Рішення

від 08.11.2012 по справі 3107-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2012Справа №5002-29/3107-2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Іллічівський», Одеська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит», м. Сімферополь,

про стягнення 81481,23 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

від позивача не з'явився;

від відповідача Козлова А.В., представник, довіреність від 20.05.2012. без номеру.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Завод Іллічівський» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» суми заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 73 714,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 737,14 грн., 3% річних у розмірі 1520,73 грн. та пені в сумі 5509,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови дистриб'юторської угоди №72, укладеної 09.08.2006. між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000683 від 26.11.2010., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 73714,00грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2012. позов Відкритого акціонерного товариства «Завод Іллічівський» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалою суду від 29.10.2012. направленою на його адресу вказану в позові, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував за мотивами, викладеними у раніше поданому відзиві на позов, згідно з яким відповідач зауважує на закінченні строку дії дистриб'юторської угоди 31.12.2007, наполягає на тому, що надані суду копії видаткової накладної №РН-0000683 від 26.11.2010 та акту звірки по рахунку:361:Контрагенти: Фаворит ТД ТОВ за 01.12.07-31.03.12 мають ідентичні відтиски печатки, однак у березні 2012 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» була інша печатка, у зв'язку із зміною місцезнаходження, крім того відповідач зауважує, що в копії розрахункової накладної вказано, що товар отримала Бугаева Віра Владимирівна, однак, підпис на видатковій накладній не відповідає підпису співробітника підприємства.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника позивача, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2006. між Відкритим акціонерним товариством «Завод Іллічівський» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (далі дистриб'ютор) укладено дистриб'юторську угоду №72 (далі угода, а.с. 6-10).

Укладена сторонами угода є підставою для виникнення у її сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Предметом даної угоди є те, що продавець поставляє на підставі замовлень дистриб'ютора прийнятих покупцем до виконання та передає дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор приймає її та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених дійсною угодою. Сторони встановлюють, що предметом даної угоди є поставка продукції згідно вимог ст. 264-271 ГК України, а також організація здійснення подальшої реалізації продукції (дистрибуція) відповідно до умов угоди (п. 1.1 угоди).

Згідно п. 1.5 даної угоди накладні, по яким поставляється продукція, повинні містити номер та дату цієї угоди.

Пунктом 2.2 угоди визначено, що продукція постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються продавцем та дистриб'ютором у додатках до угоди, або у накладних, які є невід'ємною частиною даної угоди, на основі письмових заявок дистриб'ютора узгоджених з продавцем (уповноваженим представником продавця).

Також пунктом 7.1 угоди передбачено, що постачання продукції здійснюється на підставі прийнятих та погоджених із продавцем замовлень від дистриб'ютора, складених у письмовій формі згідно додатка №3. Погодження замовлення (прийняття до виконання) підтверджується продавцем за допомогою факсимільного зв'язку.

Крім того п. 8.2 угоди свідчить про узгодження сторонами умови, що до оформлення всіх документів на поставку продукції дистриб'ютор направляє продавцю замовлення із зазначенням номенклатури та кількості необхідної продукції. У випадку погодження продавцем замовлення (прийняття до виконання), прийняття замовлення підтверджується продавцем за допомогою факсимільного зв'язку).

Погоджене замовлення є підставою для складання накладної на конкретну партію продукції, в якій зазначається номенклатура, кількість, ціна продукції та інші необхідні дані. Така накладна є невід'ємною частиною угоди. Дистриб'ютор (його уповноважений представник) зобов'язаний прийняти замовлену відповідно до п. 5.1 даної угоди продукції. (п. 8.3 угоди).

Відповідно до п. 8.5 угоди, продукція передається продавцем представнику дистриб'ютора при пред'явленні таким представником належної довіреності, що уповноважує такого представника одержати продукцію і підписати накладну або акт прийому-передачі на продукції.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2006., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну дії договору не заявить про наміри його розірвати, договір вважається пролонгованим на строк один рік (п. 14.3).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно спливу строку дії договору 31.12.2007. судом не приймаються до уваги, оскільки за умовами спірного договору, а саме пунктом 14.3 передбачена пролонгація договору за певних умов (якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення терміну дії договору не заявить про наміри його розірвати) на строк один рік, тобто, в разі якщо за 20 днів до 31.12.2006. жодна із сторін не заявила про намір розірвати договір - він є продовженим до 31.12.2007., в разі якщо за 20 днів до 31.12.2007. жодна із сторін не заявила про намір розірвати договір - він є продовженим до 31.12.2008. і так далі.

Таким чином, доказів розірвання чи визнання даного договору у встановленому законом порядку сторонами під час розгляду справи суду не надано.

Як стверджує позивач у позовній заяві, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання за дистриб'юторською угодою №72 від 09.08.2006., зокрема 26.11.2010. поставив відповідачеві продукцію по видатковій накладній №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн. (а.с. 11).

Дана продукція була оплачена відповідачем частково, несплаченою залишилась продукція на суму 73714,00грн., тому позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 02.09.2011. про оплату поставленого товару на суму 73714,00грн. протягом семи днів (а.с. 12).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами укладеної між сторонами дистриб'юторської угоди №72 від 09.08.2006. строк виконання дистриб'ютором грошового зобов'язання не визначено, тому позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату суми боргу від 02.09.2011.

Оскільки зазначена вимога залишена без розгляду та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку з посиланням на ч. 2 ст. 530, ст. 526, 625 Цивільного кодексу України

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків №361 за період з 01.12.2007. по 31.03.2012., згідно з яким сума заборгованості відповідача станом на 31.03.2012. складає 73714,40грн. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 13-14).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія податкової накладної №859 від 26.11.2010., оригінал якої оглянуто судом у судовому засіданні 23.10.2012., щодо поставки позивачем відповідачеві продукції по видатковій накладній №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн. (а.с. 53).

Стаття 526 Цивільного кодексу України на якій ґрунтуються позовні вимоги, визначає загальні умови виконання зобов'язання.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі укладена дистриб'юторська угода, за умовами якої позивач зобов'язався поставляти на підставі замовлень дистриб'ютора прийнятих покупцем до виконання та передавати дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор приймає її та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених дійсною угодою.

Позивач стверджує про ухилення відповідача від виконання умов договору в частині оплати поставленого товару, при цьому стверджує, що Відкритим акціонерним товариством «Завод Іллічівський» виконані взяті на себе договірні зобов'язання за дистриб'юторською угодою №72 від 09.08.2006. щодо поставки товару, зокрема ним поставлено відповідачеві продукцію по видатковій накладній №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що умовами дистриб'юторської угоди №72 від 09.08.2006. передбачена поставка товару лише за умови письмового замовлення дистриб'ютора узгоджених з продавцем (пункти 1.1, 2.2, 5.1 угоди).

Матеріали справи письмового замовлення на партію продукції поставленої за видатковою накладною №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн. не містить.

Факт існування замовлення на перелічений в спірній накладній товар, представник відповідача заперечує.

З усних пояснень позивача, у судовому засіданні, вказане замовлення, так само як і оригінал видаткової накладної №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн., оригінал довіреності на отримання товару №734 від 26.11.2010. виданої на ім'я Бугаєвої Віри Володимирівни, оригінал акту звірки по рахунку 361, з підприємства позивача вилучено. Однак будь-яких доказів у підтвердження сказаного до суду надано позивачем не було. Жодних клопотань щодо витребування господарським судом доказів у органу, який здійснив виїмку документів, позивачем суду заявлено не було.

Як вже зазначалось, на дослідження суду було надано лише копію видаткової накладної №РН-0000683 від 26.11.2010. на загальну суму 101940,00грн., пославшись на вилучення даного документа з підприємства позивача. Як вбачається з копії видаткової накладної №РН-0000683 від 26.11.2010., товар отримав представник відповідача за довіреністю №734 від 26.11.2010. Бугаєва Віра Володимирівна, чий підпис скріплено печаткою підприємства відповідача.

Довіреність №734 від 26.11.2010. в матеріали справи жодною із сторін не надана. Проте, відповідач підтвердив той факт, що Бугаєва Віра Володимирівна дійсно є його співробітником, однак підпис на видатковій накладній №РН-0000683 від 26.11.2010. їй не належить, в підтвердження чого надав копію паспорта громадянки Бугаєвої Віри Володимирівни (а.с. 80).

Так само відповідач стверджує і про те, що не належить підпис на акті звірки взаємних розрахунків по рахунку №361 за період з 01.12.2007. по 31.03.2012., згідно з яким сума заборгованості відповідача станом на 31.03.2012. складає 73714,40грн., жодному із співробітників бухгалтерії ТОВ «Торговий дом «Фаворит», які працювали на момент складання акту, в підтвердження чого надав копії їх підписів (а.с. 82).

Однак судом дані доводи не приймаються до уваги, оскільки суд не є експертною установою і надавати ту чи іншу оцінки щодо ідентифікації підписів візуально не може.

Також суд критично оцінює надані відповідачем докази відносно фальсифікації печатки підприємства ТОВ «Торговий дом «Фаворит» на копіях видаткової накладної та акті звірки.

Так з пояснень відповідача, викладених у відзиві на позов, вбачається, що на двох документах, копії яких позивач надав на дослідження суду в якості доказу існування заборгованості за відповідачем, а саме видаткова накладна від листопада 2010 року та акт звірки від березня 2012 року поставлена ідентична печатка ТОВ «Торговий дом «Фаворит». Однак, у період з 03.03.2012. по 25.05.2012. ТОВ «Торговий дом «Фаворит» мало іншу печатку, яку зі слів відповідача знищено 26.05.2012. Як доказ знищення даної печатки, відповідач надав акт знищення від 26.05.2012. (а.с. 102). При цьому відповідачеві ніщо не завадило зразок відбитку нібито знищеної печатки (в оригіналі) двічі надати у судові засідання від 23.10.12. та від 29.10.2012. (а.с. 81, 103).

Надана відповідачем постанова Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.04.2012. жодним чином не відноситься до матеріалів справи, оскільки з її змісту не вбачається які саме документи були втрачені та чи стосуються вони відповідача взагалі, оскільки в самій постанові мова йде про документи ТОВ «Фаворит» тоді як відповідач є ТОВ «Торговий дом «Фаворит».

Не зважаючи на це, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог ВАТ «Завод Іллічівський» про стягнення 73714,00грн. заборгованості за поставлений товар, оскільки позивачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів, так як копія накладної та копія акту звірки не є належними та допустимими доказами існування заборгованості. Заявки на товар, як того вимагають умови дистриб'юторської угоди суду не надано. Оригіналу квитанції, як доказу надсилання вимоги про оплату поставленого товару на суму 73714,00грн на адресу відповідача суму не надано. Більш того, вказана вимога надіслана на адресу вул. Шубхи, 1 в м. Сімферополі, тоді як юридичною адресою відповідача є: вул. Субхі, 1Б в м. Сімферополі.

Крім того, судом ухвалами від 23.10.2012. та від 29.10.2012. двічі витребувались від позивача оригінали банківських виписок відносно часткової сплати по спірній накладній частки боргу та за період з листопада 2010 року оригінали видаткових накладних, підписаних ВАТ «Завод Іллічівський» та ТОВ «Торговий дом «Фаворит» за аналогічними поставками товару. Однак дані вимоги суду позивачем залишені без задоволення.

Жодних інших доказів у підтвердження своєї позиції позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявність лише оригіналу дистриб'юторської угоди від 2006 року, факт укладання якої відповідач не заперечує, оригіналу податкової накладної №859 від 26.11.2010. та оригіналу вимоги про сплату боргу без доказів надсилання, не свідчить про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по спірній накладній.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов про стягнення 73714,00грн заборгованості у наданому позивачем обсязі доказових документів є не обґрунтованим, не підтвердженим документально, а тому задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 737,14 грн., 3% річних у розмірі 1520,73 грн. та пені в сумі 5509,36 грн. також задоволенню не підлягають, оскільки вони мають похідний характер від вимог про стягнення 73714,00грн. заборгованості за поставлений товар, тому в їх задоволенні суд також відмовляє.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивачем, при подачі позову, переплачено судового збору в розмірі 71,38грн., суд повертає зайво сплачений судовий збір останньому.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Відкритому акціонерному товариству «Завод Іллічівський» (вул. Ангарська,18, смт. Авангард, Овідіопольський район, Одеська область, 67806, Україна, ідентифікаційний код 05529001) зайво сплачений судовий збір у розмірі 71,38грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі