Рішення

від 08.11.2012 по справі 3349-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2012Справа №5002-29/3349-2012

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «За мир», с. Мельничне, Білогірський район;

до відповідача Мельничного сількомунгоспу, с. Мельничне, Білогірський район;

про стягнення 9 937,15 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Біда В.А., представник, довіреність від 26.06.2012. без номеру.

Від відповідача - Османов О.Р., витяг з ЄДРПОУ від 03.10.2012, директор.

СУТЬ СПОРУ: Приватне сільськогосподарське підприємство «За мир» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Мельничного сількомунгоспу з вимогами про стягнення суми заборгованості 9 937,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1 від 10.01.2011 відносно постачання питної води. При цьому за твердженням позивача, для отримання питної води він завчасно проводив авансування поставок питної води у розмірі 10 000,00 грн. відповідачеві, однак у період з квітня 2012 року постачання питної води не здійснюється, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення суми заборгованості в розмірі 9 937,15 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні та надав у судове засідання заяву з додатковим обґрунтуванням позовних вимог. До заяви позивачем додані копії документів, зокрема акт про припинення подачі води на об'єкт позивача з 20.04.2012., у зв'язку із вводом в експлуатацію нової системи водопостачання села Мельничного, копія фотоматеріалу із зображенням виходів труб, акт завершення робіт підрядною організацією ПП «Фірма Азіс»,схема водопроводу с. Мельничне, ухвала про порушення провадження у праві за позовом відповідача до позивача про стягнення боргу за несанкціонований забір води, договір №1 від 10.01.2011., акт звірки.

Дана заява разом з доданими матеріалами оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, та надав клопотання про долучення в матеріали справи копій документів.

Дане клопотання судом задоволено, копії документів долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011. між Мельничним сількомунгоспом (далі постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «За мир» (далі споживач) укладено договір на подачу питної води №1 (далі договір, а.с. 12).

За умовами даного договору постачальник зобов'язався подавати воду за графіком, затвердженому виконкомом Мельничної сільської ради. В свою чергу споживач зобов'язався приймати воду і оплачувати її фактичне споживання за тарифами встановленими і затвердженими виконкомом Мельничної сільської ради (п.п. 1, 2 договору).

Згідно п. 9 договору, оплата за споживану воду здійснюється щомісяця.

Даний договір дійсний до 31.12.2011. (п. 16 договору).

Як стверджує позивач, ним завчасно кожного року проводилось авансування поставок питної води шляхом перерахування грошових коштів., так зокрема ним перераховано на рахунок відповідача 10000,00грн. авансу.

Однак з 20 квітня 2012 року відповідач - Мельничний сількомунгосп, припинив подачу питної води позивачеві - ПСП «За мир» за умовами договору №1 від 10.01.2011.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків проведений сторонами 01.05.2012., за даними якого сальдо на користь позивача складає 9937,15грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 15).

Позивач направив відповідачеві претензію вих. №134 від 27.08.2012. з вимогами повідомити письмово щодо строку повернення грошових коштів в розмірі 9937,15грн. (а.с. 14).

У відповіді на претензію вих. №16 від 05.09.2012. відповідач повідомив позивача щодо об'єму поставленої води та зазначив, що на 2012 рік між ними не укладено договору на поставку води, однак не зважаючи на це ПСП «За мир» користувалось питною водою і примусово викачувало воду із системи водопостачання відцентрованим насосом. (а.с. 28)

Оскільки грошова сума в розмірі 9937,15грн. сплачена позивачем відповідачеві в якості передоплати за поставку питної води на 2012 рік, відповідачем добровільно не повернута, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості у розмірі 9937,15грн. перерахованих в якості авансу за послуги з постачання води за договором на подачу питної води №1 від 10.01.2011.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу стягнення заборгованості, позивач посилається на невиконання відповідачем - Мельничним сількомунгоспом умов вищезгаданого договору в частині постачання питної води з квітня 2012 року, в порушення ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з'ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

При цьому, обраний спосіб захисту права повинен кореспондуватися із характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

Статті 526, 527 Цивільного кодексу України та статті 193, 198 Господарського кодексу України, на яких ґрунтуються позовні вимоги, визначають загальні умови виконання зобов'язання, грошового зобов'язання та належних сторін у зобов'язанні.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі був укладений договір на подачу питної води №1 від 10.01.2011., за умовами якого позивач зобов'язався подавати воду за графіком, затвердженому виконкомом Мельничної сільської ради, а відповідач зобов'язався приймати воду і оплачувати її фактичне споживання за тарифами встановленими і затвердженими виконкомом Мельничної сільської ради.

