Постанова

від 26.11.2008 по справі 14/268-пд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.11.08                                                                                      

Справа №14/268-пд

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Кричмаржевський В.А.  , Яценко О.М.

при секретарі:

Пересаді О.В.

За участю

представників сторін:

відпозивача  -         

Ващук Я.В. (довіреність б/н від 03.03.2008 р.)

від відповідача-1

-   не з'явився

від відповідача-2

-   Соловйова І.О. (довіреність №

19-320  від 19.11.2008 р.);

                                    Вовчук

М.В.  (довіреність № 19-09/72  від 28.08.2008 р.)   

розглянув у відкритому

судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого

акціонерного  товариства «Державний  ощадний 

банк України» в особі філії - Херсонське обласне  управління ВАТ «Державний  ощадний 

банк України» (м. Херсон)

на рішення

господарського суду Херсонської області від 15.09.2008 р.                                            

у  справі  № 14/268-ПД

за позовом          Відкритого  акціонерного 

товариства ім. Фрунзе (с. Великі Копані Херсонської  області)

до відповідача-1

Колективного  багатогалузевого  підприємства «Епселон»                        (м. Цюрупинськ Херсонської

області)

до відповідача-2    Відкритого акціонерного  товариства «Державний  ощадний 

банк України» в особі філії - Херсонське обласне  управління ВАТ «Державний  ощадний 

банк України» (м. Херсон)

про визнання  договору поруки та договору  застави недійсними,

15.06.2004 р.

Відкрите  акціонерне  товариство ім. Фрунзе звернулося до

господарського суду Херсонської  області

з позовом про визнання  договору поруки

від 28.05.2003 р. та договору  застави

від 28.05.2003 р., укладених між ВАТ «Державний 

ощадний банк України» в особі Цюрупинського відділення № 2365,

Колективним багатогалузевим 

підприємством «Епселон»  та ВАТ

ім. Фрунзе - недійсними на підставі ст. 48 ЦК УРСР (арк. справи 2-4, Том

І). 

Рішенням господарського

суду Херсонської  області від 17.05.2005

р. у справі            № 14/268-ПД

(суддя  Янковська І.Є.)  в 

позові  відмовлено (арк. справи

25, Том ІІ).

           Рішення  суду мотивовано  тим, що на момент укладення  оспорюваних 

договорів  спостережною  радою товариства, відповідно до п. 9.1

Статуту, було  надано попередню  згоду на укладення договору застави, про що  свідчить витяг з протоколу № 2

розширеного  засідання  правління та спостережної ради  позивача від 18.04.2003 р.   

          Постановою Запорізького апеляційного

господарського суду  від 07.07.2005

р.  рішення  господарського суду Херсонської  області 

від 17.05.2005 р.  у справі №

14/268-ПД залишено  без  змін (арк. справи 45-46, Том ІІ).

          19.02.2008 р. ВАТ  ім. Фрунзе звернулося  до господарського суду  Херсонської області із  заявою (вих. № 17 від 18.02.2008 р.) про  перегляд 

рішення  господарського суду

Херсонської  області від 17.05.2005 р. по

справі № 14/268-ПД  за нововиявленими

обставинами (арк. справи 50-52, Том ІІ). В заяві  позивач 

посилався на те, що рішенням господарського суду  Херсонської 

області від 19.12.2007 р. по справі № 14/495-ПН-07 встановлено  нововиявлену 

обставину, а саме  визнано  недійсним 

рішення  розширеного

засідання  правління  та спостережної  ради 

ВАТ ім. Фрунзе  від 18.04.2003 р.,

оформлене  протоколом № 2.  

          15.09.2008 р. рішенням

господарського  суду Херсонської  області за результатами перегляду  справи 

№ 14/268-ПД за нововиявленими обставинами, заяву ВАТ ім. Фрунзе  задоволено, скасовано рішення  по справі від 17.05.2005 р.  про відмову в 

задоволенні  позовних вимог. Господарський

суд прийняв  нове рішення, яким  позов 

задовольнив, визнав  недійсними  договір поруки від 28.05.2003 та  договір застави  цілісного 

майнового комплексу  від

28.05.2003 р., укладені між ВАТ «Державний 

ощадний банк України» в особі Цюрупинського відділення № 2365,

Колективним багатогалузевим 

підприємством «Епселон»  та ВАТ

ім. Фрунзе.

