Рішення

від 13.11.2012 по справі 5015/3777/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.12 Справа№ 5015/3777/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Дверей «БудМайстер», м. Павлоград Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ніка -М», м. Львів

про: стягнення 72 957,99 грн. заборгованості за договором поставки № 31/091210 -ДС від 09.12.2010 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники:

від позивача: Отрошко Т.В. (довіреність б/н від 10.01.2012 року)

від відповідача: Марець М.В. -директор

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 13.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Дверей «БудМайстер», м.Павлоград Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ніка -М», м. Львів про стягнення 72 957,99 грн. заборгованості за договором поставки № 31/091210-ДС від 09.12.2010 року.

Ухвалою суду від 17.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.10.2012 року. Ухвалою суду від 04.10.2012 року розгляд справи відкладено на 23.10.2012 року. В судовому засіданні 23.10.2012 року оголошено перерву до 01.11.2012 року. Ухвалою суду від 01.11.2012 року розгляд справи відкладено на 13.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 31/091210 -ДС від 09.12.2010 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 72 957,99 грн., з яких: 66 394,62 грн. -основний борг, 5 187 , 74 грн. -пеня, 1 375,63 грн. -3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та поданих 29.10.2012 року через канцелярію суду письмових поясненнях за вх.№24309/12.

У позовній заяві та письмових поясненнях за вх.№24309/12 позивача, міститься заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, кошти на рахунку, що належать відповідачу. Дана заява судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, всупереч зазначеному, позивачем до заяви не долучено жодних доказів на підтвердження обставин, які слугували б підставою для забезпечення позову. Крім того, до заяви не долучено доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі за подання до господарського суду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 12.11.2012 року через канцелярію суду відзиві за вх.№25528/12.

Крім того, в судовому засіданні представником відповідача подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 5 (п'ять) місяців. Позивач погодився на 4 місяці розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09 грудня 2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 31/091210 -ДС (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується виготовити та передати міжкімнатні дверні блоки та інші вироби у кількості та в термін зазначений даним Договором, а Покупець зобов'язується забезпечити належне приймання товару та сплатити його в розмірі та порядку, передбачених цим договором.

Відповідно до п.7.3. Договору замовлення Покупця запускається у виробництво після передоплати Покупцем у розмірі 50% від суми замовлення, вказаної в рахунку-фактурі протягом 2 (двох) робочих днів. Решта 50% від суми замовлення оплачуються Покупцем в момент отримання товару.

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди № 1 до договору поставки № 31/091210 -ДС від 09 грудня 2010 року Постачальник зобов'язаний продати Покупцю товару на загальну суму 138 199 (сто тридцять вісім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 60 коп. з відстрочкою платежу до кінця строку дії даного договору (п2.1. Даного Договору) в асортименті визначеному в додатку № 6 цього договору.

Постачальник свої зобов'язання виконав належним чином відповідно до умов Договору та додаткових угод, поставивши своєчасно і в повному обсязі Покупцеві товару на загальну суму 245 123 грн. 46 коп.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши за товар на суму 178 728 грн. 84 коп. Як зазначає позивач, відповідач порушив умови Договору, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 66 394 грн. 62 коп. за наступними накладними:

- видаткова накладна № 3883 від 28.12.2010 року на загальну суму 69 104 грн. 80 коп., яка частково сплачена у розмірі 6 425 грн. 20 коп., тому сума заборгованості становить 62 679 грн. 60 коп.,

- видаткова накладна № 77 від 09.02.2011 року на загальну суму 463 грн. 50 коп., яка частково сплачена у розмірі 451 грн. 50 коп., тому сума заборгованості становить 12 грн.,

- видаткова накладна № 290 від 25.02.2011 року на загальну суму 2 575 грн., яка частково сплачена у розмірі 2 573 грн., тому сума заборгованості становить 02 грн.,

- видаткова накладна № 331 від 03.03.2011 року на загальну суму 19 грн. 20 коп., яка частково сплачена у розмірі 12 грн. 48 коп., тому сума заборгованості становить 06 грн. 72 коп.,

- видаткова накладна № 446 від 21.03.2011 року на загальну суму 643 грн. 50 коп., тому сума заборгованості становить 643 грн. 50 коп.,

- видаткова накладна № 449 від 21.03.2011 року на загальну суму 01 грн., тому сума заборгованості становить 01 грн.,

- видаткова накладна № 1731 від 13.07.2011 року на загальну суму 4 368 грн., яка частково сплачена у розмірі 2 184 грн., тому сума заборгованості становить 2 184 грн.,

- видаткова накладна № 3593 від 14.11.2011 року на загальну суму 3 049 грн. 80 коп., яка частково сплачена у розмірі 2 184 грн., тому сума заборгованості становить 865 грн. 80 коп.

