Рішення

від 01.08.2011 по справі 5015/3473/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.11 Справа№ 5015/3473/11

за позовом : ТзОВ "Техмолпром"

до відповідача : ПП "Авелес"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович ХМ.,

Представники: від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився;

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром»до приватного підприємства «Авелес»про стягнення заборгованості.

Відповідно до позовної заяви, згідно укладеного договору поставки, Позивачем поставлено відповідачу продукцію, внаслідок неповного розрахунку за яку, у відповідача виник борг перед Позивачем.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 23.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 20хв. 18.07.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 18.07.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторні про відкладення розгляду справи та оголошення перерв) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; пояснення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; довідки про включення Сторін в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи; договір поставки №А/ТМП-451 від 20.04.2010р. та додаткову угоду до нього.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі, надіслана Відповідачу за адресою 79049, м.Львів, пр.-кт Червоної Калини, 95, кв.24 , повернулась із зазначенням на поштовій довідці причини повернення -за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АЄ №№626157-626158, адресою місцезнаходження відповідача є 79049, м.Львів, пр.-кт Червоної Калини, 95, кв.24.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процессуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 32459,61грн. основного боргу.

20.04.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №А/ТМП-451 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю Товар, в обсязі, на умовах та в строки, визначені цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору, найменування, кількість, та ціна Товару зазначається у накладних на відпуск товару, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.п.4.2, 4.3 Договору, узгодження ціни на Товар здійснюється шляхом підписання Сторонами накладної на відпуск Товару; загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по сіх поставках, здійснених протягом всього терміну дії цього Договору, згідно суми накладних на відпуск Товару.

Відповідно до п.5.2 Договору, розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються шляхом попередьної оплати на поточний рахунок Постачальника. Додатковою угодою від 0.07.2010р. визначено, що оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу строком на 14 банківських днів з дня виставлення рахунку.

Згідно п.10.1 Договору. Договір набирає сил из моменту підписання і діє до 31.12.2010р. з можливою пролонгацією за узгодження Сторін.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №000229 від 13.07.2010р. та видаткової накладної №Те-0001581 від 13.07.2010р., Позивачем поставлено Відповідачу на підставі Договору Товар на загальну суму 142400грн.

Згідно накладної на повернення постачальнику №54 від 19.10.2010р., Відповідачем повернено Позивачу Товар на загальну суму 51940,39грн.

Крім того, згідно платіжних доручень №467 від 01.09.2010р. на суму 6000грн., №б/н від 26.08.2010р. на суму 15000грн., №455 від 13.08.2010р. на суму 10000грн., №452 від 09.08.2010р. на суму 12000грн., №445 від 05.08.2010р. на суму 5000грн., №440 від 04.08.2010р. на суму 10000грн., Відповідачем частково оплачено за отриманий Товар на суму 58тис.грн.

З врахуванням наведенного, борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 32459,61грн. (142400-51940,39-58000=32459,61).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищенаведене, та положення в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу в розмірі 32459,61грн. у Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової сплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 32459,61грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1208,70грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 5847,28грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов'язання та інфляційних нарахувань, проведені за період існування боргу, вихідними даними для яких є розмір боргу за відповідні періоди, період проведення розрахунків, розмір відсотків -3% річних, та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. Проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1208,70грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 5847,28грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 4213,87грн. пені.

Позивач у позовній заяві надає розрахунок пені, проведений відповідно до боргу, за період з 13.07.2010р. по 13.12.2010р.

Відповідно до п.7.1 Договору, за несвоєчасну оплату послуг, наданих Позивачем Відповідачу, Відповідач (Замовник) сплачує пенюв розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 4213,87грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.08.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.08.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Авелес" (79049, м.Львів, пр.-кт Червоної Калини, 95/24, ідентифікаційний код 36182692) на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (37300, Полтавська обл., Гадяцький р.-н, м.Гадяч, вул.Будька, 47, ідентифікаційний код 35293993) 32459,61грн. боргу, 4213,87грн. пені, 1208,7грн. 3%річних, 5847,28грн. інфляційних нарахувань, 437,29грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.