Не погоджуючись з  прийнятим 

судовим  актом,  Відкрите акціонерне товариство

«Державний  ощадний  банк України» в особі філії - Херсонське

обласне  управління ВАТ «Державний  ощадний 

банк України» (відповідач-2  у

справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою.

Заявник просить

скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2008 р. у

справі № 14/268-ПД  та прийняти  нове, яким 

в  позові ВАТ ім. Фрунзе

відмовити.             

            З підстав, викладених в апеляційній

скарзі, заявник вважає, що господарським судом 

Херсонської області при винесенні рішення були  порушені норми  матеріального 

та процесуального  права. Заявник

посилається на те, що  рішення

господарського суду Херсонської  області

від 19.12.2007 р. у справі № 14/495-ПН-07 

не може вважатися 

нововиявленою  обставиною у  справі № 14/268-ПД.  Вказує, що оскільки рішення розширеного

засідання правління та спостережної ради 

про надання  згоди на  передачу в заставу визнано  судом 

недійсним тільки 19.12.2007 р., то відповідно до ч.3 ст. 92, ст. 241 ЦК

України, на момент укладення  спірних

договорів, голова  правління був  посадовою 

особою  позивача та  мав 

правові підстави  на  укладення 

таких договорів, оскільки він представляв  інтереси товариства  згідно 

статуту. Вказує на те, що на момент 

розгляду  справи по суті,

відповідачу не було  відомо про

наявність  обмежень  щодо 

укладення  договору, а  у позивача 

відсутні  документи, що  можуть свідчити  про їх 

наявність, а також про обізнаність відповідача  стосовно 

зазначених обмежень.

          Ухвалою Запорізького апеляційного

господарського суду від 20.10.2008 р. апеляційна скарга Відкритого

акціонерного  товариства «Державний  ощадний 

банк України» в особі філії - Херсонське обласне  управління ВАТ «Державний  ощадний 

банк України» прийнята  до

провадження та призначена до розгляду на 

26.11.2008 р.

Розпорядженням в.о.

голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2240 від 25.11.2008 р.

справу № 14/268-ПД передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Колодій 

Н.А. (доповідач), судді 

Кричмаржевський В.А., Яценко О.М.

Представники заявника

(відповідача-2 у справі) в  судовому  засіданні 

підтримали  вимоги з підстав, викладених  у 

скарзі, наполягають  на скасуванні

оскаржуваного  рішення.  

Позивач  у справі - ВАТ ім. Фрунзе  апеляційну 

скаргу  відповідача-2 не визнає, з

підстав, викладених у  відзиві (вих. № 55

юр  від 11.11.2008 р.). Представник в

судовому  засіданні  відзначив, що встановлення  в судовому 

порядку факту  недійсності  рішення розширеного засідання  правління та спостережної  ради ВАТ ім. Фрунзе від 18.03.2005 р.,

оформленого протоколом № 2, є нововиявленою 

обставиною, яка  має істотне  значення для 

вирішення справи та не могла  бути  відома позивачу  під 

час  розгляду  справи та 

винесення  судового  рішення від 17.05.2005 р.  по даній справі. На думку  позивача, суд 

першої  інстанції, з урахуванням

нововиявленої  обставини,  дійшов обґрунтованого  висновку 

щодо скасування  рішення  господарського суду від 17.05.2005 р. у справі          № 14/268-ПД та  винесення 

нового  рішення  про 

задоволення  позовних вимог ВАТ

ім. Фрунзе.   Просить залишити  апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення,

а рішення господарського  суду

Херсонської області від 15.09.2008 р. у справі № 14/268-ПД  - без 

змін.

Відповідач-1 - КБП

«Епселон»  відзив  на апеляційну 

скаргу не представив, повноважний 

представник в  судове  засідання 

не з'явився. Ухвала Запорізького 

апеляційного  господарського суду

від 20.10.2008 р. про  прийняття  апеляційної 

скарги  направлена  на адресу: 75100, Херсонська область, м.