Позивач, у позовній заяві стверджує про ухилення відповідача від виконання умов договору в частині поставки питної води з квітня 2012 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9937,15грн., оскільки позивачем на початку року сплачено відповідачеві в якості авансу 10000,00грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що договір №1 від 10.01.2011., на який посилається позивач у позовній заяві, був укладений сторонами 10.01.2011. та є чинним до 31.12.2011.

При цьому умовами даного договору сторони не визначали умови та порядок щодо продовження його дії. З чого напрошується висновок щодо закінчення дії цього договору саме 31.12.2011.

Також позивач у позовній заяві стверджує про завчасне щорічне авансування послуг, що надавались з постачання питної води, у тому числі і на 2012 рік в розмірі 10000,00грн.

Однак умовами вищезгаданого договору сторони визначили лише те, що споживач щомісяця здійснює оплату за фактичне споживання води і за тарифами встановленими та затвердженими виконавчим комітетом Мельничної сільської ради (пункти 2, 9 договору).

Порядку розрахунку як то авансовим платежем, умови договору не містять.

Більш того, в якості доказу сплати відповідачеві 10000,00грн. авансового платежу за постачання питної води на 2012 рік, позивач надав суду копію платіжного доручення №194 від 03.09.2010. з призначенням платежу: «згідно рахунку №14 від 31.08.2010р. Передоплата за спожиту воду». (а.с. 16).

Таким чином твердження ПСП «За мир» у позовній заяві щодо сплати 10000,00грн. авансового платежу на початку 2012 року як передоплати за послуги з постачання питної води на 2012 рік у відповідності з умовами договору №1 від 10.01.2011. не знайшли свого законного відображення у наданих в обґрунтування позову доказах.

Так додані до позову копія договору на подачу питної води від січня 2010 року, який був чинний до 31.12.2010. та копія договору на подачу питної води №1 від 10 січня 2011 року, який був чинний до 31.12.2011. не підтверджують факт існування договірних господарських зобов'язань між сторонами на 2012 рік. Жодних інших доказів у підтвердження своєї позиції позивачем до матеріалів справи не надано.

Ані актів виконаних робіт за 2012 рік, ані доказів виставлення відповідачем рахунків за 2012 рік до сплати, до матеріалів справи не надано.

Натомість позивач посилається на платіжне доручення від 03.09.2010р., як на доказ внесення передоплати на споживання питної води на 2012 рік.

Наявність в матеріалах справи лише копії акту звірки від 01.05.2012., підписаний попереднім керівником підприємства, згідно з яким сальдо на користь позивача складає 9937,15грн. не приймається судом як доказ існування за відповідачем заборгованості по договірних зобов'язаннях з поставки питної води на 2012 рік, оскільки з нього не вбачається згідно якого договору по поставці води виникла така заборгованість та за який період. (а.с. 15).

Акт звірки взаємних розрахунків, наданий позивачем у судове засідання 08.11.2012. - відповідачем не підписаний.

Також в матеріалах справи наявний претензійний лист, спрямований на адресу відповідача з вимогами сповістити письмово позивача проте, коли будуть відшкодовані грошові кошти у розмірі 9937,15грн., який не підтверджує факт надання відповідачем послуг за договором на 2012 рік.

Надані відповідачем акти виконаних робіт та рахунки стосуються періоду за 2011 рік.

Надані позивачем документи, зокрема акт про припинення подачі води на об'єкт позивача з 20.04.2012., у зв'язку із вводом в експлуатацію нової системи водопостачання села Мельничного, копія фотоматеріалу із зображенням виходів труб, акт завершення робіт підрядною організацією ПП «Фірма Азіс», схема водопроводу с. Мельничне, ухвала про порушення провадження у праві за позовом відповідача до позивача про стягнення боргу за несанкціонований забір води, жодним чином не відносяться до суті спору та не підтверджують позовні вимоги.

Таким чином матеріали справи не містять жодних належних доказів існування між сторонами договірних зобов'язань на 2012 рік так само як і сплату 10000,00грн. на початку 2012 року як передоплати послуг з постачання питної води відповідачем на 2012 рік.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов про стягнення 9937,15грн. заборгованості у наданому позивачем обсязі доказових документів є не обґрунтованим, не підтвердженим документально, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивачем, при подачі позову, переплачено судового збору в розмірі 1,50грн., суд повертає зайво сплачений судовий збір останньому.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Приватному сільськогосподарському підприємству «За мир» (вул. Підгірна, 17, с. Мельничне, Білогірський район, АР Крим, ЗКПО 31072819) зайво сплачений судовий збір у розмірі 1,50грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі