Ухвала

від 13.11.2012 по справі 22-ц-5603/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5603/12 Головуючий у 1 інстанції: Курдюкова В.М.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого Спас О.В., суддів Маловічко С.В., Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення твердих меж між земельними ділянками, зобов'язання погодити акт встановлення меж земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з позовною заявою до Токмацького районного суду Запорізької області про встановлення твердих меж між земельними ділянками, зобов'язання погодити акт встановлення меж земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначала, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності згідно договору дарування, посвідченому нотаріально 05 листопада 1998 року. Будинок з господарчими і побутовими будівлями розташований на земельній ділянці площею 825 кв. м, яка надана для обслуговування будинку на підставі рішення міськвиконкому від 29 вересня 1968 року № 295. Про це свідчить технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду. Вона вирішила скористатись своїм правом на здійснення приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку. На момент будівництва житлового будинку у 1968 році батьки позивача із сусідами суміжного домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 погодили межі земельної ділянки і встановили паркан по даним межам. Після встановлення парканів ніяких претензій зі сторін сусідів по межі земельних ділянок не було, з тих пір паркан не пересувався і не демонтувався.

17.07.2000р. ОСОБА_3 отримав державний акт про право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2. При приватизації своєї земельної ділянки ОСОБА_3 не звертався до неї щодо погодженням межі між земельними ділянками. ОСОБА_3 оформив свою земельну ділянку без виїзду на місцевість землевпорядної організації, бо на той час не було бази Державного земельного кадастру. Технічна документація на земельну ділянку, що належить відповідачу ОСОБА_3, відсутня. Однак ОСОБА_3 наполягає на тому, що існуючі межі порушують його право власності на земельну ділянку, тому відмовляється підписати їй Акт узгодження меж.

Посилаючись на ті обставини, що висновком експерта встановлена відсутність порушення існуючою межею прав відповідача, але ОСОБА_3 із-за неприязних стосунків з нею не підписує їй акт погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, що перешкоджає їй здійснити приватизацію своєї земельної ділянки, просила суд в уточненій позовній заяві у відповідності до ст.ст 106, 107 ЗК України встановити, що паркан, який проходить між земельними ділянками АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1, є твердою межею між цими домоволодіннями, а також зобов»язати ОСОБА_3 погодити Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстації встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є власницею житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 05.11.1998р. / а.с. 6/.

Згідно вказаного договору дарування від 05.11.1998р. подарований ОСОБА_2 будинок розташований на земельній ділянці розміром 600,0 кв.м, яка надана дарителю в користування на підставі договору забудови, посвідченого Токмацькою державною нотаріальною конторою 18.09.1968р. Зазначене слідує також і з технічного паспорту на жилий будинок від 07.11.1998р., в якому вказана як закріплена за будинком земельна ділянка площею 600 кв. м / а.с. 7/.

Власником домоволодіння по АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1990р. / а.с. 13-14/. Згідно з цим договором проданий житловий будинок за зазначеною адресою розміщений на земельній ділянці розміром 600 кв. м. В подальшому ОСОБА_3 приватизував цю земельну ділянку, отримавши у власність вже 0,08 га землі, про що йому видано 17 липня 2000р. державний акт про право валсності / а.с. 9/.

Пунктом 1.4 рішенням Токмацької міської ради від 17.11.2011р. позивачу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації для виготовлення державного акта про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 / а.с. 10/.

Проте в Акті погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначена у розмірі 0,0825 га / а.с. 8/, що суперечить вищевказаним документам, за якими в користуванні за цим житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 600 кв. м та на таку ж площу надано дозвіл на розробку технічної документації для приватизації землі за цією адресою.

За таких обставин є неспроможними доводи позивача про те, що межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 погоджена ще в 1968р., оскільки сам розмір цих суміжних земельних ділянок змінився, що вбачається, зокрема, при порівнянні плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 у технічному паспорті зі схемою зовнішніх меж цієї земельної ділянки в Акті погодження меж.

Крім того, відсутність погодження меж між цими суміжними домоволодільцями підтверджується також Актом встановлення та погодження меж землекористування від 20.05.2000р., за яким ОСОБА_3 приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_2 без погодження межі з землекористивачем по АДРЕСА_1, не зважаючи, що таке узгодження є необхідною умовою надання у власність земельної ділянки при суттєвому збільшенні її розміру, що безумовно тягне зміну її меж в натурі на місцевості / а.с. 11/.

З листа міського голови Токмацької міської ради № С-378 від 20.01.2012р. слідує, що

20.01.2012р. спеціалістами управління комунальної власності Токмацької міської ради зроб-

лено виїзд за адерсою АДРЕСА_1, але встановити відповідність розмірів межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 з ділянкою по АДРЕСА_1 по вказаній в акті про право власності на ім»я ОСОБА_3 - розмірам земельної ділянки в натурі на місцевості неможливо з причин відсутності даних топографо-геодезічних і картографічних матеріалів / а.с. 12/.

За викладених обставин, не можна вважати ту межу між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, яка проходить по встановленому в 1968р. паркану, твердою межею, за якою можливо здійснити приватизацію земельної ділянки, що знаходиться в користуванні позивача. Не можна встановити межу і за фактичним використанням земельної ділянки у відповідності до ч. 2 ст. 107 ЗК України, оскільки за будинком закріплено 600 кв. м та надано дозвіл на приватизацію саме такого розміру земельної ділянки, а позивач просить щодо земельної ділянки розміром 0,0825 га, яка будь-якими рішеннями міської ради їй не надавалась.

Отже, висновки суду про те, що не встановлено порушення прав позивача на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні, є правильними і відповідають матеріалам справи, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія не вбачає, і воно у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: