Постанова від 31.10.2012 по справі 1314/1362/2012

Справа № 1314/1362/2012

Провадження № 2-а/1314/34/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.10.2012 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду м. Мостиська справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вишня»до Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації», Комунального підприємства «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації», третя особа -Судововишнянська міська рада Мостиського району Львівської області, про визнання нечинним реєстраційного посвідчення на приміщення та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 08.10.2012року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 16.03.1994року між позивачем та Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області, було укладено договір купівлі - продажу орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Однак, 18.03.1994 року Самбірським МБТІ - відповідачем 1 у справі, право власності на дане приміщення було зареєстроване за ОСОБА_3 на праві його особистої власності, що підтверджується Реєстраційним посвідченням на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям (реєстрова книга №12 за реєстровим №2).

Вказує, що з даного Реєстраційного посвідчення вбачається, що покупцем за Договором є ОСОБА_4 і приміщення зареєстровано на праві його особистої власності. Однак, згідно преамбули (вступної частини) Договору покупцем орендованого приміщення є ПП «Вишня» від імені якого діяв ОСОБА_4. Таким чином, Самбірським МБТІ при внесенні відомостей в реєстрову книгу та у реєстраційне посвідчення було допущено помилку, в результаті якої обмежується право позивача на дане майно.

З огляду на наведене просить суд:

1. Визнати нечинним Реєстраційне посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, видане 18.03.1994року Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації (реєстрова книга №12 за реєстровим №2) про реєстрацію магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на праві особистої власності;

2. Зобов'язати Мостиське районне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна - магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1 з внесенням записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно про суб'єкт права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації - найменування: Приватне підприємство «Вишня»; місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код юридичної особи: 20773052;

3.Зобовязати Мостиське районне бюро технічної інвентаризації видати витяг про державну реєстрацію прав на приміщення магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

В судове засідання представники позивача Приватного підприємства «Вишня» не з'явилися, однак подали до суду заяви в яких просять суд справу розглядати без їх участі.

Представники відповідачів Комунального підприємства Львівської обласної ради «Самбірське міжміське бюро технічної інвентаризації» та Комунального підприємства «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явилися, проте від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Вирішення даної справи покладають на розсуд суду.

Представник третьої особи Судововишнянської міської ради, Мостиського району Львівської області, в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій проти позову не заперечує та просить суд справу розглядати без його участі.

Частиною четвертою статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на викладене суд вирішив справу розглянути у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.4 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі, має право вимагати визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також зобов'язання його до вчинення певних дій.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №809686 від 06.09.2012року (а.с.4), приватне підприємство «Вишня» (ідентифікаційний код - 20773052) - позивач у справі, було зареєстроване 20.02.1992року за адресою: АДРЕСА_1. Керівником юридичної особи є ОСОБА_4.

Судом встановлено, що 16.03.1994 року між Судововишнянською міською радою народних депутатів (Продавець) як власником муніципального майна, від імені якої діяв ОСОБА_6 та приватним підприємством «Вишня»(Покупець), від імені якого діяв ОСОБА_4, було укладено договір купівлі - продажу орендованого приміщення(а.с.5-7), згідно якого Продавець продав, а Покупець купив у приватну власність приміщення магазину «Вишня», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Майно підприємства включає в себе будівлю нежитлового приміщення магазину «Вишня», що знаходиться в м. Судова Вишня, Мостиського району Львівської області, на першому поверсі двоповерхового будинку і займає площу 67,3 кв.м., що становить 19/50 частин від цілого будинку.

На підставі вищевказаного договору купівлі - продажу, посвідченого Судововишнянською міською радою від 16.03.1994року, КП «Самбірське МБТІ» - відповідачем - 1 у справі, 18.03.1994року, магазин ПП «Вишня», що становить 19/50 частин будинку, який розташований в АДРЕСА_1, був зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_4 та записаний в реєстрову книгу №12 за реєстровим №3, про що видано Реєстраційне посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, від 18.03.1994року (а.с.8).

Спірні правовідносини, наявні між сторонами у даній справі з приводу виникнення та реєстрації права власності на нерухомість, виникли в період дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., Закону ВР УРСР "Про власність" від 07.02.199року № 697-XII, та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР, від 31.01.1966року, та врегульовані такими, тому суд, при вирішенні спору, застосовує положення цих нормативно - правових актів.

Так, згідно статті 224 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963року, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.3 Закону ВР УРСР "Про власність" від 07.02.199року № 697-XII, суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Статтею 23 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. визначено, що юридичними особами є організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Згідно ст. 26 цього Кодексу юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її

статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР, від 31.01.1966року (далі - Інструкція), передбачено, що будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі є об'єктами, що підлягають реєстрації. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.

П.1 Інструкції встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

П.7 Інструкції, визначає, що реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1.

Додаток №1 Інструкції містить перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, до якого входять, зокрема, договори купівлі-продажу посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції (п.19 Додатку №1).

