Рішення

від 08.11.2011 по справі 5015/5626/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 Справа№ 5015/5626/11

за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів"

до відповідача ДП ТзОВ ПБП "Контур" Новороздільське міське бюро технічної інвентаризації"

про звернення стягнення на загальну суму 59594,25грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Бачинський А.В.- предтавник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - Кравець І.Д., - представник, довіреність в матеріалах справи, після оголошення перерви судове засідання залишила

Суть спору:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ДП ТзОВ ПБП "Контур" Новороздільське міське бюро технічної інвентаризації" про звернення стягнення на загальну суму 78761,26грн.

01.11.2011 року від представника Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої заборгованість становить 59594,25грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом становить 50905,00грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту 6596,65 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків 4,24грн., прострочені відсотки за користування кредитом 2020,21 грн., комісійна винагорода за управління кредитною лінією 68,15грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5626/11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 00хв. 11.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду спору представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, копію витягу з ЄДРПОУ, копію відповіді на претензію, копію витягу з ЄДРПОУ на Відповідача, , заяву про уточнення позовних вимог, розрахунок заборгованості.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причине неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протягом розгляду спору представником Відповідача було подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, а також клопотання від 01.11.2011р. про відкладення розгляду справи з метою надання Позивачу часу для уточнення позовних вимог (розгляд справи відкладався).

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 222к від 22 листопада 2007 року (із змінами та доповненнями) (далі -Договір) Відповідачу надано кредит в сумі 145000грн. для придбання легкового автомобіля та офісних меблів терміном погашення згідно графіку не пізніше 21 листопада 2010р.

Згідно Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Герасимів Р.Д. 22 листопада 2007 року за реєстраційним №2327 в заставу банку Відповідачем передано автомобіль марки: CHEVROLET CAPTIVA, легковий універсал - В 2007 року випуску, реєстраційний № ВС 7272ВЕ, заставною вартістю 161 231,00 грн.

У відповідності із п. 4.2.2 Договору, Відповідач брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах, та неустойку в разі невиконання у строк своїх зобов'язань.

Згідно и. 4.3.5. Кредитного договору, банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, у випадку якщо Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

Пунктом 4.3.5 Договору передбачено, що банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за непраомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, у випадку якщо Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

У зв'язку із порушенням Відповідачем умов Кредитного договору, Банк 19 липня 2011р. за № 39 - 116, направив Відповідачу Претензію про погашення заборгованості.

Станом на час вирішення спору та час звернення з позовною заявою до суду заборгованість Відповідача перед Публічним акціонерним нлриством «Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банк»в особі філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів", яка є правонаступником філії «Відділення Промінвестбанку в м. Миколаїв Львівської області», становить 59594,25грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом становить 50905,00грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту 6596,65 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків 4,24грн., прострочені відсотки за користування кредитом 2020,21 грн., комісійна винагорода за управління кредитною лінією 68,15грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; принцип повернення, строковості та платності означає,що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Також, згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч.1 ст 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 59594,25грн., здійснення повної чи часткової оплати такої, беручи до уваги часткове зменшення судом розміру штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 59594,25грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом становить 50905,00грн, пеня за несвоєчасну сплату кредиту 6596,65 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків 4,24грн., прострочені відсотки за користування кредитом 2020,21 грн., комісійна винагорода за управління кредитною лінією 68,15грн., підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.11.2011р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний (з врахування вихідних) 14.11.2011р..

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства ТзОВ ПБП «КОНТУР»Новороздільського міського бюро технічної інвентаризації (81652, Львівська обл.., м.Новий Розділ, вул..Ходорівська, 11-А, ідентифікаційний код 32477585) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01011, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ідентифікаційний код 0003902) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів" (79007, м.Львів, вул.ак.Гнатюка, 2, ідентифікаційний код 09325637, код банку 325633) простроченої заборгованості за кредитом - 50905,00грн, пені за несвоєчасну сплату кредиту - 6596,65 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 4,24грн., прострочених відсотків за користування кредитом - 2020,21грн., комісійної винагороди за управління кредитною лінією - 68,15грн., та 1191,89грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.