Цюрупинськ, вул. Самарця, 20 кв.2 

повернулася з  відміткою пошти:

«За  вказаною  адресою 

не проживає». Іншої  адреси в  матеріалах 

справи  не має.

За  клопотанням представників відповідача-2

апеляційний розгляд справи фіксувався  за

допомогою  програмно-апаратного  комплексу «Діловодство суду». За  згодою присутніх в судовому засіданні

представників позивача та відповідача-2 оголошено вступну та резолютивну

частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному

обсязі.

Колегія суддів,

вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі

фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального

права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою,

що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до   статті  

112   ГПК   України  

господарський суд може переглянути прийняте  ним 

судове  рішення, яке набрало

законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для

справи і не могли бути відомі заявникові.

              При цьому,  результат перегляду безпосередньо  пов'язаний 

із встановленням  

господарським   судом  наявності 

або  відсутності нововиявлених

обставин,  визначенням їх істотності для

правильного вирішення спору. Тому, господарський  суд 

вправі змінити або скасувати судове рішення  за  

нововиявленими   обставинами   лише  

за   наявності нововиявлених  обставин та за умови,  що ці обставини впливають на юридичну оцінку

обставин,  здійснену судом у судовому

рішенні,  що переглядається.

              Виходячи із   змісту  

ст.   112  ГПК 

України  необхідними  ознаками 

нововиявлених  обставин  є, 

по-перше,   їх наявність на час

розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові

на час розгляду справи.

              На підставі  згаданої 

статті  судове   рішення  

може   бути переглянуто  за 

двох  умов:  істотність 

нововиявлених обставин і виявлення 

їх  після  прийняття 

судового   рішення   зі  

справи. Виникнення  нових  або 

зміна  обставин  після 

вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування

судового рішення за  правилами розділу

XIII ГПК України.

Відповідно до

пункту  5 

постанови  Пленумом Верховного

Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з  нововиявленими обставинами  рішень, 

ухвал  і  постанов 

у цивільних справах,  що набрали

законної  сили»  від  27  лютого 

1981   року   за  

№   1,  як  

нововиявлені   можуть   розглядатися   обставини, 

що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше  істотне значення  для 

правильного  вирішення справи,  які існували на час постановлення

рішення,  ухвали,  постанови, але про них не знали і не  могли 

знати  заявник  і суд (наприклад,  виявлення факту,  що сторона була недієздатною,  угода чи актовий запис недійсні,  що є або 

скасований заповіт на майно, 

наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки

Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення  при 

розгляді  судами   загальної 

юрисдикції   позовів,

пов'язаних   із   правовідносинами,   що 

виникли  внаслідок  дії неконституційного акта тощо).

Таким чином, колегія

суддів погоджується із  висновком  суду першої 

інстанції про те, що визнання  недійсним

в  судовому  порядку рішення розширеного засідання  правління 

та спостережної  ради  ВАТ ім. Фрунзе  від 18.04.2003 р., оформлене  протоколом № 2, є  для справи № 14/268-ПД  нововиявленою 

обставиною. Доводи заявника з 

цього  приводу  слід 

визнати  необґрунтованими.

Відповідно до ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи, а також фізичні особи у випадках передбачених чинним

законодавством, мають право звернутися до господарського суду згідно з

встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 16 Цивільного кодексу

України закріплює наступне: кожна  особа

має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу, одним із способів захисту  цивільного права та інтересу є визнання

правочину недійсним. 

Відповідно до пункту 2

Постанови  Пленуму Верховного Суду

України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод

недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками,

передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд

повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання

угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. 

Позивач, звернувшись

із  позовом  до суду, просив визнати договори поруки

та  застави від 28.05.2003 р.  недійсними 

на підставі ст. 48 ЦК УРСР, стверджуючи, що спірні Договори не

відповідають вимогам Закону, зокрема ст. ст. 10, 11, 41 ЗУ «Про  господарські 

товариства», оскільки підписані не уповноваженою особою, яка не мала

права підписувати такі договори.

