Рішення

від 12.09.2011 по справі 5015/3731/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.11 справа№ 5015/3731/11

за позовом Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, м.Львів

до відповідача 1 : ВАТ «Львівводбуд»

до відповідача 2: ПП «Агросвіт Плюс»

про визнання частково недійсним договору купівлі продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Дутка Ю.І.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1 -не з'явився;

від відповідача 2 -не з'явився.

Суть спору:

Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ «Львівводбуд»та ПП «Агросвіт Плюс» про визнання частково недійсним договору купівлі продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3731/11 від 05.07.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15год. 00хв. 26.07.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 26.07.2011р. та від 02.09.2011р. За клопотанням Позивача продовжувався строк розгляду спору.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу 1, 2 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, лист по справі, клопотання про продовження строку розгляду справи; довідку з головного управління статистики на відповідача 2.

Представники Відповідача 1, 2 в жодне з судових засідань не з'явився, про причини неявки суду не повідомили, були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконали.

Ухвали господарського суду Львівської області по даній справі, скеровані Відповідачу 2 за адресою: Львівська обл., Золочівський р.-н, с.Розворяни , повертались із зазначенням причин повернення на поштовій довідці «не проживає».

Проте, відповідно до представленої Позивачем на вимогу суду довідки про включення Відповідача 2 в ЄДРПОУ №20-09/1605 від 12.09.2011р., місцезнаходженням Відповідача 2 є Львівська обл., Золочівський р.-н, с.Розворяни.

Інші дані щодо адреси фактичного місцезнаходження Відповідача 2 (поштової адреси) в матеріалах справи відсутні, Сторонами не надані.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З врахуванням наведенного, суд приходить до висновку, що ухвала господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, як і ухвали суду про відкладення розгляду спору, Відповідачеві 2 вручені належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що враховуючи вимоги ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі -РВ ФДМУ) №449 від 30.12.1993р. прийнято рішення про приватизацію підприємства «Львівводбуд».

Наказом РВ ФДМУ №2-а від 01.02.1994р. наказано: керівникам організацій ДП «Львівводбуд»створити робочі інвентаризаційні комісії для проведення інвентаризації майна підприємства; провести інвентаризацію майна станом на 01.02.1994р., згідно з «Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються», затвердженим Постановою КМУ від 02.03.1993р. №158.

Наказом РВ ФДМУ №305 від 20.05.1994р. затверджено акти оцінки вартості майна цілісних майнових комплексів: ДП «Львівводбуд», АТБ ДП «Львівводбуд», ПМК 183 ДП «Львівводбуд», ПМК 186 ДП «Львівводбуд».

Наказом РВ ФДМУ №382 від 10.06.1994р. затверджено план приватизації ДП «Львівводбуд», в якому відповідно до якого визначено перелік та вартість майна, що не підлягає приватизації, серед якого, в тому числі, споруди (протирадіаційні).

Наказом РВ ФДМУ №404 від 16.06.1994р. перетворено ДП «Львівводбуд»у відкрите акціонерне товариство.

Згідно витягу з переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Львіводбуд»по структурному підрозділу ПМК-185 (порядок 67), склад інвентаря блансовою вартістю станом на 01.02.1994р. 32486400 крб. (далі -склад інвентаря) у смт.Глиняни Золочівського р.-ну увійшов до складу переліку.

Проте, відповідно до змін до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Львіводбуд», згідно п.12.4 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП «Львівводбуд», затвердженого наказом РВ ФДМУ №305 від 20.05.1994р. та п.3.4 плану приватизації ДП «Львіводбуд», затвердженого наказом РФ ФДМУ №382 від 10.06.1994р., наказано виключити з переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Львівводбуд»такі, що не увійшли до статутного фонду ВАТ «Львівводбуд»наступні об'єкти, в тому числі склад інвентаря, що знаходиться у смт.Глиняни Золочівського р.-ну Львівської обл.

З врахуванням наведеного, в тому числі того, що вищезазначений склад інвентаря не увійшов до статутного фонду ВАТ «Львівводбуд»в процесі приватизації (що підтверджується, в тому числі актом оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМУ №305 від 20.05.1994р., згідно якого розмір статутного капіталу сформовано шляхом вилучення вартості майна (ряд.12), на загальну суму 1828388977крб., у тому числі вартості об'єктів, які не підлягали приватизації на суму 47806тис.крб. (серед яких, згідно реєстру вилучення вартості майна, і склад інвентаря (протирадіаційне укриття -ПРУ)), склад інвентаря не переданий у власність ВАТ «Львівводбуд».

Проте, відповідно до повідомлення комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»№05-13-00826 від 08.02.2011р., будівля складу інвентаря по вул..Львівській, 85 у м.Глиняни зареєстрована на правах власності 20.09.2002р. за ВАТ «Львівводбуд»на підставі наказу РВ ФДМУ по Львівській області №404 від 16..06.1994р.; вищезгадане нерухоме майно продане.

Згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна від 20.09.2002р. комунального підприємства Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», посвідчено, що гараж на 60 автомашин літ. «Г» заг.пл.1141,8м 2 , склад цементу літ. «Д»заг.пл.280,8м 2 , матеріально-технічний склад літ. «З»заг.пл.459,9м 2 , операторська літ. «Б»заг.пл.202,3м 2 , склад інвентаря літ. «В»заг.пл. 488,7м 2 , контора літ. «А-2»заг. пл.. 578,8м 2 вцілому, що знаходяться у м.Глиняни Золочівського р.-ну Львівської обл.. по вул..Львівській, 85, зареєстровані на праві колективної власності за ВАТ «Львівводбуд»на підставі наказу РВ ФДМУ від 16.06.1994р. №404.

Відповідно до договору купівлі-продажу будівель від 29.11.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3843 (далі -Договір), Відповідач 1 продав, а Відповідач 2 придбав за цим Договором майно, в тому числі склад інвентаря літ. «В»заг.пл. 488,7м 2 .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до ч.2 ст.324 Цивільного кодексу України, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла станом на 1994р., товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно ст.345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності; приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що склад інвентаря не увійшов до статутного фонду ВАТ «Львівводбуд»в процесі приватизації, та того, що укладений між Відповідачами Договір не відповідає інтересам держави та суспільства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.09.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 19.09.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 29.11.2005р. між відкритим акціонерним товариством "Львівводбуд" та приватним підприємством "Агросвіт Плюс", в частині включення в предмет договору складу інвентаря площею площею 488,7м. кв., зазначеного в плані під літерою В"", що знаходиться за адесою: Львівська обл., Золочівський р.-н, смт.Глиняни, вул.Львівська, 85.

3. Витребувати з володіння приватного підприємства "Агросвіт Плюс" (Львівська обл.,Золочівський р.-н, с.Розворяни, індентифікаційний код 33278549) склад інвентаря площею площею 488,7м. кв., зазначеного в плані під літерою В"", що знаходиться за адесою: Львівська обл., Золочівський р.-н, смт.Глиняни, вул.Львівська, 85 на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070).

4. Визнати за державою в особірегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код 20823070) право власності на склад інвентаря площею площею 488,7м. кв., зазначеного в плані під літерою В"", що знаходиться за адесою: Львівська обл., Золочівський р.-н, смт.Глиняни, вул.Львівська, 85.

5. Стягнути з приватного підприємства "Агросвіт Плюс" (Львівська обл.,Золочівський р.-н, с.Розворяни, індентифікаційний код 33278549) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22090200) 437,48грн. та 85грн. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк -ГУДКУ у Львівській області, МФО -825014, отримувач -УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ -22389406, код платежу - 22050000) 236рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.