Рішення

від 18.06.2012 по справі 5015/1675/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.12 Справа№ 5015/1675/12

за позовом: ПАТ "Укрнафта"в особі відособленого підрозділу: "Нафтогазовидобувного управління "Бориславнафтогаз"

відповідач: ТзОВ "Ярослав ЛТД"

про стягнення заборгованості

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники: від позивача: Крисяк Я.В.- представник, довіреність матеріалах справи;

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

ПАТ "Укрнафта" в особі відособленого підрозділу: "Нафтогазовидобувного управління"Бориславнафтогаз" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про суми боргу з ТзОВ "Ярослав ЛТД".

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/1675/12 від 27.04.2012р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 15хв. 15.05.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №5015/1675/12 від 15.05.2012р. та від 05.06.2012р.

Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Протягом розгляду справи представникои позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України; копію довідки про включення Відповідача до ЄДРПОУ; копію акту звірки взаєморозрахунків; розрахунок №1 заборгованості та пені за недотримання порядку розрахунків згідно договору 1/03-11/7 від 07.02.2000р.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу у відповідності до вимог ч.1 ст.64 ГПК України, відтак, ухвали суду по даній справі вручені відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішення господарського суду Львівської області від 18.05.2010р. у справі №9/37 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ, в особі відособленого підрозділу: Нафтогазовидобувного управління "Бориславнафтогаз", м. Борислав Львівської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярослав ЛТД", смт. Городище, Самбірського району, Львівської області, про: стягнення заборгованості за оренду основних фондів, яке знаходиться на балансі НГВУ "Бориславнафтогаз"в сумі 28 388 грн. 70 коп. основного боргу, 4170 грн. 61 коп. пені та судові витрати, яке набрало законної сили, встановлено наступне:

«Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта", місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, пров. Нестеровський, 3-5, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00135390, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АБ № 176830.

Відособлений підрозділ: Нафтогазовидобувного управління "Бориславнафтогаз", вул. Карпатська Брама, 26, м. Борислав Львівської області, без права юридичної особи, головне підприємство: Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта", м. Київ, …»;

Як вбачається із матеріалів даної справи, 07 лютого 2000 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/03-11/7 про оренду основних фондів з додатками (далі за текстом -Договір).

При розгляді даного спору, до правовідносин, які виникли на час укладення цього договору 07.02.2000р. до 01.01.2004р., суд керувався приписами Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.) /далі -за текстом -ЦК УРСР/, а з 01.01.2004р. приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України /далі -за текстом -ЦК України та ГК України/, оскільки правовідносини за цим договором, що виникли до набрання чинності ЦК України та ГК України продовжують існувати на даний час, відповідно до частини другої статті 4, статті 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договору, та відповідно до частини другої ст. 4 Розділу 1Х Прикінцевих положень ГК України, якою передбачено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов"язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

За основними ознаками визначення договору, зазначений вище договір є договором майнового найму (оренди) у сфері господарювання.

Статтею 256 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час укладення договору передбачалося, що за договором майнового найму наймодавець зобов"язується надати наймачу майно в тимчасове користування.

Аналогічна вимога викладена у статті 283 Господарського кодексу України, якою визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності та у статті 759 ЦК України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов Договору № 1/03-11/7 про оренду основних фондів, укладеного 07 лютого 2000 р. між позивачем та відповідачем, позивач (за договором -орендодавець) зобов"язувався передати, а Орендар (відповідач) прийняти у строкове платне володіння та користування основні фонди (Орендоване майно), які знаходяться на балансі НГВУ "Бориславнафтогаз", балансовою вартістю 451 793,00 грн. (п. 1.1. договору), перелік орендованого майна відповідно до п. 1.2. яке передається в оренду, визначається у акті приймання-передачі.

Розмір орендних платежів та порядок оплати передбачено у розділі 3 договору, та входить до обов"язку орендаря п. 4.4. договору.

За несвоєчасне внесення орендарем орендної плати він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу ( п. 9.3. договору).

Договір діє з дня його підписання сторонами до 1 січня 2010р. (п. 11.1. договору), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або зміну умов договору протягом трьох місяців до дня закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на аналогічний строк і на зазначених в цьому договорі фінансових та інших умовах, без укладення будь-якого іншого письмового доповнення ( п.11.6. договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.01.2010р., як і час судового розгляду, вказаний договір не розірвано, не припинено, документів, відповідно до п. 11.6. договору представником позивача суду не представлено, отже договір є продовженим на аналогічний строк і на зазначених в цьому договорі фінансових та інших умовах, без укладення будь-якого іншого письмового доповнення ( п.11.6. договору).».

З наведеного вбачається, що після 01.01.2010р. укладений між Сторонами Договір визнано продовженим на аналогічний строк.

Наведені вище факти, оскільки встановлені рішенням господарського суду у справі, в якій беруть участь ті самі сторони, та рішення суду набрало законної сили, доведення знову не потребують.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів нарахування орендних платежів та компенсаційних витрат за період з 30.09.2011р. по 21.03.2012р., складених на підставі укладеного між Сторонами Договору, Відповідачу було нараховано до оплати згідно Договору за період з вересня 2011р. по березень 2012р. 20291,71грн.

Зазначена сума боргу підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2011р. по 30.04.2012р., підписаним та скріпленим відбитками печаток Сторін.

Проведені нарахування відповідають вимогам п.3.1 укладеного між Сторонами Договору. При цьому суд зазначає, що в силу вимог п.3.2 Договору, орендна плата повинна сплачуватись щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Позивачем 04.04.2012р. вручено наручно Відповідачу (директору) претензію №04-5 від 02.04.2012р. з вимогою сплатити боргу. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію чи здійснення повної або часткової оплати боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу у Відповідача перед Позивачем в розмірі 20291,71грн., чи здійснення часткової оплати такого, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 20291,71грн. основного боргу.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 924,35грн. пені.

Відповідно до п.9.3 Договору, за несвоєчасне внесення Орендарем орендної плати від сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що такий проведено невірно, відтак, Позивачем занижено розмір пені.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 924,35грн. пені.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.06.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 25.06.2012р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ярослав ЛТД" (81477, Львівська обл., Самбірський р.-н, с.Городище, ідентифікаційний код 22378555) на користь публічного акціонерного товариства "Укрнафта"в особі відособленого підрозділу: "Нафтогазовидобувного управління "Бориславнафтогаз"(04053, м.Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 21216,06грн. заборгованості, 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.