Рішення

від 29.02.2012 по справі 5015/453/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.12 справа № 5015/453/12

за позовом Приватне підприємство "Текстиль-Контакт-Львів", м.Львів

до відповідача Приватне підприємство "Пересвіт", м.Львів

про стягнення заборгованості

ціна позову: 7650,24грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Козак Я.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Текстиль-Контакт-Львів" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Пересвіт" про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/453/12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 20хв. 23.02.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/453/12 від 23.02.2012р.

Відповідно до Заяви про зменшення суми основоного боргу та збільшення позовних вимог ( в частині нарахування штрафних санкцій) ціна позову становить 7650,24грн. з них 5704,16грн.-основного боргу, 565,54грн.- пені, 1337,93грн.- 30% річних, 42,61грн.- інфляційних втрат.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є реєстри вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи; наказ №24; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; заява про зменшення суми основного боргу та збільшення позовних вимог; довідка з головного управління статистики; опис вкладення в поштове відправлення ПП «Текстиль-Контакт-Львів»на адресу ПП «Пересвіт».

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином інформований про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

При цьому суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі скерована Відповідачу за фактичною адресою, та ним отримана; підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення та клопотання відповідача від 23.02.2012р.

Ухвала про відкладення розгляду справи скерована Відповідачу як за фактичною (поштовою) адресою, так іф за адресою місцезнаходження відповідача згідно даних ЄДРПОУ.

23.02.2012р. до господарського суду Львівської області (перше судове засідання по справі) надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що керівник підтриємства в цей день (23.02.2012р.) перебуватиме у службовому відрядженні, а будь-які інші особи, які б володіли інформацією з приводу спору, відсутні. З данного приводу суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, юридична особу в суді можуть представляти і інші, окрім керівника підтприємства, представники, і перебування у службовому відрядженні керівника не призупиняє діяльності особи, в тому числі обов'язків виконувати вимоги ухвал суду.

Проте, ухвалою господасрького суду Львівської області по даній справі від 23.02.2012р. розгляд справи відкладено.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 5704,16грн. боргу.

19.05.2010р. між ПП «Текстиль-Контакт-Львів»(Продавець) та ПП «Пересвіт»(Покупець) укладено договір №67-10 купівлі-продажу (далі -Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує товари згідно замовленням на умовах EXW- склад Продавця (або склад виробника); загальний обсяг купівлі-продажу по цьому договору (ціна договору) складає сумарну вартість товару відпущеного по видаткових накладних протягом дії цього договору.

Згідно п.3.1 оплату товару покупець здійснює на умові 100% передоплати, згідно виставленого рахунку,а у випадку поставки партії товару без попередньої оплати- строк оплати товару складає 2 банківські дні з моменту поставки.Стосовно цього договору датою видачі (отримання) товару вважається дата фактичної передачі товару Продавцем Покупцю; якщо на накладній не зазначена дата фактичної передачі товару, датою видачі (отримання) товару визнається більш пізня з двох дат: дата виписки накладної або дата видачі довіреності представнику Покупця; датою сплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок Продавця.

02.08.2011р. ПП"Текстиль-Контакт-Львів" передав товар ПП "Пересвіт" по накладних ВТ-0001850 на суму 1575,90грн. та ВТ-0001851 на суму 5828,26грн., всього на суму 7404,16грн. При цьому суд зазначає, що кожна із накладних посилається на укладений між Сторонами Договір, як на підставу, та підписана і скріплена відбитками печаток Сторін.

Згідно доводів Позивача та представлених ним розрахунків, Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару -15.12.2011р. на суму 600грн., 07.02.2012р. на суму 500грн.; крім того, протягом розгляду справи Відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 300грн. (15.02.2012р.) та 300грн. (21.02.2012р.).

З врахуванням вищенаведеного, борг Відповідача перед Позивачем за Договором становить 5704,16грн.

Позивачем скеровувалась вимога Відповідачу про здійснення часткової оплати боргу, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний поштовий чек.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 5704,16грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 5704,16 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 565,54грн. пені, 42,61грн. інфляційних нарахувань та 1337,93грн. 30% річних .

Позивач у позовній заяві наводить розрахунки пені, 30% річних та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до основного боргу, з врахуванням дат часткових оплат.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару у відповідності з п.3.1 цього договору Покупець сполачує Продавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від простроченої суми; в разі прострочення розрахунку по декільком накладним сума пені визначається по сумарному балансу простроченої заборгованості та приймається Покупцем до сплати на підставі вимоги Продавця та доданого до неї розрахунку суми пені; в разі прострочення оплати товару крім пені у відповідності з ст.625 ЦК України Покупець сплачує Продавцю за весь час необгрунтованого користування його коштами 30% річних та інфляційних витрат.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що розрахунок інфляційних нарахувань Позивачем проведено невірно, проте, внаслідок здійснення перерахунку розмір інфляційних є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення. З даного приводу суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава до виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 565,54грн. пені, 42,61грн. інфляційних нарахувань та 1337,93грн. 30% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.02.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.03.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Пересвіт" (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.149, ідентифікаційний код 31896242) на користь Приватного підприємства "Текстиль-Контакт-Львів" (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд.147, ідентифікаційний код31215068) 5704,16грн. основного боргу, 565,54грн. пені, 1337,93грн. 30% річних, 42,61грн. інфляційних втрат, 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.