Рішення

від 06.11.2012 по справі 3205-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.11.2012Справа №5002-7/3205-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (вул. Братиславська, буд. 11, м. Київ, 02139; пр. Перемоги, 245, м. Сімферополь, 95022; вул. Севастопольська, 92, кв. 617, м. Сімферополь, 95022)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" (вул. Желябова, 44, м. Сімферополь, 95051)

про стягнення 112 162,04 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники від сторін:

від позивача - Закарян Н.В., довіреність №342/Д від 15.12.11, предст.;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору 21 вересня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" 112 162,04 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 20, 218 Господарського кодексу України, статей 526, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором купівлі-продажу товару з відстроченням платежу за №113/01 від 20 червня 2012 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" перед позивачем складає 99 850,94 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач звертає увагу на порушення відповідачем зобов'язань за договором, через що просить стягнути й штрафні санкції у розмірі 9985,09 грн., 3% річних в сумі 418,55 грн., пеню у розмірі 1907,46 грн. та суму понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Через неявку відповідача у судове засідання, ухвалою суду від 18 жовтня 2012 року розгляд справи відкладався.

01 листопада 2012 року на адресу суду від позивача надійшов корегований розрахунок пені та боргу за спірним договором.

У судове засідання, що відбулось 06 листопада 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, а також надав суду корегований розрахунок 3% річних від простроченої суми боргу за спірним договором.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ за №05.3-8.1/1842, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" є адреса: вул. Желябова, 44, м. Сімферополь, 95051. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (за договором продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" (за договором покупець) уклали договір купівлі-продажу товару з відстроченням платежу за №113/01, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (а.с. 6-7).

Сторони узгодили, що ціна договору зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України (пункт 2.2 договору).

Товар передається покупцю за адресою: пр. Перемоги, 245, місто Сімферополь, АР Крим, 95022 (пункт 2.3 договору).

Згідно з вимогами пункту 3.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем за визначеною у пункті 2.2. цього договору ціною та у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що вказується у рахунку-фактурі. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною.

Відповідно до розділу 5 договору датою доставки і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата вказана в накладній). Товар вважається переданим покупцем та прийнятим продавцем на підставі накладної, підписаної представниками сторін. Покупець зобов'язаний отримати та вивезти товар та/або організувати його доставку з гіпермаркету продавця не пізніше трьох календарних днів з дати, вказаної в рахунку-фактурі на такий товар.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов вказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" від позивача було отримано товар на загальну суму 99 850,94 грн.

Товар отримувався відповідачем на протязі червня-липня 2012 року, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні, копії яких, містяться в матеріалах справи, а саме: Рнк/SF-0004149 від 21 червня 2012 року, Рнк/SF-0004200 від 22 червня 2012 року, Рнк/SF-0004311 від 25 червня 2012 року, Рнк/SF-0004313 від 25 червня 2012 року, Рнк/SF-0004438 від 27 червня 2012 року, Рнк/SF-0004458 від 27 червня 2012 року, Рнк/SF-0004445 від 27 червня 2012 року, Рнк/SF-0004446 від 27 червня 2012 року, Рнк/SF-0004517 від 29 червня 2012 року та Рнк/SF-0005082 від 18 липня 2012 року (а.с 9-18). Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, про що свідчить підпис останнього на накладній.

Так, свої зобов'язання позивач виконував належним чином, жодних претензій щодо виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від відповідача не надходило, однак, відповідачем станом на день розгляду справи не сплачено суму заборгованості за отриманий товар.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу вартості отриманого товару у строки встановлені п. 3.1 договору, позивач звернувся до відповідача із претензією (вих. №0249 від 31 серпня 2012 року), в якій просив відповідача в десятиденний термін з дня отримання претензії сплатити позивачу всю заборгованість, яка виникла, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, а також пеню і штрафні санкції. Вказана претензія була отримана відповідачем 31 серпня 2012 року, про що міститься підпис останнього на примірнику претензії (а.с. 8).

Як стверджує позивач, вказана вимога відповідачем задоволена не була, заборгованість залишилась непогашеною, що і послугувало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду з нарахуванням на основну заборгованість пені, 3% річних та штрафу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, визначений у видаткових накладних, а також стягнення пені, 3% річних та штрафу нарахованих внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором купівлі-продажу, загальні положення про який встановлені статтею 655 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 99850,94 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду надано також не було, більш того, останній не скористався своїм правом подати письмові пояснення з спростуванням доводів позивача, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. За таких обставин, вказана сума боргу є підтвердженою у розмірі 99850,94 грн., саме така сума була заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" про стягнення 99850,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 1907,46 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 8.2 договору №113-04 від 20 червня 2012 року встановлено, що за порушення зобов'язання згідно з пунктом 3.1 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ, що діяла не період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині оплати за отриманий товар, що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Як вже зазначалось, 01 листопада 2012 року позивачем суду було надано корегований розрахунок пені у якому зазначено про те, що пеня за період з 24 липня 2012 року по 11 вересня 2012 року становить 1863,68 грн. Суд приймає до уваги вказаний розрахунок, втім, розглядає вимоги які викладені позивачем у позовній заяві від 21 вересня 2012 року, а саме про стягнення 1907,46 грн. пені, оскільки позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заява про зменшення розміру позовних вимог до суду не подавалась.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 1863,68 грн. за період з 24 липня 2012 року по 11 вересня 2012 року.

Крім вищезазначених вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 9985,09 грн. штрафу.

В пункті 8.3 договору сторони передбачили, що додатково за порушення зобов'язання згідно з п. 3.1 договору покупець сплачує на користь продавця штрафні санкції у розмірі 10% від вартості товару.

Як вже зазначалось, статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами загальної суми неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами загальної юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанови Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, що підтверджено матеріалами справи, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" в частині стягнення з відповідача 9985,09 грн. штрафу (з урахуванням розрахунку позивача із зазначенням суми основного боргу - 99850,94 грн.) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі і встановлено, що загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача станом на 11 вересня 2012 року складає 172,34 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99850,94 грн. основного боргу, 1863,68 грн. пені, 9985,09 грн. штрафу та 172,34 грн. -3% річних.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 112162,04 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 2243,24 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 111872,05 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2237,44 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06 листопада 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 12 листопада 2012 року.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Строй Плюс" (вул. Желябова, 44, м. Сімферополь, 95051, код ЄДРПОУ 36758849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (вул. Братиславська, буд. 11, м. Київ, 02139; пр. Перемоги, 245, м. Сімферополь, 95022; вул. Севастопольська, 92, кв. 617, м. Сімферополь, 95022, код ЄДРПОУ 32490244) 99850,94 грн. - основного боргу, 1863,68 грн. - пені, 9985,09 грн. - штрафу, 172,34 грн. -3% річних та судовий збір у розмірі 2237,44 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний