Постанова

від 07.11.2012 по справі 5015/3065/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 5015/3065/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Уліцького А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у справі господарського суду№ 5015/3065/11 Львівської області за позовомДочірнього підприємства "Санаторно-куротний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 1) Відкрите акціонерне товариство "Львівський завод телеграфної апаратури", 2) Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Більська Л.В., дов. № 13-16/427 від 21.05.2012 р. відповідача: не з'явились; третьої особи на стороні позивача: Більська Л.В., дов. № 05-09/09 від 05.09.2012 р. третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явились; третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2010 р. Дочірнє підприємство "Санаторно-куротний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі -Дочірнє підприємство "Моршинкурорт") звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій, просило витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" (далі -Товариство "Регіональний девелопмент") частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33 та скасувати реєстрацію в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності Товариства "Регіональний девелопмент" на зазначену частку спального корпусу санаторію "Лаванда".

У ході судового розгляду Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" неодноразово подавало заяви про зміну позовних вимог, зокрема 15.09.2010 р. Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" звернулось із заявою № 10-16/1017 від 10.09.2010р. про зменшення позовних вимог, якою відмовилось від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності Товариства "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33. (т. 1, а. с. 106-107)

20.09.2010 р. Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" звернулось із заявою № 10-16/1059 від 17.09.2010 р. про збільшення позовних вимог, в якій просило визнати за ним право власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда", що знаходиться за адресою м. Моршин, вул. І.Франка, 33, у розмірі 1846/10000, та витребувати у Товариства "Регіональний девелопмент" зазначену частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда".(т. 1, а. с. 129-131)

Позовні вимоги Дочірнє підприємство "Моршинкурорт", посилаючись на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно є власником спального корпусу санаторію "Лаванда". Рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124, на підставі якого Відкрите акціонерне товариство "Львівський завод телеграфної апаратури" (далі -ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури") оформило за собою право власності на частину вказаного корпусу в розмірі 1846/10000 скасоване постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р., у зв'язку з чим, відсутні підстави на яких право власності на спірну частину корпусу було зареєстровано за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури". А тому дане майно, яке в подальшому було неодноразово відчужене за договорами купівлі-продажу на користь третіх осіб, є власністю Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" яке підлягає поверненню з чужого незаконного володіння.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. (суддя Іванчук С.В.) позовні вимоги Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" задоволено частково, визнано за Дочірнім підприємством "Моршинкурорт" право власності на частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33; витребувано у Товариства "Регіональний девелопмент" частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33 на користь Дочірнього підприємства "Моршинкурорт". В частині позовних вимог про скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності Товариства "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33, провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. (колегія суддів: Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених ним у позовній заяві, заявах про зміну позовних вимог та письмових поясненнях (т. 1, а. с. 110-120).

В частині припинення провадження вказане рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийняте з мотивів відмови Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" від даної позовної вимоги.

Товариство "Регіональний девелопмент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. і рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Регіональний девелопмент" обґрунтовує посиланням на наявні у справі докази, обставини справи, ст. 328 Цивільного кодексу України та ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" скористалось правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "Регіональний девелопмент", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. -без змін. Викладені у відзиві вимоги Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Регіональний девелопмент" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

-на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2003 р. у справі № 1/209-20/209 виконавчим комітетом Моршинської міської ради (далі -Виконком Ради) було прийнято рішення № 238 від 17.09.2003 р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" яким вирішено оформити Прикарпатському дочірньому підприємству закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" право власності, у тому числі, на спальний корпус санаторію "Лаванда", м. Моршин, вул. І.Франка, 33;

-19.02.2004 р. Моршинською міською радою видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно, яке зареєстроване Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2870687 від 19.02.2004 р.;

-в результаті реорганізації Прикарпатського дочірнього підприємства на підставі рішень загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 25.05.2006 р. № 36-11/10 та від 04.10.2006 р. № З6-12/5, останнє змінило назву на Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та стало правонаступником санаторію "Лаванда";

-постановою Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі № 1/233-21/124 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури" до Виконкому Ради, Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", за участю третьої особи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" визнано недійсним рішення Виконкому Ради № 238 від 17.09.2003р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в частині оформлення права власності за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на спальний корпус санаторію "Лаванда", скасовано державну реєстрацію права власності на зазначену будівлю та визнано за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" право власності на частку в розмірі 18,46% об'єкту нерухомості -спального корпусу санаторію "Лаванда". В результаті подальшого її оскарження, постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р. (справа № 21-1883 во 07) постанову Господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. було скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито;

-зареєструвавши за собою, на підставі постанови господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124, право власності на спірну частину корпусу, ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" 18.07.2007 р. уклав договір купівлі-продажу спірного майна з ТОВ "Західно-український іпотечний центр";

-за договором купівлі-продажу від 06.09.2007р. ТОВ "Західно-український іпотечний центр" відчужило спірне майно Товариству "Регіональний девелопмент";

-відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2007 р., право власності на спірну частину корпусу на момент розгляду справи зареєстровано за Товариством "Регіональний девелопмент".

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом .

Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірне майно вибуло з володіння власника -Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" всупереч його волі на підставі судового рішення -постанови Господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. у справі № 1/233-21/124, яку останнім було оскаржено, і яка скасована постановою Верховного Суду України від 09.09.2008р. у справі № 21-1883 во 07.

Відтак, правові підстави, за якими право власності на спірне майно було зареєстровано за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" відпали. Доказів існування будь-яких інших підстав законного набуття права власності на вказану частину майна ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" судам попередніх інстанцій надано не було.

Згідно з ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині того, що Дочірнє підприємство "Моршинкурорт" має право витребувати спірне майно у Товариства "Регіональний девелопмент", як добросовісного набувача. А останній, виходячи з положень ст. 658 ЦК України, вважається таким, що не набув права власності на спірне майно.

Посилання Товариства "Регіональний девелопмент" у касаційній скарзі на преюдиційність фактів, встановлених судовими рішеннями у справах № 19/162 та № 13/197 судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто, неодмінною умовою застосування наведеної норми є один і той самий склад сторін, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що склад сторін у справах № 19/162 та № 13/197 не збігається із складом сторін у справі, що розглядається, а тому обставини встановлені у цих судових рішеннях не мають преюдиційного значення в розумінні частини другої ст.35 ГПК України.

Посилання скаржника у касаційні скарзі на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення положень ст.ст. 22 та 97 ГПК України було предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка, з якою погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Водночас, доводи касаційної скарги щодо неправомірного відхилення апеляційним судом клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи № 5015/139/12(29/0229(10) Господарським судом Львівської області не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно частини першої ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясненно, що пов'язаною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції розгляд справи № 5015/139/12 (29/0229(10) Господарським судом Львівської області не перешкоджає встановленню всіх обставин у справі № 5015/3065/11, а отже її розгляду та правильному вирішенню по суті.

Зважаючи на наведене, враховуючи доведеність позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Моршинкурорт" про витребування частини нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І.Франка, 33 з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього були правильно задоволені судами попередніх інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Регіональний девелопмент" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у справі № 5015/3065/11 господарського суду Львівської області -без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.М. Уліцький