Постанова

від 02.12.2008 по справі 6/115-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

02.12.08                                                              

                            Справа  № 6/115-38

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.   

 Орищин Г.В.   

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ

“Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” від 03.10.2008 р. без номера

на рішення Господарського

суду Волинської області від 20.10.2008 р.

у справі № 6/115-38

за позовом

суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Чернівці

до

ТзОВ “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер”, м.Луцьк

про стягнення

52 300 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу (з врахуванням заяви

про збільшення розміру позовних вимог, а.с.18)

За участю представників сторін:

від позивача -не

з”явився;

від відповідача - не

з”явився

          Рішенням Господарського суду

Волинської області від 20.10.2008 р. у справі № 6/115-38 (суддя Пахолюк В.А.)

позов у сумі 52 300 грн. задоволено за обгрунтованістю.

          Відповідач з даним рішенням не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого

господарського суду скасувати та прийняти нове рішення з підстав порушення норм

процесуального права.

          Вимоги апеляційної скарги базуються в

основному на тому, що розгляд справи не відкладено, хоча ним було подано

відповідне клопотання; спір вирішено в першому судовому засіданні.

          У відзиві на апеляційну скаргу

позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну

скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.

          Як встановлено судом першої

інстанції, на виконання умов договору купівлі-продажу від 04.04.2008 р.

(а.с.12-13), укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_1 (продавець за

договором, позивач у справі) і ТзОВ “Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер”

(покупець за договором, відповідач у справі), на підставі видаткових накладних

№ Р-00002711 від 22.04.2008 р. (а.с.14), № Р-00002710 від 22.04.2008 р.

(а.с.14), № Р-00003108 від 08.05.2008 р. (а.с.15), № Р-00002218 від 04.04.2008

р. (а.с.15) останнє отримало в позивача продукти харчування на загальну суму 73

960 грн.

          Відповідно до п.2.1 договору

відповідач зобов”язався здійснювати оплату протягом 45 календарних днів після

виписки рахунку (накладної) й отримання товару.

          Позивач пред”явив відповідачу

претензію на суму 73 960 грн. (а.с.4).

          Натомість відповідач провів лише

частково розрахунки за товар, відтак залишок заборгованості становить 52

306 грн., що підтверджується двостороннім актом звіряння

взаєморозрахунків від 30.09.2008 р., підписаного без застережень (а.с.19).

          Позивач до прийняття оскаржуваного

рішення збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача на його

користь 52 300 грн. основного боргу (а.с.18).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши

матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського

апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ

“Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” слід задоволити частково, рішення

Господарського суду Волинської області від 20.10.2008 р. у справі № 6/115-38

скасувати в частині стягнення 340 грн. і прийняти нове рішення, яким у

задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення суду (стягнення 51

960 грн.) залишити без змін.

При цьому колегія виходила з

наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Порушенням зобов'язання відповідно

до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На думку колегії суддів,

господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним

обставинам справи, які свідчать про факт отримання відповідачем продукції та

виникнення обов”язку її оплати.

Всупереч ст.33 ГПК України як суду

першої, так і суду апеляційної інстанції відповідач не довів належними засобами

доказування (платіжними дорученнями на перерахування коштів) факту повної та

своєчасної оплати отриманої ним від позивача продукції на підставі накладних.

Обов”язок доказування і подання доказів згідно з ст.33 ГПК України покладається

на сторін, а не на суд. На останнього покладається обов”язок оцінити

достатність доказового матеріалу та в межах цього поданого матеріалу прийняти

відповідне рішення.

Проте в матеріалах справи відсутнє

документальне підтвердження суми в розмірі 346 грн. В акті

звіряння взаєморозрахунків від 30.09.2008 р., підписаному без застережень (а.с.19),

вказано сальдо на 01.04.2008 р. 346 грн.

          Крім того, колегія суддів звертає

увагу на те, що позивачем у порушення ст.ст.56-57 ГПК України не подано доказів

надсилання копії заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу та

доплати державного мита.         

Покликання апелянта на розгляд

справи в першому судовому засіданні не заслуговують на увагу, оскільки ГПК

України не встановлено кількість судових засідань, за результатами проведення

яких господарський суд може приймати рішення по справі. Господарський суд,

виконавши умови щодо належного повідомлення сторін про час і місце проведення

судового засідання (реєстр про відправлення рекомендованої кореспонденції

знаходиться в матеріалах справи), розглянув справу за наявними в ній

матеріалами згідно з ст.75 ГПК України.

Отже, з огляду на вищевикладене,

колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення

Господарського суду Волинської області в частині стягнення 340 грн. не

відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи

апелянта підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101,

103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ

“Виробничо-комерційна фірма “Луцьккондитер” задоволити частково.

2. Рішення Господарського

суду Волинської області від 20.10.2008 р. у справі № 6/115-38 скасувати в

частині стягнення 340 грн. і прийняти нове рішення, яким у

задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення суду (стягнення 51

960 грн.) залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи

в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги покласти на

відповідача.

Доручити Господарському суду

Волинської області видати відповідний наказ.

4. Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                   

  М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

 Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                     

Г.В.Орищин