Розділом ІV Інструкції встановлено порядок реєстрації права власності на будинок або домоволодіння.

Так, відповідно до п.21 Інструкції, бюро технічної інвентаризації в своїй роботі по реєстрації будинків і домоволодінь зобов'язані:

а) ознайомитись з документами, поданими установами, підприємствами, організаціями і окремими громадянами на підтвердження їх права власності на будинок (домоволодіння);

б) з'ясувати підстави виникнення і порядок переходу до установи, підприємства, організації чи громадянина права власності, правильність оформлення документів, число учасників спільної власності і частку, яка належить кожному із співвласників.

Згідно п.22 Інструкції, на підставі правовстановлюючих документів, перелічених в додатку №1, бюро технічної інвентаризації складає письмовий висновок, в якому зазначається:

а) адреса будинку (домоволодіння), площа земельної ділянки і кількість основних будівель;

б) дані про власників з зазначенням відносно громадян прізвища, ім'я та по батькові, а для установ, підприємств і організацій - повного їх найменування;

в) детальний перелік поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників;

г) вид власності (державна, кооперативна, громадська, особиста);

д) участь кожного із співвласників у спільній власності відповідно до належної йому частки (1/4, 1/2, 1/3 і т. д.).

П.23 Інструкції передбачено, що на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток №4). Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а).

З наведеного вбачається, що згідно даної Інструкції, якою керувалося у своїй діяльності Самбірське МБТІ на момент видачі спірного Реєстраційного посвідчення, установі, підприємству або організації, тобто юридичній особі, бюро технічної інвентаризації про проведену реєстрацію видає реєстраційне посвідчення передбачене додатком № 3, із зазначенням даних про власника - повного її найменування. В свою чергу громадянину (фізичній особі) бюро технічної інвентаризації про проведену реєстрацію повинно видати власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою (додаток № 2 та 2-а) із зазначенням даних про власника - прізвища, ім'я та по батькові.

Як вбачається із копії спірного Реєстраційного посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 18.03.1994року, форма і зміст такого посвідчення передбачена Додатком №3 Інструкції. При цьому із аналізу тексту реєстраційного посвідчення, судом встановлено, що право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано на праві особистої власності за ОСОБА_4 як за фізичною особою, а не за ПП «Вишня» як за юридичною особою, відповідно до правовстановлюючого документу - договору купівлі - продажу, посвідченого Судововишнянською міською радою від 16.03.1994року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що КП «Самбірське МБТІ» при здійсненні державної реєстрації магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин будинку, який розташований в АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Судововишнянською міською радою від 16.03.1994року, помилково зареєструвало дане майно на праві особистої власності за ОСОБА_4

як за фізичною особою, а тому спірне реєстраційне посвідчення, яким посвідчено таку реєстрацію права власності, слід визнати не чинним.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (абзац 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

На даний час бюро технічної інвентаризації у своїй діяльності керується Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 р. (у редакції наказу Міністерства юстиції України N 6/5 від 28.01.2003 р.), зареєстрованим в Міністерства юстиції 18.02.2002 року за № 157/6445, (далі - Тимчасове положення), а також Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон).

Статтею 3 Закону, встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Згідно з п.1.3 Тимчасового положення, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

П.3.10. Тимчасового положення, передбачено, що одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування.

Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8 (п.3.11).

Як встановлено судом, правовстановлюючим документом на нерухоме майно - магазин ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку в АДРЕСА_1 є договір купівлі - продажу, посвідчений Судововишнянською міською радою від 16.03.1994року, який на момент розгляду справи є чинним.

Суб'єктом права власності за даним договором купівлі - продажу є Приватне підприємство «Вишня» (місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - 20773052) - позивач у справі.

Об'єкт нерухомого майна - магазин ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку в АДРЕСА_1 розташований на території, яка на даний час обслуговується КП «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації», тому таке є належним відповідачем у справі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі і для повного захисту прав та інтересів позивача слід визнанти нечинним Реєстраційне посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від 18.03.1994року, зобов'язати КП «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації», провести державну реєстрацію права власності позивача - ПП «Вишня» на об'єкт нерухомого майна - магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1 з внесенням відповідних записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також зобов'язати КП «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації» видати відповідний витяг про державну реєстрацію права власності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним Реєстраційне посвідчення на будинок, який належить державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, видане 18.03.1994року Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації (реєстрова книга №12 за реєстровим №2), яким посвідчено реєстрацію магазину ПП «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1, на праві особистої власності за ОСОБА_4.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації» провести державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Вишня» (місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код - 20773052) на об'єкт нерухомого майна - магазин Приватного підприємства «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1, з внесенням відповідних записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно про суб'єкт права власності.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Мостиське районне бюро технічної інвентаризації» видати Приватному підприємству «Вишня» витяг про державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Вишня» на магазин Приватного підприємства «Вишня», що становить 19/50 частин від цілого будинку, який розташований в АДРЕСА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду (м. Львів, вул. Саксаганського, 13) через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України - протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:Білоус Ю. Б.