Рішення

від 20.12.2011 по справі 5015/6749/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11 Справа№ 5015/6749/11

за позовом Дочірнє підприємство "Бетон Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон"

до відповідача Мале приватне підприємство «Прадобуд»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 5341,12грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача: Сидоренко М.В.-представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача : не з'явився

Суть спору:

Дочірнє підприємство "Бетон Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Малого приватного підприємства «Прадобуд» про стягнення заборгованості; ціна позову: 5341,12 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/6749/11 від 07.11.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 30хв. 29.11.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 29.11.2011р., в тому числі і з причин неявки Відповідача.

Представнику Позивача оголошено його права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, оригінал витягу про включення Відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію витягу про включення Позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 22.11.2011р. та докази направлення його Відповідачу; заява про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст62 ГПК України; довідку про рух коштів по рахунку Позивача.

Представник Відповідача в жодне з судових засідань не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву; не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 4207,75грн. боргу.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000749 від 06.10.2008р., дочірнє підприємство "Бетон Центр" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон" (Позивач), здійснило поставку товарного бетону малому приватному підприємству «Прадобуд» (Відповідач) на загальну суму 10207,75грн.

13.03.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію про оплату 10207,75грн. боргу, яка отримана Відповідачем 16.03.2010р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.03.2010р. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів надання відповіді на претензію.

10.01.2011р. Відповідач здійснив часткову оплату отриманого товарного бетону всього у сумі 6000,00грн., підтвердженням чого є банківська виписка з рахунку Позивача; наведене є також підтвердженням визнання Відповідачем факту отримання товару від Позивача.

Таким чином, станом на 24.10.2011р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 4207,75грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 4207,75грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 4207,75грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 779,06грн. інфляційних нарахувань, 354,31грн. 3% річних.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до основного боргу.

При чому, 3% річних розраховані за період з 12.03.2010р. (з дат виставлення претензії) по 10.01.2011р. (з боргу 10207,75грн.) та за період з 10.01.2011р. по 24.10.2011р. ( з суми боргу 4207,75грн.). За аналогічні періоди та з тих же сум боргу розраховані і інфляційні нарахування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що такі проведені невірно виходячи з наступного.

Так, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, 13.03.2010р. Позивачем скеровано Відповідачу претензію про оплату 10207,75грн. боргу, яка отримана Відповідачем 16.03.2010р. , підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.03.2010р. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів надання відповіді на претензію.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З врахуванням наведенного, датою початку прострочення виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати за отриманий товар є перший день за спливом семи днів від дня отримання претензії (пред'явлення вимоги).

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що такі Позивачем проведені невірно, оскільки, окрім зазначеної вище дати початку проведення розрахунку, невірно визначено і середні індекси інфляції за відповідні періоди. Відтак, при проведенні перевірки розрахунку інфляційних нарахувань встановлено, що розмір інфляційних нарахувань за період до 24.10.2011р. є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст83 Господарського процессуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 345,54грн., в частині стягнення 8,77грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення 779,06грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

20.12.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 26.12.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 69,75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з малого приватного підприємства «Прадобуд»(82300, Львівська обл., м.Борислав, вул.Трускавецька, буд.125, ідентифікаційний код30293024) на користь дочірного підприємства "Бетон Центр" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Бетон" (82300, Львівська обл., м.Борислав, вул. Дрогобицька, буд.138, ідентифікаційний код 33914891) 4207,75грн. основного боргу, 345,54грн. 3% річних, 779,06грн. інфляційних втрат, 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового прлоцесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.