Як  встановлено 

попередніми  судовими  інстанціями, 28.05.2003 р. між  сторонами у справі  підписаний 

договір  поруки, за яким  позивач 

зобов'язався  виступити  майновим поручителем  відповідача-1 перед відповідачем-2  та 

виконати за рахунок заставленого майна 

зобов'язання  відповідача-1   по 

договору  кредитної лінії №

2/2003  від      20.05.2003 р. 

28.05.2003 р.

сторони  також уклали  договір 

застави, відповідно до умов  якого

позивач, як  майновий  поручитель 

відповідача-1, з метою забезпечення виконання  зобов'язання, що  випливає з договору  кредитної лінії  № 2/2003, 

передає  в  заставу цілісний  майновий 

комплекс будівлі  винзаводу  з 

обладнанням (окрім причепа І ПТС-24, інв. № 387) згідно з переліком,

а  відповідач-2  приймає в 

заставу   вказане  майно на 

умовах, встановлених  цим   договором.  

Договори з боку ВАТ ім. Фрунзе 

підписані головою  правління -

ОСОБА_1. Згідно  експертної  оцінки вартість переданого  в заставу 

майна  становить 1540 тис. грн.

Відповідно  до ст. ст. 

4, 23 Закону України «Про господарські товариства» склад та компетенція

органів управління товариства визначається статутом підприємства.

Згідно із  п. 10.13 Статуту ВАТ ім. Фрунзе голова

правління не має права  укладати угоди на

суму що перевищує 30% статутного фонду підприємства, тобто на суму більшу ніж 1

078 500 грн., оскільки пунктом 4.2. Статуту позивача  (у редакції, що діяла на момент укладення

спірних договорів поруки та застави) розмір статутного фонду підприємства

складає  3 595 000 грн.

Статтею 48 Цивільного

кодексу УРСР від 1963 р. (який був чинним на момент виникнення спірних

правовідносин) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам

закону.

Відповідно до ст. 63

Цивільного кодексу УРСР, угода, укладена від імені другої особи особою, не

уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює,

змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише

в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Факту  подальшого 

схвалення  судом першої інстанції

не  встановлено. Не  надані 

такі  докази і  апеляційній 

інстанції.

Оскільки рішення

господарського суду від 17.05.2005 р. про відмову у  задоволенні позову у  справі № 14/268-ПД  ґрунтувалося 

на наявності у  голови  правління ВАТ           ім. Фрунзе відповідних  повноважень на укладання  спірних договорів, наданих  рішенням 

розширеного засідання  правління  та спостережної ради  ВАТ ім. Фрунзе  від 18.04.2003 р., оформленого  протоколом № 2, то у зв'язку із визнанням

останнього недійсним, згідно 

рішенням  господарського суду

Херсонської  області від 19.12.2007 р. по

справі № 14/495-ПН-07, правові 

підстави  для  відмови у позові  відпали.

Таким чином,

апеляційна  інстанція вважає  законним та 

обґрунтованим  висновок суду  першої 

інстанції  про те, що при

укладанні договорів поруки та застави цілісного майнового комплексу - винзаводу

акціонерного товариства були порушені вимоги ст. ст. 10, 11, 41 Закону України

«Про господарські товариства», та ст. ст. 48, 63 ЦК ЦРСР 1663 року, оскільки

спірні угоди (договори поруки та застави) укладено учасником господарських

відносин з порушенням спеціальної правосуб'єктності, оскільки особа, яка

підписала зазначені договори не мала відповідних повноважень.

Згідно ст. 33

Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника

апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними

доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга

залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла

висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області

нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення

колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький

апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного  товариства

«Державний  ощадний  банк України» в особі філії - Херсонське

обласне  управління ВАТ «Державний  ощадний 

банк України» (м. Херсон) 

залишити без задоволення.

Рішення господарського

суду Херсонської області від 15.09.2008р.                                            

у  справі  № 14/268-ПД 

залишити  без  змін.

Головуючий суддя

Колодій Н.А.

 судді 

Колодій Н.А. 

 Кричмаржевський В.А.  Яценко О.М.