Рішення

від 23.02.2012 по справі 5015/380/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.12 справа № 5015/380/12

за позовом Товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон»

до відповідача Приватне підприємство «Елітбудкомфорт»

про стягнення заборгованості за відвантажену продукцію

ціна позову: 108942,98грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Товариство з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Елітбудкомфорт» про стягнення заборгованості за відвантажену продукцію; ціна позову: 108942,98грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/380/12 від 03.02.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 20хв. 13.02.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 13.03.2012р.

В ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представників), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Протягом розгляду справи представником Позивача подано довідку про включення Відповідача до ЄДРПОУ.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином інформований про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвала господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, скерована Відповідачу за адресою: 80300, Львівська обл., Жовківський р.-н, м.Жовква, вул.Мазепи, 8, повернулась із зазначенням на поштовійдовідці причини повернення -фірми немає.

Зазначена Позивачем поштова адреса Відповідача у позовній заяві ним не підтверджена.

При відправленні ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи суд керувався даними адреси місцезнаходження ЄДРПОУ та зазначено адресою Відповідача, вказаній ним у Договорі, який є підставою позовних вимог: 80300, Львівська обл., Жовківський р.-н, м.Жовква, вул.Мазепи,8.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процессуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що ухвали суду по даній справі вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 108942,98грн. боргу.

23.02.2011р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон»(Постачальник) та Приватним підприємством «Елітбудкомфорт»(Покупець) було укладено договір поставки №43 (далі -Договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1,2 Договору, протягом терміну діі даного Договору, Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує залізобетонні вироби( надалі Товар), зазначений у видаткових накладних; найменування Товару, його види та ціна одиниці Товару визначається у видаткових накладних, що є невід»ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.п.3.2, 3.4 остаточна ціна Товару визначається в видатковій накладній, яка є невід»ємною частиною данного Договору; підписавши видаткову накладну Покупець тим самим висловлює свою згоду по вартості отриманого Товару; покупець повинен сплатити товар шляхом 100% передоплати, або не пізніше 7 календарних днів з дати поставки товару Постачальником.

Сторонами підписано специфікацію до Договору.

На виконання своїх зобов'язань по Договору поставки №43 від 23.02.2011р. ТДВ «Івано-Франківськзалізобетон»відвантажив а ПП «Елітбудкомфорт»прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: РН-000002390 від 05.05.2011р. на суму 19940,04; РН-000002392 від 05.05.2011р. на суму 9594грн.; РН-000002469 від 06.05.2011р. на суму 18126,04грн.; РН-000002412 від 06.05.2011р. на суму 18126,04грн.; РН-000002689 від 13.05.2011р. на суму 14401,94грн.; РН-000002725 від 16.05.2011р. на суму 28754,92грн., та довіреністю серії ЯПЕ №594510 від 05 травня 2011р.

Всього Відповідачу відповідно до вищенаведених видаткових накладних передано Позивачем продукції (палі, брус) на загальну суму 108942,98грн.

В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати Відповідачем за отриману продукцію.

Таким чином, заборгованість за відвантажену продукцію склала:108942,98грн.

Позивачем скеровувалась претензія-вимога про сплату заборгованості в розмірі 108942,98грн. від 23 грудня 2011року, проте, доказів надання відповіді на зазначену претензію Сторонами не подано.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 108942,98грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 108942,98грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.02.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.02.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 75, 85-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Елітбудкомфорт»(80300, Львівська обл., м.Жовква, вул.Мазепи, б.8, ідентифікаційний код 36761322) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Івано-Франківськзалізобетон»( м.Івано-Франківськ, вул.С.Височана, 34, ідентифікаційний код 0552602) 108942,98грн. боргу, 2178,86грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.