Рішення

від 26.07.2011 по справі 5015/3256/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа№ 5015/3256/11

за позовом : ФГ "Мілко-Лан"

до відповідача 1:ПП "КАН-ТРАНС"

відповідач 2: ПП "Южтехснаб"

про стягнення

ціна позову: 51677грн.

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.,

Представники:від позивача: Пятковська І.Б.-представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача 1: не з"явився;

від відповідача 2: не з"явився

Суть спору:

Фермерське господарство"Мілко-Лан" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "КАН-ТРАНС"та Приватного підприємства "Южтехснаб" про стягнення.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 00хв. 24.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №5015/3256/11 від 24.06.2011р. та від 07.07.2011р.

Представнику Позивача оголошено його права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачам 1,2 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: витяг з ЄДР на Відповідача 2, копію опису вкладення у цінний лист з додатком фіксальним чеком, вимогу з описом вкладення у цінний лист.

В забезпеченні позову відмовлено за відсутністю доводів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Представник Відповідача 1 в судове засідання не з"явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду по даній справі не виконав, в тому числі щодо подання відзиву.

Прдставник Відповідача 2 в судове засідання не з"явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місці проведення судового засідання.

Ухвали господарського суду по даній справі, надіслані Відповідачу 2 за адресою 71100, Запорізька обл.., м.Бердянськ, вул..Хіміків, 5, кв.53 , повертались із зазначенням причин повернення в поштовій довідці -за закінченям терміну зберігання.

Відповідно до витягу про включення Відповідача 2 в ЄДРПОУ серії АЄ №462176 станом на 04.07.2011р., місцезнаходженням Відповідача 2 є 71100, Запорізька обл.., м.Бердянськ, вул..Хіміків, 5, кв.53.

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;.у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ухвали по даній справі вручені відповідачу 2 належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

04.05.2011р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем 2 (Продавець) укладено контракт №59 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю гранули (пеллети) пресовані і біомаси рослинного походження (Товар), а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти Товар відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата проводиться Покупцем шляхом перерахунку грошових коштів, відповідно до виставленого рахунку (рахунку-фактури).

Згідно п.4.2.1 Договору, перша партія Товару відпускається протягом 2-х днів після отримання 100% оплати.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідачем 2 виставлено Позивачу рахунок №73 від 04.05.2011р. на суму 49896грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку Позивача, Позивачем 06.05.2011р. перераховано Відповідачу 49896грн.

Позивачем скеровано вимогу Відповідачу 2 про повернення боргу, підтвердженням чого є опис вкладення з відбитком поштового штемпеля, проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену вимогу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

П.1 ч.1 ст.236 Господарського кодексу України передбачено одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною, як вид оперативно-господарської санкції, що може бути передбачена у господарських договорах.

05.05.2011р. між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 1 (Поручитель) укладено договір поруки №1 (далі -Договір поруки), відповідно до якого, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником (Відповідачем 2) зобов'язань за Договором в сумі, що дорівнює 1000грн., та не відповідає за виконання Боржником по відшкодуванню будь-яких штрафних санкцій.

Позивачем скеровано вимогу Відповідачу 1, підтвердженням чого є відмітка представника відповідача про отримання такої, проте, в матеріалах справи відсутні доводи чи докази надання відповіді на вимогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором передбачено обов'язок Відповідача 2 сплатити Позивачу пеню внаслідок невиконання зобов'язань.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідачів перед Позивачем, враховуючи вимоги Договору та Договору поруки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 1000грн. попередньої оплати, та з Відповідача 2 на користь Позивача 48896грн. попередньої оплати, 1646,56грн. пені, 135,01грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.07.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.08.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "КАН-ТРАНС" (79000, м.Львів, вул.Тернопільська, 2а/116, ідентифікаційний код 33981575) на користь фермерського гсоподарства "Мілко-Лан" (82053, Львівська обл., Старосамбірський р.-н, с.Сусідовичі, вул.Нова, 5в, ідентифікаційний код 35722015) 1000грн. попередньої оплати, 10грн. державного мита, 4,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з приватного підприємства "Южтехснаб" (71100, м.Бердянськ, вул.Хіміків, 5, ідентифікаційний код 34408004) на користь фермерського гсоподарства "Мілко-Лан" (82053, Львівська обл., Старосамбірський р.-н, с.Сусідовичі, вул.Нова, 5в, ідентифікаційний код 35722015) 48896грн. попередньої оплати, 1646,56грн. пені, 135,01грн. 3% річних, 506,77грн. державного мита, 231,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.