Рішення

від 06.02.2012 по справі 5015/32/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.12 Справа№ 5015/32/12

за позовом : товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світло Престиж»

до відповідача : приватного підприємства «Мірт»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 193929,61грн.

Суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Полюхович ХМ.,

Представники: від позивача: А.Струк, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світло Престиж»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Мірт»про стягнення заборгованості; ціна позову 193929,61грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.01.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 00хв. 17.01.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 17.01.2012р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та оголошення перерв) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ; супровідний лист з документальним підтвердженням надіслання Відповідачеві копії позовної заяви з доданими документами в тому числі і за юридичною адресою; комерційні пропозиції.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвала господарського суду Львівської області від 05.01.2012р. надіслана Відповідачеві за поштовою адресою місцезнаходження: 7900, м.Львів, вул.Дністерська, 16.

Дана адреса відповідача зазначена у договорі поставки №02/08 від 02.08.2010р., на підставі якого Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість.

Крім того, Відповідачем дана ухвала суду отримана, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.01.2012р. №79014 0682596 8.

Проте, відповідно до витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ серії АЖ №№368763-368763 станом на 19.01.2012р., місцезнаходженням (юридичною адресою) Відповідача є 79038, м.Львів, вул.Пасічна, 81, кв.12.

З врахуванням вищенаведеного ухвала господарського суду Львівської області про відкладення розгляду справи від 17.01.2012р. та ухвала про порушення провадження скеровані Відповідачу як за поштовою адресою, так і за адресою місцезнаходження.

Крім того, Позивачем представлено докази додаткового скерування позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу, в тому числі, і за адресою місцезнаходження Відповідача (юридичною адресою).

Згідно ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 168135,75грн. основного боргу.

02.08.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір постаки №02/08 (далі -Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого, Постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується поставити товар згідно додатку №1 (Додаток №1), передати у власність Замовника; найменування товару: декоративні лавки, смітники; ассортимент, кількість та строки поставки товару відображаються у додатку №1 до данного Договору, який погоджується Сторонами; погоджені ціни відображаються у додатку №1, що є невід'ємною частиною данного Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору, сума данного Договору становить489495,60грн., та може бути змінена Сторонами в залежності від кількості поставленного Товару.

Згідно п.4.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 30% від загальної суми Договору на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання данного Договору; решту суми Замовник сплачує після отримання товару на протязі трьох банківських днів.

Відповідно до п.8 Договору, даний Договір вступає в дію з дня його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Додатковм №1 до Договору Сторонни погодили ціни на Товар.

Відповідно до видаткових накладних №РН-0000031 від 24.12.2010р. на суму 48000грн., №РН-0000030 від 23.12.2010р. на суму 189634,80грн., №РН-0000011 від 29.09.2010р. на суму 155500,95грн., Позивачем за Договором поставлено, а Відповідачем прийнято (про що свідчать підписи представників та відбитки печаток Відповідача на накладних) Товар на загальну суму 393135,75грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий Товар на загальну суму 225000грн., підтвердженням чого є банківські виписки з рахунку Позивача.

Внаслідок неповного виконання зобов'язань щодо оплати згідно Договору у Відповідача виник борг перед Позивачем в розмірі 168135,75грн.

Постаки Товару за Договором та розрахунки, в тому числі борг в розмірі 168135,75грн., підтверджуються також підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2011р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищенаведене, та положення в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу в розмірі 168135,75грн. у Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової сплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 168135,75грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 5044,07грн. 3% річних за невиконання зобов'язання та 7397,97грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунки 3% річних за невиконання зобов'язання та інфляційних нарахувань, проведені за період існування боргу, вихідними даними для яких є розмір боргу за відповідні періоди, період проведення розрахунків, розмір відсотків -3% річних, індекси інфляції за відповідні періоди, та сума боргу -168135,75грн.

При цьому суд зазначає, що датами поставок є 24.12.2010р. на суму 48000грн., №РН-0000030 від 23.12.2010р. на суму 189634,80грн., №РН-0000011 від 29.09.2010р. на суму 155500,95грн., - відповідно до вищенаведених видаткових накладних.

При цьому суд також зазначає, що згідно виписок з банківського рахунку Позивача, Відповідачем здійснювались часткові платежі протягом як 2010р., так і протягом 2011р.

Проте, незважаючи на наведене, 3% річних Позивач розраховує тільки за період з 27.12.2010р. по 27.12.2011р., а інфляційні нарахування -виключно за 2011р.

З данного приводу суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог, а відтак, здійснити стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за весь період існування заборгованості по кожній із поставок, та з врахуванням дат часткового погашення заборгованості.

Крім того, щодо правильності проведення розрахунку №5 річних суд зазначає, що датою початку розрахунку Позивачем вказано 27.12.2010р., а відтак, за період з 27.12.2010р. по 27.12.2011р. визначено 365 днів заборгованості.

Проте, як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, згідно п.4.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 30% від загальної суми Договору на поточний рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання данного Договору; решту суми Замовник сплачує після отримання товару на протязі трьох банківських днів.

Станом на час останньої поставки (24.12.2010р.) Відповідачем оплачено 30% від суми Товару, відтак, датою початку виникнення заборгованості є не 27.12.2010р., а сплив 3-х банківських днів від 24.12.2010р., тобто 30.12.2010р., і розрахунок 3% річних за період з 27.12.2010р. по 27.12.2011р. слід проводит из 30.12.2010р. по 27.12.2011р., тобто кількість днів прострочення за даний період становитиме 363 дні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 7397,97грн. інфляційних нарахувань за 2011р. підлягають до задоволення; вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 27.12.2010р. по 27.12.2011р. підлягають до задоволення в розмірі 5016,43грн., в стягненні 27,64грн. 3% річних за даний період слід відмовити.

Щодо стягнення 13351,82грн. пені.

Позивач у позовній заяві надає розрахунок пені, проведений відповідно до боргу, за період з 27.06.2011р. по 27.12.2011р., - 187 днів.

Відповідно до п.5.1 Договору, за порушення строку розрахунку по даному Договору Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від несплаченої суми.

Перевіривши правильність проведенного розрахунку суд також зазначає, що Позивачем невраховано дати та суми поставок, а також дати та суми здійснених часткових проплат, відповідно, розмір пені є нижчим, аніж розмір, одержаний внаслідок проведенного перерахунку, крім того Позивачем застосовано нижчі величини облікових ставок НБУ, що діяли за відповідні періоди.

З данного приводу суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог, а відтак, здійснити стягнення пені за весь період існування заборгованості по кожній із поставок, та з врахуванням дат та сум часткового погашення заборгованості.

При цьому суд зазначає, що пеню Відповідачем розраховано за 187 днів, що суперечить ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до задоволення в розмірі 12994,82грн., в стягненні 357грн. пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

06.02.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 13.02.2012р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мірт»(79038, м.Львів, вул.Пасічна, 81, кв.12, ідентифікаційний код 22396799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Світло Престиж»(79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2, ідентифікаційний код 37030232) 168135,75грн. боргу, 7397,97грн. інфляційних нарахувань, 5016,43грн. 3% річних, 12994,82грн. пені, 3870,90грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішеннеям законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.