Постанова

від 19.11.2008 по справі 16/117-2059

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

19.11.08                                                                                          

Справа  № 16/117-2059

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі

колегії:

головуючої-судді   

                              Дубник О.П.

суддів                                                     

Процика Т.С.

Слуки М.Г.

При  секретарі 

судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну

скаргу фізичної особи-підприємця (далі СПД) ОСОБА_1 від 30.07.08р.

на рішення   господарського суду Тернопільської області

від 15.07.2008р.

у справі         №16/117-2059

за позовом   

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Торговий дім

«Білкозин»»», м.Київ

до відповідача  СПД

ОСОБА_1, м.Тернопіль

про          стягнення

88999,99 грн. - основного боргу, 182,30 грн. -індекс інфляції та 559,53 грн.

-трьох процентів річних, 897,42 грн. -державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення

за участю представників

       від  позивача  -не з'явився (належно повідомлений);

       від

відповідача -не з'явився (належно повідомлений);

Сторони належним чином повідомленні

про час та місце засідання суду, докази чого знаходяться у справі.

Заяв про відвід суддів  не  поступало.

          Рішенням господарського суду

Тернопільської області від 15.07.2008р. у справі №16/117-2059 (суддя С.О.Хома)

задоволено позов ТзОВ «Торговий дім «Білкозин»»до СПД ОСОБА_1 та стягнено з

останнього на користь позивача 88999,99 грн. - основного боргу, 182,30 грн.

-індекс інфляції та 559,53 грн. -трьох процентів річних, 897,42 грн.

-державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Рішення суду мотивоване ч.1 ст.509,

ч.1 ст.526, п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевим

господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки

відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки №14-2/07-П від

01.06.07р. в частині проведення своєчасної оплати за поставлений йому товар, у

строки визначені цим договором, в результаті чого у останнього наявна

заборгованість перед позивачем в сумі 88999,99 грн.

Відповідач оскаржив рішення суду,

наполягаючи на відсутності у нього заборгованості перед позивачем по оплаті за

договором поставки в сумі 88999,99 грн., так як видача товарно-матеріальних

цінностей здійснювалась на підставі умови продажу -попередньої оплати, яка в

даному випадку не була проведена відповідачем, що також вбачається з видаткових

накладних, якими позивачем обґрунтовано позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, апелянт

просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким

відмовити в задоволенні позовних вимог.

У заперечені на апеляційну скаргу ТзОВ

«Торговий дім «Білкозин»» вважає вищенаведені доводи апелянта хибними, вказуючи

на те, що у договорі поставки не передбачено такої умови, як попередня оплата

товару, додаткові угоди до основного договору сторонами не укладались,

бухгалтерськими відомостями попередня оплата за поставлену продукцію не

підтверджується, що дає підстави вважати апеляційну скаргу безпідставною, а

оскаржуване рішення суду законним.

Розглянувши матеріали справи та

апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ТзОВ «Торговий дім

«Білкозин»»просить стягнути з СПД ОСОБА_1 88999,99 грн. - основного боргу,

182,30 грн. -індекс інфляції та 559,53 грн. -трьох процентів річних, всього

89741,82 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань

за договором поставки від 01.06.07р. №14-2/07-П в частині оплати поставленої

йому продукції, а також стягнути з останнього 897,42 грн. -державного мита та

118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи,

між ТзОВ «Торговий дім «Білкозин»»(постачальник) та СПД ОСОБА_1 (покупець)

01.06.07р. укладено договір поставки №14-2/07-П, згідно умов якого постачальник

поставляє, а покупець приймає й оплачує на умовах даного договору білкову

ковбасну і сосискову оболонку різних типів, видів і діаметрів, кліпси, шпагат,

петлі, харчові добавки й іншу супутну продукцію, використовувану в м'ясній

промисловості (далі продукція).

Постачання продукції здійснюється

постачальником тільки після одержання від покупця письмової заявки. У заявці

покупець зобов'язаний вказувати, кількість, найменування, асортимент продукції,

яку необхідно поставити (п.3.1 вказаного договору).

Згідно з п.3.4 договору кількість,

найменування, асортимент продукції, що поставляється, вказуються в накладних на

партію продукції, що поставляється, якщо інше не передбачено додатковою угодою

чи специфікацією до договору.

Постачальник здійснює постачання

кожної партії продукції протягом 4-ох календарних днів з моменту надходження

заявки покупця (п.3.2 цього ж договору).

На всю партію продукції, що

поставляється одноразово на адресу покупця, виписується окрема накладна і

рахунок-фактура (п.3.3 спірного договору).

