Рішення

від 29.11.2011 по справі 7/233(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.11 Справа№ 7/233(10)

за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивача Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача: приватний підприємець ОСОБА_2

про стягнення боргу

ціна позову: 3251,90 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від прокурора - Яворська Л.Р., помічник прокурора;

від позивача - Терех М.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -ОСОБА_4, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Прокурор Залізничного району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави :уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання; ціна позову 3251,90грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 21.12.2010р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 05хв. 20.01.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 20.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 07.02.2011р. провадження у справі зупинено з причин та підстав, зазначених в ухвалі. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011р. провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представником Відповідача заявлено про заміну прізвища Відповідача. Підтвердженням наведеного є довідка про включення відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи. З врахуванням вищенаведеного судом уточнено назву Відповідача, про що зазначається в рішенні.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи Прокурором подано довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи та заяву про поновлення провадження у справі.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; супровідний лист від 20.01.2011р. з додатками згідно опису; рахунки Позивачу по сплаті послуг; клопотання про надіслання копії ухвали про зупинення провадження

Представник Відповідача в судове засідання з'явилась, проти позову заперечила.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (відповідно до запису на третій сторінці обкладинки справи, з матеріалами справи ознайомилась); копію довіреності на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву з додатками.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того суд зазначає, що з врахуванням вимог ст.69 Господарського процесуального кодексу України в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2885,19грн. основного боргу.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №395 від 01.10.2004р. (далі -Договір), укладеного між Відповідачем (Покупець) та Позивачем (Енергопостачальна організація), Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Покупець до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації 100% вартість договірної величини.

Сторонами визначено обсяги постачання теплової енергії та розмежовано балансову належність теплових мереж, експлуатаційну відповідальність, та визначено умови припинення постачання теплової енергії (додатки №№1, 2, 3 до Договору).

Крім того, Сторонами підписано акти, згідно яких визначено початки опалювального сезону.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку вартості теплової енергії, борг Відповідача перед Позивачем за період з січня 2009р. по вересень 2010р. становить 2885,19грн., при чому за фактично спожиту теплову енергію проведено розрахунок за період з січня по лютий 2009р., наведене відповідає наявним у матеріалах справи рахункам Позивача на оплату Відповідачем послуг, які, в свою чергу, відповідають даним актів зняття показників лічильника.

Розрахунок проведено згідно тарифів на послуги теплопостачання, наведених у актах органах місцевого самоврядування та обласної державної адміністрації.

Позивачем скеровано Відповідачу акт звірки взаємних розрахунків, проте, в матеріалах справи відсутні, Учасниками не наведені доводи та не подані докази підписання Відповідачем із запереченнями чи без даного акту.

Щодо доводів Відповідача про невикористання ним теплової енергії суд зазначає наступне.

Протягом січня-лютого 2009р. Відповідач використовував теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками Позивача, та, в тому числі, доводами відзиву Відповідача про погодження паспорта вузла обліку з 04.02.2009р.

Інша частина заборгованості Відповідача складає плату за теплове навантаження, розраховану згідно встановлених тарифів, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1189 від 20.10.2006р. «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води»( на час розгляду справи чинне та дія не зупинена), яке, в силу ст.ст.59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є обов'язковим до виконання, та відповідає «Правилам розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду», затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 8 вересня 2000 року N 191.

При цьому Позивачем зазначено, що доведено до відома споживачів про зміну тарифів по наданню послуг з теплопостачання шляхом опублікування в засобах масової інформації рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1189 від 20.10.2006 року (газета "Високий замок"від 24.10.2006 року), що відповідає вимогам п.3 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради "Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води та послуги з централізованого опалення і з підігріву води".

Про необхідність здійснення оплати за теплове навантаження зазначалось, крім рахунків, у відповіді Позивача на звернення Відповідача.

При цьому суд зазначає, що у випадку скасування вищенаведеного рішення органу місцевого самоврядування про двоставковий тариф, дана обставина може бути розглянута на предмет оцінки такої як ново виявленої.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази погашення повністю чи частково боргу в розмірі 2885,19грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в розмірі 2885,19грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 39,64грн. пені, 73,51грн. 3% річних та 253,56грн. інфляційних нарахувань.

В додатку до позовної заяви Прокурором додано розрахунок пені, вихідними даними для якого є суми боргу за відповідні періоди, терміни сплати, облікові ставки за відповідні періоди, кількість днів прострочення. Розрахунок проведено за період з травня по вересень 2010р. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір пені становить 39,64грн.

Крім того, в додатках до позовної заяви наведено також розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені відповідно до сум боргу за період з лютого 2009р. по вересень 2010р.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови НБУ від 10.08.2009р. N468, розмір облікової ставки з 12.08.2009р. становив 10,25,00%, згідно Постанови НБУ від 07.06.2010р. N259 -з 08.06.2010р. -9,5000%, відповідно до Постанови НБУ від 07.07.2010р. N320 -з 08.07.2010р. -8,5000%, згідно Постанови НБУ від 09.08.2010р. N377 -з 10.08.2010р. -7,7500%.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає, що такі проведено невірно, оскільки не враховано п.6.3 Договору про проведення розрахунку до 15 числа звітного місяця, відтак, розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, одержаний при перерахунку, є більшим, аніж заявлено до стягнення. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.3 Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 39,64грн. пені, 73,51грн. 3% річних та 253,56грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо відстрочки виконання рішення.

Представник Відповідача заявила, що оскільки борг виник за період більше року, враховуючи важке фінансове ставище Відповідача, просить відстрочити виконання рішення суду.

З доводами Відповідача погодився представник Позивача, та такі не заперечила Прокурор.

При цьому було зазначено, що відстрочення виконання рішення суду строком на 4 місяці є найбільш доцільним, оскільки буде закінчуватись опалювальний сезон, і Відповідачу не доведеться сплачувати надмірне навантаження за теплопостачання.

З врахуванням вищенаведеного, враховуючи вимоги ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду строком на 4 місяці.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 05.12.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.36-1 Законом України "Про прокуратуру", ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний код НОМЕР_1) на користь Львівського міського коммунального підприємства «Залізничтеплоенерго»(79054, м.Львів, вул.С.Петлюри, 4А, ідетифікаційний код 20784943) 2885,19грн. боргу, 39,64грн. пені, 73,51грн. 3% річних та 253,56грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний код НОМЕР_1) в дохід державного бюджету 102грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4. Відстрочити виконання рішення строком на 4 місяці.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.