Рішення

від 02.04.2012 по справі 5015/569/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.12 Справа№ 5015/569/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Острів якості", м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «БК"Комфортбуд-1"

про стягнення заборгованості

ціна позову: 2973,34грн

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Круп Т.М.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з"явився.

Суть спору:

ТзОВ "Острів якості" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Комфортбуд-1" про стягнення заборгованості; ціна позову 2973,34грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/569/12 від 17.02.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 55хв. 01.03.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №№5015/569/12 від 01.03.2012р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю. Протягом розгляду справи подала довіреність на право здійснення представництва.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал гсоподасрького суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо одання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконаня суду не повідомив.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 2515,07грн. основного боргу.

04.05.2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки товарів №15 (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар, а покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, загальна вартість даного Договору становить 100000грн.; найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних, які є невід"ємними частинами даного Договору і передаються Покупцеві при постачанні чергової партії.

Згідно п.п.2.5, 2.7 Договору Покупець оплачує поставлену Постачальником партію товару за ціною, вказаною в видатковій накладній, що виписується Постачальником на підставі замовлення, зробленого Покупцем; оплата здійснюється на підставі цього Договору та/або рахунку (видаткової накладної); при здійсненні платежу, сторона обов"язково повинна вказати у платіжному дорученні номер та дату цього Договору (рахунку, видаткової накладної), згідно чого проводиться оплата.

Відповідно до п.2.9 даного Договору Покупець зобов"язаний оплатити поставлену партію товару на протязі 20 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін; у випадку не виконання даної умови Постачальник має право відмовитись від поставки наступної партії товару до повного погашення боргу та сплати неустойки.

На підставі довіреностей відповідно до видаткових накладних №FO-0001868 від 11 листопада 2010р. на суму 2315,77грн. та №FO-0001858 від 10 листопада 2010р. на суму 199,30грн., Відповідач отримав від Позивача Товар, а саме автозапчастини. Загальна вартість відвантаженого товару становить 2515,07грн.

При цьому суд зазначає, що Позивачем невірно обраховано суму боргу, оскільки при додаванні сум вартості поставленого Товару (2315,77+199,3) загальна сума поставленого Товару становитиме не 2515,19грн., як зазначено Позивачем у позовній заяві, а 2515,07грн.

Станом на 03.02.2012 року коштів за відвантажений товар не поступило.

Відповідачу скеровувалась претензія щодо сплати вартості поставлених товарів від 14.06.2011р., проте в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів надання відповіді на претензію.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 2515,19грн , враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягає до задоволення в розмірі 2515,07грн. .

Щодо стягнення 458,27грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надає розрахунок пені, проведений відповідно до суми боргу, що існували за періоди виникнення боргу, термінів прострочення, враховуючи дані показників облікової ставки НБУ, що діяли за відповідні періоди.

Відповідно до проведеного розрахунку, розмір пені складає 458,27грн.

Згідно п.7.2 Договору у випадку порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченого в строк товару за кожний день прострочки в оплаті.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивачем суму пені, що підлягає до стягнення, розраховано невірно, оскільки не взято до уваги положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо строків, за які нараховуються штрафні санкції шість місяців).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведення розрахунків, беручи до уваги описані вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу дати та суми поставок, положення Договору, суд приходить до висновку, що до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 194,38грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.04.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 09.04.2012року.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.1 ст.61, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. ч.ч.1, 2 ст.4 3 , ч.3 ст.4 3 4, 4-5, 4-7, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-1" (79026, м.Львів, вул.Стрийська, 121, ідентифікаційний код 33169993) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Острів якості" (79005, м.Львів, вул.Шота Руставелі, 7, ідентифікаційний код 33951624) 2515,07грн. боргу, 194,38грн. пені, 1464,65грн. судового збору.

2. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.