Рішення

від 21.11.2011 по справі 5015/5519/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.11 Справа№ 5015/5519/11

за позовом : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області

до відповідача: ТзОВ" Дакота"

про стягнення 11538,26грн. боргу та 226,27грн. пені

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Сорочик В.Ю.

Представники: від позивача: Парамонов О.С.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з"явився

Суть спору:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ" Дакота" про стягнення 11538,26грн. боргу та 226,27грн. пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5519/11 від 26.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 11.10.2011р. В судовому засіданні 11.10.2011р. було оголошено перерву до 08.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду по даній справі від 08.11.2011р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по справі №5015/5519/11, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; повідомлення в якому зазаначено що станом на 21.11.2011 Відповідачем частково погашено заборгованість на суму 11 538,26грн., пені -226,27грн.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: акт взаєморозрахунків з додатками (копії платіжного доручення, копії банківських квитанцій).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 11538,26 грн. боргу.

26.10.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №180 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -нежитлові приміщення кафе загальною 151,0м 2 , які розміщені на першому поверсі шестиповерхового житлового будинку, за адресою: м.Львів, вул.Широка, 75 (далі- Майно), що знаходиться на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6" ДТГО"Львівська залізниця"(далі- Балансоутримувач).

Згідно п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою: 57м 2 - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи; 93,5м 2- розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.5.1 Договору, Орендар зобов'язується використовувати орендоване Майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно п.п.2.1, 2.3, 2.4 Договору, Орендар вступає в строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору; передача Майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку; обов'язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на Орендодавця.

Відповідно до п.10.1 Договору, цей Договір складено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 26.10.2010р. до 24.10.2013р. включно.

Згідно п.3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №786 від 04.10.1995р. (далі -Методика), та становить за базовий місяць без ПДВ -серпень 2010р. -6590,21грн.

Відповідно до п.3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередні місяці на індекс інфляції за наступний місяць.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

26.10.2010р. Сторонами (Позивачем та Відповідачем) складено акт приймання-передачі майна за Договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, в тому числі доводів позовної заяви, борг Відповідача перед Позивачем за Договором від 26.10.2010р. №180 станом на 25.07.2011р. складав 11538,26грн.

Позивачем скеровано претензію відповідачу про сплату боргу в розмірі 11538,26грн. боргу та пені 226,27грн. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію.

08.11.2011 року в судовому засіданні представником Відповідача було надано акт звірки взаєморозрахунків з додатками (копії платіжних доручень, копії банківських виписок) згідно якого, представником Відповідача сплачено 11500,00грн. боргу.

При чому, 5000грн. боргу сплачено до подання позову (21.09.2011р.).

З врахуванням наведеного суд зазначає, що станом на момент подання позову борг Відповідача перед Позивачем за Договором становив 6538,26грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем боргу в розмірі 38,26грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 38,26грн. боргу підлягають до задоволення, в частині стягнення 6500грн. боргу провадження у справі слід припинити, в частині стягнення 5000грн. боргу відмовити.

Щодо стягнення 226,27грн. пені.

Відповідно до п..9.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.3.8 Договору, у разі, якщо на дату сплати заборгованість сплати орендної плати за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, Орендар сплачує також штраф у розмірі 10% річних від суми заборгованості. Згідно наведеного розрахунку заборгованості, заборгованість виникла за період понад три місяці.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні Позивачем подано заяву про сплату Відповідачем 226,27грн. пені.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку пені, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 226,27грн. пені слід припинити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 28.11.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 80, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дакота»(79052, м.Львів, вул.Каганця, 8, кв.1, ідентифікаційний код 20837639) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) 38,26грн. боргу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 6500грн. боргу та 226,27грн. пені припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дакота»(79052, м.Львів, вул.Каганця, 8, кв.1, ідентифікаційний код 20837639) на користь бюджету 67,06грн. державного мита та 134,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.