Рішення

від 09.11.2012 по справі 5011-74/14323-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-74/14323-2012 09.11.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА», м.Київ, ЄДРПОУ 33097828

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС», м.Київ, ЄДРПОУ 33294932

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Духовна О.В. -по дов.

від відповідача: Старцева К.І. -по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 07.11.2012р. по 09.11.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС», м.Київ про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1490,3 кв.м (літера 1А), нежитлову будівлю загальною площею 528,3 кв.м (літера 1Б), нежитлову будівлю загальною площею 1017,1 кв.м (літера ХVІ), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення за власні кошти та власними силами реконструкції належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»нерухомого майна, що розташовано по вул.Фрунзе, 102 у м.Києві, та безпідставність тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС» про набуття у власність 136,1 кв.м спірного приміщення на підставі договору оренди від 01.07.2011р.

Відповідач у відзиві б/н від 26.10.2012р. проти задоволення позову в частині визнання права власності на групу приміщень №1 площею 136,1 кв.м у будівлі по вул.Фрунзе, 102, літера ХVІ у м.Києві, надав заперечення, посилаючись на набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС» права власності на зазначене майно внаслідок проведення за власні кошти поліпшення орендованого нерухомого майна.

В судових засіданнях 07.11.2012р., 09.11.2012р. відповідачем надані заперечення проти задоволення позову в повному обсязі з огляду на недоведеність позивачем обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують набуття права власності на нерухоме майно.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2006р. між Громико Ольгою Валеріївною (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення, будівлі загальною площею 11147,50 кв.м та майно, розташовані за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102, літери Б, С, ХVІ, ХVІІ.

Відповідно до надпису, зробленого на договорі від 11.09.2006р., останній посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за номером 3341д.

Пунктом 4.1 вказаного правочину передбачено, що передача об'єктів та майна здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі.

На виконання названого пункту договору від 11.09.2006р. між продавцем та покупцем було складено та підписано акт приймання-передачі майна, розташованого по вул.Фрунзе, 102 у м.Києві.

Крім того, 21.06.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»(покупець) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бекас»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець продає, а покупець приймає у власність будівлю складу ГЗМ площею 204,90 кв.м, що розташована у місті Києві по вул.Фрунзе, 102, літера ХІІІ. 21.06.2007р. об'єкт купівлі-продажу був переданий покупцю за актом приймання-передачі. Зазначений правочин посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борківським А.В. та зареєстрований у реєстрі за номером 1784.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами ст.334 зазначеного нормативно-правового акту право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містяться в п.4.4 договору купівлі-продажу від 11.09.2006р. та у п.3.1 договору купівлі-продажу від 21.06.2007р.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений законодавством момент переходу до покупця права власності на нерухоме майно, враховуючи факт проведення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу від 11.09.2006р., 21.06.2007р., а також встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину та відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними зазначених договорів у встановленому порядку та з передбачених законом підстав, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»набуло право власності на нежилі приміщення, будівлі, розташовані за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102, літери Б, С, ХVІ, ХVІІ, ХІІІ.

Одночасно, на зазначені об'єкти нерухомості Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»було оформлено відповідно реєстраційне посвідчення та реєстраційний напис.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»набуло право власності на будівлі по вул.Фрунзе, 102 у м.Києві, враховуючи зміст ст.ст.316, 317, 318 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач набув повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню вказаним вище майном.

Наразі, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Тобто, з урахуванням змісту та правової природи кожного з повноважень власника, що перелічені вище, останніми охоплюється, в тому числі, право особи на проведення реконструкції, перебудови належних на праві власності об'єктів нерухомості.

Як вказує позивач, в процесі господарської діяльності, для власних виробничих потреб Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»було проведено реконструкцію набутого за договорами купівлі-продажу нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи, на замовлення позивача Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»було проведено технічну інвентаризацію нерухомого майна, яке розташовано по вул.Фрунзе, 102 у м.Києві, та складено технічні паспорти, в яких визначено опис основних конструктивних елементів нерухомого майна, літери, поверховість, номери, призначення та площу об'єктів нерухомості.

Зокрема, відповідно до змісту технічних паспортів будівля під літерою 1А нараховує чотири поверхи та складається з восьми груп приміщень загальною площею 1490,3 кв.м; будівля під літерою 1Б нараховує три поверхи та складається з чотирьох груп приміщень загальною площею 528,3 кв.м; будівля під літерою ХVІ нараховує три поверхи та складається з шести груп приміщень загальною площею 1017,1 кв.м.

Статтею 328 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно із ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.п.2, 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою №461 від 13.04.2011р. Кабінету Міністрів України, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Пунктом 5 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Як свідчать матеріали справи, сертифікатом відповідності КВ №16511038259 від 29.09.2011р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві засвідчила відповідність реконструкції нежитлової будівлі літера 1А загальною площею 1490,3 кв.м, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації.

Крім того, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 07.05.2012р. було зареєстровано декларації про готовність до експлуатації нежитлової будівлі загальною площею 528,3 кв.м (літера 1Б), нежитлової будівлі загальною площею 1017,1 кв.м (літера ХVІ), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.331 Цивільного кодексу України та вчинення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві передбачених Порядком про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів дій стосовно видачі сертифікату та декларацій про готовність об'єктів до експлуатації, суд дійшов висновку про набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачем.

Виходячи з того, що право власності позивача на нерухоме майно по вул.Фрунзе, 102 у м.Києві не визнається та оспорюється відповідачем, про що свідчить наявний у матеріалах справи лист №06/08 від 06.08.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС»з вимогою передати у власність відповідача частину спірного нерухомого майна, відзив б/н від 26.10.2012р. на позовну заяву та представлені відповідачем в судових засіданнях 07.11.2012р., 09.11.2012р. пояснення, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»мало право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, твердження відповідача щодо набуття права власності на частину майна внаслідок проведення поліпшення орендованих об'єктів нерухомості, суд вважає юридично та доказово неспроможними, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС» дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна, обов'язковість якого встановлена п.5.2.3 договору оренди від 01.07.2011р., та доказів проведення відповідачем за власні кошти будь-яких робіт в орендованих приміщеннях.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позов обґрунтований позивачем та наявними у матеріалах справи документами, а заперечення відповідача є неправомірними та безпідставними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС» про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1490,3 кв.м (літера 1А), нежитлову будівлю загальною площею 528,3 кв.м (літера 1Б), нежитлову будівлю загальною площею 1017,1 кв.м (літера ХVІ), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102, підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС», м.Київ про визнання права власності на нежитлову будівлю загальною площею 1490,3 кв.м (літера 1А), нежитлову будівлю загальною площею 528,3 кв.м (літера 1Б), нежитлову будівлю загальною площею 1017,1 кв.м (літера ХVІ), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»(03150, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Боженка, буд.86, ЄДРПОУ 33097828) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 1490,3 кв.м (літера 1А), нежитлову будівлю загальною площею 528,3 кв.м (літера 1Б), нежитлову будівлю загальною площею 1017,1 кв.м (літера ХVІ), що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Фрунзе, 102.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛК СЕРВІС» (03040, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Васильківська, буд.11/11, ЄДРПОУ 33294932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКРА»(03150, м.Київ, Голосіївський район, вулиця Боженка, буд.86, ЄДРПОУ 33097828) судовий збір в сумі 11086,54 грн.

У судовому засіданні 09.11.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.11.2012р.

Суддя М.О.Любченко