Рішення

від 23.01.2012 по справі 5015/7183/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.12 Справа№ 5015/7183/11

за позовом приватного підприємства «Елма-Сервіс»

до відповідача Дочірнє підприємство «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості

ціна позову : 50639грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар ПолюховичХ.М.

Представники:

від Позивача - Германович І.М., довіреність в матеріалах справи;

від Відповідача -Цибак О.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Приватне підприємство «Елма-Сервіс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача - дочірнє підприємство «Львівський Облавтодор»Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості; ціна позову - 50639грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/7183/11 від 30.11.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 10год. 15хв. 20.12.2011р. Розгляд справи відкладався з причи та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 20.12.2011р. та від 04.01.2012р.

Представникам Стоірн по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній псраві, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протяго розгляду справи представником Позивача подано довіреність на право здійснення представництва, заяву з додатками про уточнення реквізитів та копію акту звірки взаєних розрахунків з доказами надсилання Відповідачеві.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, позов визнав повністю, подав заяву з додатками про розстрочення виконання рішення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.95 Цивільного кодексу України, філія не є юридичною особою, а тому не може бути стороною в судовому процесі. Відповідно до ч.4 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу; керівники філій і представництв діють на довіреності, виданої юридичною особою. У зв'язку з цим здійснення філією діяльності є підставою для виникнення прав та обов'язків безпосередньо у юридичної особи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.2 ст.55, ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, ст.95 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи; філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Згідно ж ч.2 ст.80 Цивільного кодексу України, саме юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно ж до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, позов пред'явлено підставно безпосередньо до дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України".

Щодо стягнення 45937,14грн. боргу.

01.03.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №3 про надання послуг (далі -Договір 3), та 01.03.2011р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №5-КТП про надання послуг (далі -Договір 5), відповідно до п.п.1.1 яких, за цими Договорами Виконавець зобов'язується на власний ризик надати за плату відповідно до умов цих Договорів передбачені п.п.2 Договорів послуги (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в обумовлені Договором строки.

Відповідно до п.п.6.1 Договорів, за надання передбачених Договорами послуг Замовник виплачує Виконавцю 60084,93грн. в рік рівними частинами по 5007,08грн. (за Договором 3) та 60259,58грн. в рік рівними частинами по 5021,63грн. (за Договором 5) кожного місяця до 29 числа.

Згідно п.п.6.2 Договорів, здавання послуг Виконавцю та прийняття їх результатів Замовнику оформляється актом про надані послуги, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3-х робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 Договорів, ці Договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами та скріплення печатками; строк дії Договору 3 закінчується 01.03.2011р., строк дії Договору 5 -01.03.2012р. Згідно додаткової угоди №1 від 29.05.2011р. до Договору 5, строк додаткової угоди закінчується 01.06.2011р.

Договори підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Підтвердженням надання Позивачем та приймання відповідачем послуг, в тому числі їх вартості, за Договором 3 є підписані та скріпні відбитками печаток Сторін наступні документи: Акт №1 та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010р. на суму 5007,08грн.; Акт наданих послуг за квітень 2010р. на суму 1 734,30 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2010р. на суму 3 272,78 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаткові роботи) за травень 2010р. на суму 4 906,33 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за травень 2010р. на суму 3217,40грн.; Акт наданих послуг за травень 2010р. на суму 1789,68грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за червень 2010р. на суму 2730,61грн.; Акт наданих послуг за червень 2010р. на суму 2 276,47грн; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за липень на суму 3207,72грн.; Акт наданих послуг за липень 2010р. на суму 1 799,36 грн; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2010р. на суму 3315,18грн.; Акт наданих послуг за серпень 2010р. на суму 1 691,90 грн; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за вересень 2010р. на суму 3642,66 грн.; Акт наданих послуг за вересень 2010р. на суму 1 364,42 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за жовтень 2010р. на суму 3834.93 грн.; Акт наданих послуг за жовтень 2010р. на суму 1 172,15 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за листопад 2010р. на суму 4286,78грн.; Акт наданих послуг за листопад 2010р. на суму 720,30 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за грудень 2010р. на суму 4428,68грн.; Акт наданих послуг за грудень 2010р. на суму 578,40 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за січень 2011р на суму 4428,80грн.; Акт наданих послуг за січень 2011р. на суму 578,28 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконання підрядних робіт за лютий 2011р на суму 4500,42грн.; Акт наданих послуг за лютий 2011р. на суму 506,63 грн.

Всього за вищенаведеними документами Позивачем надано, а Відповідачем прийнято за Договором 3 послуг на загальну суму 64991,26грн.

