Рішення

від 12.11.2012 по справі 5011-36/11683-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/11683-2012 12.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоКиївського націонлаьного музею російського мистецтва Простягнення 134 397, 67 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники позивача:не з»явився відповідача:Семещенко А.О. -по дов. №1/343-5 а від 24.09.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення з Київського національного музею російського мистецтва 134 397, 67 грн., із яких: 123 700,50 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 2 101, 54 грн. пені за прострочку платежу, 2 101, 54 грн. -3% річних, 361, 78 грн. -інфляційні.

Представником відповідача в ході розгляду справи надані докази (платіжні доручення) сплати суми основного боргу після порушення провадження у справі. В частині стягнення штрафних санкцій відповідачем подана заява в судовому засіданні 12.11.2012р., відповідно до якої просить зменшити, відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України суму пені, інфляційних та 3% річних.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

18.10.1999р. між ПАТ "Київенерго" (позивач) та Дитячою картинною галереєю було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №520630.

Згідно п. 1.1 предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості та обсягах згідно додатку №1 до договору а відповідач зобов'язаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Згідно п. 2 Додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 числа по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 Додатку 4 до договору відповідач оплачує вартість використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

24.12.2009р. між позивачем, Дитячою картинною галереєю та Київським музеєм російського мистецтва було укладено додаткову угода до договору №520630 від 18.10.1999р., відповідно до якої Київський музей російського мистецтва прийняв на себе всі права та обов'язки Дитячої картинної галереї за договором №520630 від 18.10.1999р.

17.05.2012р. між позивачем та Київським національним музеєм російського мистецтва був укладений договір про закупівлі послуг (теплова енергія у гарячій воді) за державні кошти №520630.

Позивачем надано суду копії звітів про використану теплову енергію за період з 01.10.2011р. по 01.08.2012р.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, однак відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2011р. по 01.08.2012р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 123 700,50 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач платіжними дорученнями № 538 від 13.08.2012р., №537 від 13.08.2012р., №560 від 14.09.2012р.та №572 від 01.10.2012р. перерахував позивачу повністю заборгованість в сумі 123 700,50 грн. Оскільки заборгованість в сумі 73 053 грн. 84 коп. перерахована відповідачем позивачу до пред'явлення позову та порушення провадження по справі, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8 233, 85 коп. пені за прострочку платежу, 361, 78 грн. інфляційні та 2 101, 54 грн. -3% річних.

У відповідності до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підпунктом 3.5 додатку №4 до договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 6.1. Положення про Київський національний музей російського мистецтва затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.10.97 № 1558 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.04.2011 № 581) - майно Музею належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за Музеєм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про музеї та музейну справу" фінансування музеїв залежно від форм власності здійснюється за рахунок коштів відповідно державного бюджету, місцевих бюджетів, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до Бюджетного кодексу України Київський національний музей російського мистецтва є бюджетною установою - організацією, створеною органом державної влади, (органом місцевого самоврядування) у встановленому порядку, що повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, Київський національний музей російського мистецтва є закладом (установою) який повністю утримується за рахунок бюджету міста Києва.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку зменшити розмір стягнення пені до 1 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 2 01, 54 грн. інфляційні та 361, 78 грн. -3% річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 2 101, 54 суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 361, 78 грн. задоволенню не підлягають оскільки при проведенні розрахунку інфляційних позивачем не враховано індекс деінфляції.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, п.1-1. ст.. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського національного музею російського мистецтва (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 9, код ЄДРПОУ 02224293) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305 на розрахунковий рахунок №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», , МФО 322669, код ЄДРПОУ 0013105) 1 грн. 00 коп. пені., 2 101 грн. 54 коп. -3% річних, 1 055 грн. 20 коп. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в сумі 50 646 грн. 66 коп. провадження по справі припинити.

В решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2012р.

Суддя Т.Ю. Трофименко