою інспекцією надано письмові пояснення з додатковими доказами.

На день звернення до суду із даним позовом податкове повідомлення-рішення №0002992302 від 12.12.2011 року в силу положень Податкового кодексу України є узгодженим.

Згідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у м. Івано-Франківську було направлено відповідачу податкову вимогу від 02.03.2012 року №667 на суму 567 532,53 грн. (отримано повноважним представником відповідача 14.03.2012 року).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Наявність боргу зі сплати податку на прибуток підприємства у визначеному в позовній заяві розмірі станом на день постановлення рішення у даній справі підтверджується довідкою станом на 04.10.2012 року, витягом з облікової картки платника податку на прибуток підприємства станом на 25.09.2012 року.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення податкового боргу.

Згідно п.п.95.1-95.3 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з податку на прибуток підприємства у розмірі 567 532,53 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з платника податків заборгованості у спосіб, визначений позивачем на підставі п.95.4 ст.95 ПК України -стягнення коштів за рахунок готівки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 95.4 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків . Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. за №1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України»відповідно до пунктів 95.4, 95.15, 95.16 і 95.18 статті 95 Податкового кодексу України затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі по тексту -Порядок) який визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно пункту 2 Порядку вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі -працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 -95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу (п.3 Порядку).

У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів (п.4 Порядку).

Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення -на наступний робочий день (п.95.5 ст.95 ПК, п.6 Порядку).

Зазначені положення законодавства вимагають доведення податковим органом факту наявності у платника податків готівки що належить саме ТОВ «Торговий дім «Максимум»та за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або докази на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, що, в свою чергу може свідчити про гіпотетичну можливість виявлення у боржника готівки з метою її подальшого стягнення в рахунок погашення податкового боргу.

Наведене свідчить про існування обставин, що унеможливлюють вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до вимог Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Відсутні в матеріалах справи і докази відкриття ТОВ «Торговий дім «Максимум»рахунків у банках і наявності коштів, достатніх для погашення податкового боргу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань суд вважає за доцільне стягнути з ТОВ «Торговий дім «Максимум»заборгованість з податку на прибуток у розмірі 567 532,53 грн. без визначення порядку такого стягнення з метою запобігання звуженню повноважень податкового органу під час виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Максимум»(код ЄДРПОУ 36147878, юридична адреса: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26) до державного бюджету суму податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 567 532 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 53 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Н.А. Добрівська