Підтвердженням надання Позивачем та приймання відповідачем послуг, в тому числі їх вартості, за Договором 5 є підписані та скріпні відбитками печаток Сторін наступні документи: Акт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2011 р. на суму 4 323,77 грн.; Акт наданих послуг за березень 2011р. на суму 697,86 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2011 р. на суму 4 323,77 грн.; Акт наданих послуг за квітень 2011р. на суму 697,86 грн.; Акт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2011р. на суму 4 396, 01 грн.; Акт наданих послуг за травень 2011р. на суму 625,62 грн.

Всього за вищенаведеними документами Позивачем надано, а Відповідачем прийнято за Договором 5 послуг на загальну суму 15064,89грн .

З врахуванням вищенаведеного, за Договором 3 та Договором 5 Позивачем надано, а Відповідачем прийнято послуг на загальну суму 80056,15грн.

Згідно доводів Позивача, надані послуги Відповідачем частково оплачені, внаслідок чого залишок боргу станом на 10.11.2011р. становить 45937,14грн.

Відповідачем позов визнано, про що подано відповідну заяву.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю.

Згідно ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової оплати боргу, враховуючи, що визнання позову Відповідачем не суперечить вимогам законодавства та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 45937,14грн. боргу.

Щодо стягнення 2694,95грн. пені, 1056,49грн. інфляційних нарахувань, 950,42грн. 3% річних.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідно до п.п.7.2 Договорів, за недотримання строків оплати наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за весь період прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем позов визнано, про що подано відповідну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю.

Згідно ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи; ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи, що визнання позову Відповідачем не суперечить вимогам законодавства та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 2694,95грн. пені, 1056,49грн. інфляційних нарахувань, 950,42грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Щодо заяви про розстрочення виконання рішення .

23.01.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача про розстрочення виконання рішення суду (сплату заборгованості в розмірі 50639грн.) строком на 12 місяців.

Заява мотивована наступним: важким фінансовим станом Відповідача (значна дебіторська заборгованість, яка виникла восновному з причин не розрахунків органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади); кредиторська заборгованість підприємства згідно звіту про фінансові результати за 1-ше півріччя 2010р. становила 33568000грн., дебіторська -25186000грн.; підприємством вживаються заходи до стягнення дебіторської заборгованості; станом на 01.12.2011р. кредиторська заборгованість становить 39663800грн., борг по сплаті податків станом на 12.12.2011р. складає 1238000грн.; підприємство відповідно до статуту створено з метою забезпечення економічних інтересів держави, стабільна робота має велике значення для учасників дорожнього руху.

До заяви Відповідачем додано копії наступних документів: балансу станом на 01.10.2011р.; довідок від 12.12.2011р.; довідки про обсяги неприйнятих або умовно прийнятих робіт станом на 01.12.2011р.; довідки про стан розрахунків між Відповідачем та Службою автомобільних доріг у Львівській області; доказів подання до суду дебіторів; довіреності на право здійснення представництва.

Розглянувши матеріали заяви суд зазначає наступне.

Як зазначено в заяві та підтверджується відповідними додатками, кредиторська заборгованість Відповідача є значно більшою за його дебіторську заборгованість, тобто борги Відповідача є більшими, аніж борги третіх осіб перед Відповідачем.

Крім того, згідно представлених копій рішень судів, за період з 10.02.2011р. по 19.05.2011р., на користь Відповідача прийнято рішень про стягнення заборгованості на загальну суму 188 127,43грн. (за мінусом судових витрат). При цьому суд зазначає, що згідно представлених Відповідачем документів, дебіторська заборгованість становить 25 186 000грн. З наведеного вбачається, що в матеріалах справи відсутні, Відповідачем не наведені доводи та не подані докази охоплення навіть 1% дебіторської заборгованості позовними вимогами чи рішеннями судів.

Також суд зазначає, що Відповідачем не представлено жодних доказів звернення вищенаведених судових рішень до виконання чи здійснення такого (в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі строків виконання рішень щодо майнових вимог, зазначені вище рішення могли бути виконані станом на час розгляду справи).

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем не наведені доводи та не подані докази наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відстрочення виконання рішення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.01.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 30.01.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 81-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор»відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" (79053, м.Львів, вул..В.Великого, 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь приватного підприємства «Елма-Сервіс»(81053, Львівська обл., Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул.Ю.Липи, 8/59, ідентифікаційний код 32477375) 45937,14грн. боргу, 2694,95грн. пені, 1056,49грн. інфляційних нарахувань, 950,42грн. 3% річних, 1411,50грн. судового збору.

Наказ видати після надбрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.