Рішення

від 15.10.2012 по справі 18/1612/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 Справа № 18/1612/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ, 04073

до Приватної виробничо-комерційної фірми "Ліда", вул. Погрібняка, буд. 18-А, кв. 10, м. Зіньків, Полтавська обл., 38100

про стягнення 5 701,78 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Запара О.В., довіреність № 5 від 05.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явилися.

15.10.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" про стягнення з Приватної виробничо-комерційної фірми "Ліда" 5 701,78 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 25.04.2012 р. між сторонами договору поставки № 2745, з яких : 5 460,00 грн. основний борг, 201,39 грн. пеня за період з 10.05.2012 р. по 07.08.2012 р. та 40,45 грн. 3 % річних за період з 10.05.2012 р. по 07.08.2012 р..

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві. Крім того, останній повідомив суд про сплату відповідачем частини основного боргу в розмірі 800,00 грн. після порушення провадження у даній справі, на підтвердження цієї обставини останній надав суду банківську виписку по рахунку позивача за період з 28.02.2012 р. по 08.10.2012 р..

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) ухвала про порушення провадження у даній справі від 15.08.2012 р. та ухвала про відкладення розгляду даної справи від 11.09.2012 р., які були направлені за зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресою місцезнаходження останнього, повернуті поштою з відмітками поштового відділення щодо закінчення строку зберігання кореспонденції на поштовому відділенні та відсутності адресата;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Приватної виробничо-комерційної фірми "Ліда" не здійснювалася (див. спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14636101 від 10.09.2012 р.);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу .

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

25.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (далі - постачальник) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Ліда" (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 2745 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначеному в Договорі (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник здійснює поставку товару покупцю згідно письмових замовлень покупця (у вигляді листів, факсимільних повідомлень, тощо), складених на підставі прайс-листів постачальника, на протязі 10-14 днів з моменту отримання замовлення покупця (п. 3.1 Договору);

- розрахунки за товар, поставка якого передбачена даним Договором, проводяться у вигляді безготівкових платежів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Покупець, на підставі рахунка-фактури складеного Постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. Оплата товару, поставка якого передбачена даним Договором, може проводитись авансовими платежами, що узгоджується сторонами додатково (п. 4.2 Договору);

- товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної (п. 5.1 Договору);

- у разі порушення покупцем строків оплати, зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки (п. 6.2 Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо в термін за 15-ть днів до закінчення строку дії даного Договору, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на наступний рік, тих же умовах (п. 9.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачу (покупцю) та факт отримання останнім товару на загальну суму 11 360,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належно оформленої видаткової накладної від 25.04.2012 р. № МО-01646 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 15).

На виконання умов Договору позивачем відповідачу був виставлений рахунок на оплату отриманого ним товару на суму 11 360,00 грн. (а.с. 14).

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар.

Між сторонами була проведена звірка розрахунків та складено відповідний акт, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість з оплати отриманих від позивача товарів в розмірі 11 360,00 грн. (копія наявна у матеріалах справи).

Після проведення взаємозвірки розрахунків між сторонами відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 5 900,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи.

Крім того, 06.07.2012 р. позивач письмово звертався до відповідача з претензією (вих. №205/юр/12) з вимогою сплатити борг за отриманий товар по Договору поставки.

За даними позивача, станом на 02.08.2012 року останній не отримав від відповідача відповідь на вищезазначену претензію. На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складала 5 460,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 701,78 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 25.04.2012 р. Договору поставки № 2745, з яких: 5 460,00 грн. основний борг, 201,39 грн. пеня та 40,39 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову складала 5 460,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

В процесі розгляду даної справи відповідачем було проведено часткове погашення основного боргу за отриманий ним товар по Договору в сумі 800,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача.

Вище викладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 800,00 грн., між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4 660,00 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, зі споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 201,39 грн. пені за період з 10.05.2012 р. по 07.08.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 40,39 грн. за період з 10.05.2012 р. по 07.08.2012 р., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 660,00 грн. основного боргу, 40,39 грн. трьох процентів річних та 201,39 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 800,00 грн., між сторонами відсутній предмет спору, а провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 5 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/453 від 26.06.1995 р. (із змінами та доповненнями).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми "Ліда" (вул. Погрібняка, буд. 18-А, кв. 10, м. Зіньків, Полтавська обл., 38100), код ЄДРПОУ 21054112, р/р 26004210076293 в АТ "ПроКредитБанк" в м. Києві, МФО 380805 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (вул. Куренівська, 2-Б, м. Київ, 04073), р/р № 2600477929 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код за ЄДРПОУ 25394112 -4 660,00 грн. основного боргу, 201,39 грн. пені, 40,39 грн. три проценти річних та 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 800,00 грн. провадження у справі припинити в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складене 22.10.2012 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.