Рішення

від 07.11.2012 по справі 5023/4591/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/4591/12 вх. № 4591/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін;

прокурора - Ковальчак В.В. (посв. 208 від 10.10.11 року);

позивача - не з"явився; 3-ї особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сосіна І.О. за дов. № 108/01-21/08-16 від 16.01.12 року;

відповідача Швець Є.І. за дов. № 30д-12 від 30.10.12 року;

розглянувши справу за позовом Прокурора Кегичівського району Харківської області, с. Кегичівка в інтересах держави в особі Кегичівської районної державної адміністрації, смт. Кегичівка 3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Софіївка", с. Софіївка

про відшкодування 32200 грн. 64 коп. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Прокурора Кегичівського району Харківської області, с. Кегичівка в інтересах держави в особі Кегичівської районної державної адміністрації, смт. Кегичівка до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Софіївка", с. Софіївка полягають у стягненні з відповідача 32200,64 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У судове засідання 07.11.2012р. представник прокуратури з"явився, просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, через канцелярію суду 05.11.2012р. (вх.№3897) подав заяву, відповідно до якої визнає позов, не заперечує проти його задоволення та просить розглядати справу без участі представника позивача.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторорні позивача, проти задоволення позовних вимог не заперечував, через канцелярію суду 07.11.2012р. (вх.№18213) подав письмові пояснення по суті позовних вимог.

Відповідач скористався правом участі у судовому засіданні, направив свого представника, який через канцелярію суду 07.11.2012р. (вх.№18802) подав заяву, відповідно до якої визнає позовні вимоги у повному обсязі, вказану позицію підтримує у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодесу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника прокуратури, третьої особи та відповідача, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області на виконання листа прокуратури Кегичівського району Харківської області від 04.05.12 № 04-27-513вих 12, який надійшов через прокуратуру Харківської області, лист від 14.05.12 №07/4-231вих-12 було проведено позапланову перевірку додержання вимог Водного кодексу України та кодексу України про надра ПОСП "Софіївка" розташованого за адресою: Харківська область, Кегичівського району, с. Софіївка, вул. Учительська, 4.

В результаті перевірки встановлено факт забору води з двох артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що зафіксовано актом перевірки від 28-31.05.12р., 01, 04-08.2012 №491/09-18 та є порушенням ст. ст. 44,49 Водного кодексу України.

Згідно довідки наданої ПОСП «Софіївка» від 28.05.2012 № 83 за 2009 рік з двох артезіанських свердловин на виробничі потреби підприємства забрано води, за 2010 рік - 547,5 м3 за 2011 рік - 547,5 м3, з 01.01.2012 по 28.05.2012 -223,5 м3.

Відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року, Інспекцією була розрахована шкода, яка становить за 2011-2012р. 32200,64 грн.

Розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів разом з претензією № 177 від 27.06.2012 року вих.№3062/01-21/02-13 були надіслані Відповідачу. Однак, після отримання претензії шкода, внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів Відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою. Автономної республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього середовища у разі використання води водних об'єктів місцевого значення".

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції в Харківській області, були складені протокол про адміністративне правопорушення №000892 від 08.06.2012 року та постанова про накладання адміністративного стягнення №02-26-161 від 08.06.201р. року, згідно якої на директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Софіївка" - Діхтер І.М. було накладено на Акімова Романа Миколайовича, було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (не отримання дозволу на спеціальне водокористування), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204,00 грн.

Суд зазначає, що у випадках накладання адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. (Роз'яснення Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року).

З вищевикладеного вбачається, що протиправною діяльністю Відповідача державі заподіяно шкоду, розмір якої становить 98990,00 грн.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від сплати збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 69 даного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що працівник відповідача Акімов Р.М. зазначав дані щодо кількості використаної води із свердловин, які відображалися у звітності, без проведення перевірки реальних даних та показників, оскільки відповідач повинен контролювати дії своїх працівників та нести відповідальність за недостовірне відображення даних у звітах. Не сумлінне ставлення працівників відповідача до своїх службових обов'язків не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати заподіяні державі збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнаються відповідачем, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарське підприємство "СОФІЇВКА" (64030, Харківська обл., Кегичівський район, село Софіївка, вул. Учительська, буд.4 код в ЄДРПОУ 31929665, р/р 26006797718001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092) на користь Держави (місцевого та Державного бюджету) (р/р 33112331700278, МФО 851011, код бюджетної класифікації 24062100, УДКСУ у Кегичівському районі Харківської області, код в ЄДРПОУ 38008619, одержувач - ГУ ДКСУ у Харківській області) - 32200 грн. 64 коп. за самовільний забір води з артезианських свердловин.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Жельне С.Ч.