Рішення

від 29.11.2011 по справі 5015/5342/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 справа№ 5015/5342/11

за позовом ТзОВ "Ринок сільськогосподарської продукції"Шувар"

до відповідача Приватне підприємство "Агроптиця"

про стягнення заборгованості

ціна позову: 13677,60грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Забавчук М.Р.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з'явився

Суть спору:

ТзОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватне підприємство "Агроптиця" про стягнення заборгованості; ціна позову: 13677,60грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 35хв. 04.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалах господарського суду по даній справі від 04.10.2011р., 18.10.2011р. та від 08.11.2011р.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ; клопотання про продовження строку розгляду справи терміном на 15 днів.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо надання документів, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Конверти з ухвалами господарського суду Львівської області по даній справі про відкладення розгляду, надіслані Відповідачеві за адресою: 8 1400, м.Самбір, вул.Середня, 295, повертались із зазначенням у поштовій довідці причини повернення -за зазначеною адресою не значиться. Адреса Відповідача 81400, м.Самбір, вул.Середня, 295 зазначена Відповідачем у п.9 укладеного між Сторонами Договору (договір №Хп125 від 01.01.2010р.), який є підставою позовних вимог. Крім того, пунктом 8.1 Договору визначено, що у разі зміни відомостей, вказаних у розділі 9 Договору, кожна Сторона зобов'язана негайно повідомити про це іншу сторону.

Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.09.2011р. місцезнаходження Відповідача є 81400, м.Самбір, вул.Середня, буд.295А. З врахуванням наведеного, на вимогу суду Позивачем представлено опис вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №9080 від 08.11.2011р., як докази скерування Відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами за адресою місцезнаходження згідно ЄДРПОУ.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Судом ухвали господарського суду Львівської області по даній справі про відкладення розгляду справи скеровувались відповідачу і за адресою, вказаною в ЄДРПОУ.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань.

Крім того, суд зазначає, що ухвала господарського суду Львівської області по даній справі про порушення провадження у справі Відповідачем отримана, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 11076,46грн. основного боргу.

01.01.2010р. між Позивачем (назва змінена згідно даний ЄДРПОУ) та Відповідачем (Користувач, Оператор) укладено договір №Хп125 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Позивач зобов'язується передати Оператору в строкове платне володіння і користування пристосовану площу (Пристосована площа) площею 36м 2 , яка вказана на схемі розміщення Позивача (м.Львів, вул.Хуторівка, 4б) під позначкою Хп125 для розміщення стаціонарного об'єкта торгівлі (далі -Об'єкт торгівлі), а Оператор зобов'язується прийняти її та своєчасно здійснювати плату за використання Пристосованої площі та сплачувати ринковий збір.

Відповідно до п.2.1 Договору, пристосована площа передається Позивачем і приймається Оператором в термін до 10 календарних днів з моменту укладення даного Договору за відповідним актом приймання-передачі, який є доказом фактичної передачі Пристосованої площі Оператору.

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2010р., Позивачем передано Відповідачу Пристосовану площу згідно Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, Договір вступає в дію 01.01.2010р. та діє до 31.03.2010р.; якщо жодна із Сторін за один місяць до закінчення терміну дії Договору не заявить про намір припинити цей Договір, він автоматично пролонгується на три місяці, але, у будь-якому випадку, відносини, визначені цим Договором, припиняються 31.12.2010р.

Згідно п.4.2 Договору, плата за повний календарний місяць користування Пристосованою площею складається з винагороди Позивачу (фіксованого платежу), розмір якої встановлений за домовленістю Сторін і становить 5255грн. за один місяць, в тому числі ПДВ; винагорода (фіксований платіж) за використання Пристосованої площі сплачується Оператором шляхом внесення належної до сплати суми на банківський рахунок Позивача або, за згодою з Позивачем, іншим способом, не забороненим законодавством, до 25 числа поточного місяця, за який вона сплачується.

При цьому, відповідно до п.п.4.2, 4.3 Договору, розмір плати за використання Торгової площі за кожний наступний місяць визначається шляхом зміни цієї суми з врахуванням індексу інфляції; при цьому збільшення розміру винагороди (фіксованого платежу) за рахунок проведення індексації не може перевищувати 15% винагороди товариства від Позивача від розміру фіксованого платежу за перший місяць користування площею; у випадку збільшення витрат Позивача, пов'язаних з утриманням та експлуатацією Пристосованої площі, обслуговування та забезпечення діяльності Оператора чи Позивача, Позивач може вимагати збільшення плати відповідно до цих змін; незгода Оператора з новим розміром плати за користування Пристосованою площею, запропонованим Позивачем, є підставою для розірвання даного Договору з ініціативи Позивача.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Договором від 01.05.2010р. внесено зміни та доповнення до Договору, а саме: доповнено п.4 Договору пунктом 4.3 наступного змісту: за травень 2010р. розмір винагороди Позивача (фіксованого платежу) становить 5995грн.