Судом першої інстанції встановлено,

що позивач свої зобов'язання за цим договором виконав у повному обсязі:

поставив та передав у власність СПД ОСОБА_1, згідно виписаних останнім

довіреностей на отримання товару товар, який прийнято відповідачем, на загальну

суму 270986 грн. 12 коп., що підтверджується відповідними видатковими

накладними, а саме: №РН-0001148 від 27.09.2007р. на суму 60660 грн.;

№РН-00001171 від 28.09.2007р. на суму 195450 грн. 74 коп.; №РН-0001263 від

26.10.2007р на суму 14875 грн. 38 коп. та рахунками-фактурами: №СФ-0001139 від

27.09.07р., №СФ-0001168 від 28.09.07р., №СФ-0001253 від 25.10.07р.  В матеріалах справи наявні належним чином

засвідчені копії цих документів та їх оригінали.

У зв'язку з тим, що відповідач

здійснив лише часткову оплату поставленого йому товару на суму 34886,13 грн.,

ТзОВ «Торговий дім «Білкозин»»надіслало підприємцю претензію вих.№1136 від

26.11.07р. на суму 236099,99 грн. та наступну претензію вих.№89 від 13.02.08р.

на суму 126099,99 грн.

В наслідок часткового погашення

відповідачем суми основного боргу, про що свідчать подані позивачем банківські

виписки по рахунках, у СПД ОСОБА_1 існує заборгованість перед позивачем в

розмірі 88999,99 грн.

          Згідно п.4.1 спірного договору ціна

продукції встановлюється на підставі прайс-листа постачальника, що діє на дату

подання покупцем письмової явки і вказується у рахунках-фактурах та накладних

на партію продукції, що поставляється, якщо інше не передбачено додатковою

угодою чи специфікацією до договору.

Оплата кожної партії поставленої

продукції здійснюється покупцем шляхом безготівкового розрахунку, протягом 30

календарних днів від дня поставки (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 цього ж

договору покупець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по оплаті

продукції в момент надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника

або при наявності у покупця документів, що підтверджують оплату.

В оскаржуваному рішенні місцевим

господарським судом зазначено, що докази сплати суми боргу відповідачем в

матеріалах справи відсутні.

Статтею 526 ЦК України передбачено,

що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від

зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом ст.525 ЦК України).

Проте, СПД ОСОБА_1 заперечує проти

підписання ним видаткової накладної №РН-001171 від 28.09.07р. та вказує, що ним

не проводилась попередня оплата за товар, зазначений у цій накладній, що мало

місце при видачі йому позивачем матеріальних цінностей згідно попередніх

накладних.

Доказів попередньої оплати товару

за договором поставки сторонами не подано, а позивач взагалі стверджує, що

попередня оплата не проводилась, оскільки умовами цього договору така не

передбачена, що відповідає дійсності.

Також, судом апеляційної інстанції

встановлено, що довіреності серії НАЩ №017843 від 28.09.07р. та серії НАЩ

№017844 від 26.10.07р. на отримання від позивача цінностей за накладними

видавались та підписувались відповідачем, і відповідають вимогам встановленим

чинним законодавством до таких, зокрема, наказу Міністерства фінансів України

від 16.05.96р. №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих,

повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за №293/1318 (далі Наказ №99).

Так, п.10 Наказу №99 передбачено,

що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після

кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей,

незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково,

подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію

довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад

(комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні

бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію

довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або

повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей

робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані

цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані

довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом

строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Враховуючи вищевикладене,

твердження апелянта є безпідставними, оскільки останній не погасив жодної з

зазначених довіреностей надписом «невикористані», з чого слідує, що позивач

правомірно згідно договору поставки по таких довіреностях відпускав товар

відповідачу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія вважає

правомірним висновок місцевого господарського суду, що з відповідача слід

стягнути на користь позивача 88999,99 грн. - основного боргу, а також 182,30

грн. -індекс інфляції та 559,53 грн. -трьох процентів річних.

З огляду на викладене вище, суд

апеляційної інстанції вважає правомірним оскаржуване рішення суду, а апеляційну

скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК

України,

Львівський

апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О

В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без

задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від

15.07.08р. у цій справі -без змін.

2. Постанова суду набирає законної

сили з дня її прийняття і може бути оскаржена 

згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

3. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуюча-суддя                                                                  

О.П. Дубник

суддя                                                                                        

Т.С.Процик

суддя                                                                                        

М.Г.Слука

Постанова

підписана 24.11.2008р.