Відповідно до п.15.2. Договору поставки у разі порушення строків оплати, вказаних у п.п.7.3, 8.3 даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1% від суми про строченого платежу за кожний календарний день прострочення. Відтак, відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 5 187,74 грн. пені та 1 375,63 грн. 3 % річних.

Відповідач у своєму відзиві за вх.№25528/12 від 12.11.2012 року проти позову заперечив повністю. Зокрема, вказав, що 09 грудня 2010 року між Сторонами підписана додаткова угода №1 до Договору. Відповідно, до п.п. 1.1. Додаткової угоди, Розділ 13 Договору доповнювався, серед іншого, пунктом 13.5, наступного змісту: «Постачальник зобов'язаний продати Покупцю товар на загальну суму 138199 грн. 60 коп., з відстрочкою платежу до кінця строку дії даного Договору (до строку, вказаного в п.п. 2.1. даного Договору), в асортименті вказаному у Додатку №6 даного Договору (надалі іменована «Складська програма»)...». Також, згідно п.п. 1.3. Додаткової угоди №1, Договір доповнювався п.п. 22.2.6., а саме Додатком №6- Складською програмою. Крім цього, пункт 2 Додаткової угоди №1 вказував, що всі умови Договору не змінені даною додатковою угодою залишаються незмінними і Сторони підтверджують взяті на себе договірні зобов'язання. Як можна прослідкувати із змісту видаткових накладних, Покупцем частково не був оплачений Товар, який передбачався Додатком №6 -Складська програма до Договору і строк оплати якого, відповідно із п.п. 13.5. та п.п. 2.1. Договору, тривав до закінчення дії Договору, а саме до 01 січня 2012 року. Відповідач вказує, що у період дії Договору, а саме у серпні 2011 року, Постачальником, як виробником товару, було повністю змінено номенклатуру товару, що ним виготовлявся, і припинено виробництво товару за зразками проданими Покупцю, згідно Додаткової угоди №1, без відповідного повідомлення про це Покупця. Відповідно до п.п. 13.3. Договору: «У випадку, якщо модель, аналогічна виставковому зразку Покупця знята з виробництва, а відповідний виставковий зразок не проданий Покупцем, Постачальник зобов'язується замінити виставковий зразок на іншу модель з врахуванням різниці у вартості моделей зразків у випадку належного товарного вигляду відшкодовуваного виставкового зразка». Керуючись зазначеним пунктом договору та фактом зняття з виробництва Постачальником моделей, які входили у Складську програму та використовувались Покупцем як виставкові зразки, зокрема у м. Києві та Львові, Покупець ще до завершення строку дії договору, неодноразово звертався до Продавця щодо заміни вказаних не проданих виставкових зразків (у кількості 117 шт. загальною вартістю 66 394 грн. 62 коп.) на інші моделі з врахуванням різниці вартості. Проте, Постачальник відмовився здійснити вказану заміну. Відповідач вказує, що відмова здійснити заміну виставкових зразків товару, належного товарного вигляду, не проданих Покупцем, і знятого з виробництва Продавцем, на інші моделі з врахуванням різниці у вартості зразків, є грубим порушенням не лише п.п. 13.3. Договору, але і п. 1 та п. 2 ст. 193 ГКУ та ст. 526 ЦКУ.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, після настання строку оплати поставленого позивачем товару, відповідачем було здійснено лише часткову оплату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 66 394,62 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 187 , 74 грн. пені та 1 375,63 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні представником відповідача подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 5 (п'ять) місяців. Позивач погодився з розстрочкою на 4 місяці.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/333 від 12.09.96 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України»визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи зазначене та керуючись п. 6 ст. 83 ГПК України, суд вирішив розстрочити виконання рішення на 5 місяців рівними частинами, а саме по по 14913,50 грн. перші чотири місяці та 14913,49 грн. останній місяць.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ніка -М», 79012, м. Львів, вул. Остроградських, 4/22 (ідентифікаційний код юридичної особи 35009426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Дверей «БудМайстер», 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9 (ідентифікаційний код юридичної особи 33892810) 66 394,62 грн. основного боргу, 5 187 , 74 грн. пені, 1 375,63 грн. 3 % річних та 1 609,50 грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення суду строком на 5 (п'ять місяців) рівними частинами, а саме: по 14913,50 грн. перші чотири місяці та 14913,49 грн. останній місяць.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.11.2012 р.

Суддя Кидисюк Р.А