Відповідно до підписаного Позивачем акту звірки взаємних розрахунків між Сторонами за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., борг Відповідача перед Позивачем становить 11076,46грн.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію №11-196 від 12.01.2011р. з вимогою сплатити заборгованість, до якої додано акт звірки взаєморозрахунків, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек №8406 від 15.08.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідачем відповіді на зазначену претензію.

Перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку основного боргу, в тому числі наведеного у підписаному Позивачем акті звірки станом на 30.09.2011р., суд зазначає наступне. Як вбачається з розрахунку, станом на 27.07.2010р. у Відповідача наявна переплата в розмірі 1255,09грн., в тому числі Відповідачем сплачувались, а відтак -визнавались, інші платежі, окрім фіксованого платежу. Протягом 31.07.2010р. по 30.09.2010р. Відповідачем додатково оплачено ще 3999грн. За вказаний період (після 27.09.2010р. по 30.09.2010р.) Позивачем згідно Договору нараховано Відповідачу 15765грн. (5255*3). Відтак, борг Відповідача перед Позивачем, з врахуванням переплати в розмірі 1255,09грн., становить 10510,91грн. (15765-1255,09-3999).

Підставність та розмір стягнення додаткових платежів в розмірі 565,55грн. (174,10+163,22+228,23) Позивачем, незважаючи на вимоги ухвал суду, не обґрунтована та не доведена. Так, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, на необхідність виконання вимог якої вказувалось в подальших ухвалах господарського суду по даній справі, зобов'язувалось Позивача подати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Проте, незважаючи на наведене, документів, які б підтверджували під ставність та розмір сплати інших, окрім фіксованого платежу, витрат, Позивачем не подано. Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 11076,46грн. основного боргу в розмірі 10510,91грн., позов ж в частині стягнення 565,55грн. основного боргу слід залишити без розгляду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведено доводів та не подано доказів слати Відповідачем заявленого до стягнення 11076,46грн. основного боргу основного боргу, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи, в тому числі, неподання Позивачем доказів щодо підставності та розміру додаткових (окрім фіксованого) платежів Відповідачем за Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 10510,91грн., в частині стягнення 565,55грн. основного боргу позов слід залишити без розгляду.

Щодо стягнення 1603,96грн. пені .

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок пені, проведений за період з 01.10.2010р. по 06.09.2010р., вихідними даними для якого є, в тому числі, сума боргу -11076,46грн., кількість днів прострочення -341, розмір облікової ставки НБУ -7,7500%.

Відповідно до п.7.1 Договору, у випадку несвоєчасної сплати грошових сум за цим Договором Оператор зобов'язаний сплатити за кожен день прострочення платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу; нарахування пені за прострочення оплати продовжується і після шести місяців від дня, коли це зобов'язання мало бути виконане.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1522,07грн., в частині стягнення 81,89грн. пені позов слід залишити без розгляду.

Щодо стягнення 686,74грн. інфляційних нарахувань та 310,44грн. 3% річних.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, проведені за період з 01.10.2010р. по 06.09.2010р., вихідними даними для яких є сума боргу -11076,46грн., кількість днів прострочення (для 3% річних 341день), для інфляційних нарахувань -середній індекс інфляції за відповідний період.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, враховуючи також те, що при проведені розрахунку інфляційних нарахувань Позивачем не враховано існування боргу в останній місяць заборгованості не за весь місяць, суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 651,08грн. інфляційних нарахувань та 294,59грн. 3% річних; позов в частині стягнення 35,66грн. інфляційних нарахувань та 15,85грн. 3% річних слід залишити без розгляду.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 05.12.2011 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 81, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Агроптиця»(81400, Львівська обл., м.Самбір, вул..Середня, 295А, ідентифікаційний код 31803378) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар»(79070, м.Львів, вул..Хуторівка, 4б, ідентифікаційний код 33711331) 10510,91грн. боргу, 1522,07грн. пені, 651,08грн. інфляційних нарахувань, 294,59грн. 3% річних, 12978,65грн. державного мита, 224,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Позов в частині стягнення 565,55грн. основного боргу, 81,89грн. пені, 35,66грн. інфляційних нарахувань та 15,85грн. 3% річних залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.