Рішення

від 17.01.2012 по справі 5015/7167/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.12 Справа№ 5015/7167/11

за позовом ТОВ "КАРБОН ГРУП"

до відповідача Nordic Sales Trading Aps

про стягнення

ціна позову 9985,13грн. (еквівалент 884,00 EUR)

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Коліщенко Л.С.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з"явився.

Суть спору:

ТОВ "КАРБОН ГРУП" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Nordic Sales Trading Aps про стягнення заборгованості; ціна позову 9985,13грн. (еквівалент 884,00 EUR) за курсом НБУ станом на 24.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 40хв. 20.12.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі господарського суду по даній справі від 20.12.2011р.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення фіскальні поштові чеки) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; довідку з ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Конверти з ухвалами господарського суду Львівської області надсилались Відповідачеві за вказаною ним у Договорі (Контракті), яким Позивач обґрунтовує позовні вимоги, адресою.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що ні в позовній заяві, ні в додатках до неї відсутні повідомлення про поштову адресу Відповідача, ухвали господарського суду Львівської області вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про міжнародне приватне право"(далі -Закон), цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом. Згідно ч.ч.1, 5 ст.4 Закону, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України; визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Згідно п.1 ч.1 ст.76 Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

06.12.2010р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено контракт №1/DK (далі -Договір), відповідно до п.п.12.2, 12.3 якого, спори кінчено будуть розглядатись у господарському суді Львівської області відповідно до діючого законодавства України; правом, яке регулює даний Договір, в тому числі при розгляді спорів, є матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до п.п.2, 3 Договору, Продавець зобов'язується виготовити і продати на умовах, передбачених Договором, продукцію (дрова, деревне вугілля, деревно-вугільний брекет, інші товари (далі -Продукція).

Згідно п.6 Договору, загальна сума контракту складає 100000 євро.

Відповідно до п.7 Договору, розрахунки за поставлену Продукцію проводяться на підставі рахунку-фактури передоплатою, післяоплатою, або 50% передоплати і 50% післяоплати, в залежності від умов рахунку-фактури.

Згідно п.13.3 Договору, Договір вступає в дію з моменту його підписання і скріплення відбитками печаток Сторін і діє до 31.12.2011р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Підтвердженням перетину Товару через митний кордон України є наявна в матеріалах справи вантажна митна декларація (форми МД-2), в якій, в тому числі наведено перелік, кількість Продукції та адреса Відповідача.

Відповідно до п.2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. №574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно п.3 зазначеного Положення, ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Підтвердженням отримання Відповідачем товару є міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR) №004345.

З даної міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вбачається, що кінцевим отримувачем вантажу за нею є Відповідач (графа 2 CMR).

Відповідно до п. 4.3, 5.1 Порядку митного оформлення товарів, що переміщуються через митні ліцензійні склали транспортних та транспортно-експедиційних організацій, затвердженого наказом Державної митної служби України від 4 грудня 1999 р. N792, у графі 2 CMR повинен бути зазначеній кінцевий отримувач товарів, що перевозяться відповідно до цих міжнародних товарно-транспортних накладних.

Також, в наявній CMR (графа 24) наявні відомості про одержання Відповідачем товару, в тому числі підпис представника Відповідача.

Відповідно до рахунку-фактури (Invoice) 3/DK/2011р. від 25.03.2011р., назвою товару є дрова колоті твердих порід, упаковані в збиті ящики, дрова камінні, вказано кількість, ціну та загальну вартість, яка становить 3261,04 євро. В рахунку-фактурі також зазначено, що оплата товару -післяоплата).

Згідно доводів Позивача, позов пред'являється не на всю суму поставленої продукції, оскільки Відповідачем здійснена часткова оплата отриманої Продукції, що не заперечено протягом розгляду справи Відповідачем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно п.1 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 9985,13грн. (еквівалент 884,00 EUR) за курсом НБУ станом на 24.11.2011р., підлягають до задоволення.

В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 1000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підтвердження доводів Позивач надає договір про надання адвокатських послуг від 25.10.2011р., укладений між Позивачем та ТзОВ «Юридична компанія «Правда»та копію замовлення за укладеним договором.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Позивачем не наведені доводи та не подані докази оплати адвокатських послуг.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати з оплати послуг (безпосередньо) адвоката, проте, в матеріалах спарви відсутні докази надання послуг безпосередньо адвокатом.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення 1000грн. адвокатських послуг не підлягають до задоволення.

Оскільки, відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати послуг адвоката є судовими витратами, і не входять до ціни позову в розумінні ст.55 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи в стягненні 1000грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката суд зазначає, що такі, хоч і вказані в прохальній частині позовної заяви, позовними вимогами не є, а відтак, в ціну позову не включаються, отже, позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17.01.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 23.01.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Nordic Sales Trading Aps, Egeskovvej 6c, 3490 Kvistgaard, Denmark на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карбон груп»(79049, м.Львів, вул..Трильовського, 33, кВ.21, ідентифікаційний код 34559737) 9985,13грн. (еквівалент 884,00 EUR) боргу, 1411,50грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати відповідно до вимог ст.ст.115-116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фартушок Т.Б.