Рішення

від 19.03.2012 по справі 5015/446/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.12 Справа№ 5015/446/12

за позовом прокурора м.Червонограда в інтересах держави в особі: Червоноградської міської ради в особі:

позивача Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"

до відповідача ЗАТ "Надія"

про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання пені, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки

ціна позову: 112635,10грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора - Куцик В.Б.- посвідчення №233;

від позивача - Сковровський Т.С.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Кузів Н.Т.- представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Прокурор м.Червонограда в інтересах держави в особі: Червоноградської міської ради в особі: Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ЗАТ "Надія" про стягнення боргу за надані послуги з теплопостачання, пені, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/446/12 від 10.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 00хв. 20.02.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 20.02.2012р.та від 05.03.2012р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені представникам Учасників (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 05.03.2012 року.

Відповідач в судове засідання з"явився, проти позову частково заперечив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку з головного управління статистики; відзив на позовну заяву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру". Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

10.10.2002р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та Відповідачем (Споживач) укладено договір №575 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, за цим Договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується сплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.6 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач за 3 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в даному Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця; якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Згідно п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності 10.10.2002р. та діє до 31.12.2003р; даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази заявлення Стороною про припинення дії Договору.

Сторонами підписано Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії; Додаток №2 -схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживача; Додаток №3 -умови припинення подачі теплової енергії.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до розрахунку боргу, основний борг за Договором Відповідача з врахуванням індексу інфляції становить 110336,09грн. (109490,56грн. основного боргу та 845,53грн. інфляційних нарахувань), пеня -1538,24грн., 3% річних -760,77грн.

Суд зазначає, що позов подано до суду 07.02.2012р.

При цьому, відповідно до платіжних доручень з відміткою про сплату №136 від 24.01.2012р. на суму 20000грн. та №140 від 06.02.2012р. на суму 8000грн., Відповідачем оплачено 28000грн. Відтак, в стягненні 28000грн. основного боргу слід відмовити.

Також, протягом розгляду справи відповідно до платіжних доручень з відміткою банку про сплату Відповідачем частково оплачено 41255,27грн. (платіжні доручення №141 від 13.02.2012р. на суму 4732,46грн., №143 від 16.02.2012р. на суму 10000грн., №154 від 23.02.2012р. на суму 5522,81грн., №155 від 23.02.2012р. на суму 12000грн., №163 від 07.03.2012р. на суму 9000грн.).

Крім того, відповідно до довідок міського фінансового управління Червоноградської міської ради №76 від 02.02.2012р., №115 від 28.02.2012р., представлених Відповідачем в судовому засіданні та не заперечених Позивачем, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовано по пільгах та субсидіях 3800грн.

З врахуванням вищенаведеного, керуючись п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення 45055,27грн. (41255,27+3800) слід припинити.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що сума боргу, що залишилась несплачено Відповідачем перед Позивачем за Договором, становить 36435,29грн. (109490,56-28000-45055,27грн.).

Вищенаведене підтверджується складеним та підписаним Сторонами, скріпленим відбитками печаток актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.03.2012р.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 36435,29грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 109490,56грн. основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 36435,29грн., в частині стягнення 45055,27грн. основного боргу провадження у справі слід припинити, в частині стягнення; в частині стягнення 28000грн. слід відмовити.

Щодо стягнення 845,53грн. інфляційних нарахувань та 3% річних -760,77грн. суд зазначає наступне.

Наведені суми інфляційних нарахувань та 3% річних наведені у наявному в матеріалах справи розрахунку, який відповідачем не заперечено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір є більшим, ніж заявлено Прокурором до стягнення у позовній заяві, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання позову Відповідачем, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 845,53грн. інфляційних нарахувань та 3% річних -760,77грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку пені, розмір пені становить 1538,24грн.

Згідно п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у формі пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Проте, згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи пояснення Сторін про те, що борг Відповідача виник внаслідок несплати мешканцями гуртожитку, який обслуговує Відповідач комунальних послуг, враховуючи також те, що порушення Відповідачем зобов'язання не завдало збитків третім особам, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені підлягають до задоволення в розмірі 179,96грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.03.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.03.2012року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням часткового припинення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.36-1 Законом України "Про прокуратуру", ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Надія"(80100, Львівська обл.., м.Червоноград, вул..Львівська, 19, ідентифікаційний код 32188292) на користь комунального підприємства Червоноградської міської ради "Червоноградтеплокомуненерго"(80100, Львівська обл.., м.Червоноград, вул..Промислова, 1, ідентифікаційний код 23966248) 38221,55грн. заборгованості.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Надія"(80100, Львівська обл.., м.Червоноград, вул..Львівська, 19, ідентифікаційний код 32188292) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 765,92грн. судового збору.

4. В частині стягнення 28000грн. основного боргу відмовити.

5. В частині стягнення 45055,27грн. провадження у справі припинити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до вимог ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.