Постанова

від 08.11.2012 по справі 1170/2а-1202/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-1202/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Дегтярьов Д.В.,

за участю представників:

позивача - Дівін К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Тріана»до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Тріана»(надалі позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суд з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі відповідача) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242300 від 06 грудня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Тріана»з питань достовірності вчинення правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Нафтобудком»за період жовтня-листопада 2010 року, за результатами якої складено акт №308/2300/33615486 від 22.11.2011 р..

На підставі вказаного акту, 06.12.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25737,50 грн., в т.ч. 20590 грн. за основним платежем, 5147,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2012 року позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, повідомлений вчасно та належним чином, за наданої до суду заяви повідомив, що не в змозі з'явитися до суду на 10:00 год. 08.11.2012 року у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження /а.с.216/.

З наявних в матеріалах справи письмових заперечень вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги повністю та пояснює це наступним. Так, в ході перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємий період сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 224 533 грн., в тому числі в сумі ПДВ 20590 грн. за рахунок ПП «Нафтобудком». Встановлено, що контрагент - ПП «Нафтобудком»за юридичною адресою не знаходиться, кількість працюючих -1 особа, балансова вартість основних засобів -0 гривень, виробничі потужності, нерухоме майно, земельні ділянки та транспортні засоби відсутні. Отже, ПП «Нафтобудком»має ознаки фіктивності.

Враховуючи вказане, усі операції купівлі-продажу товару та отримання послуг позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача». Таким чином, за жовтень-листопад 2010 року встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 20590 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком»/а.с.72-76/.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), складення постанови в повному обсязі відкладено до 13.11.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи з урахуванням вимог частини 4 статті 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач, зареєстрований виконавчим комітетом Світловодської міської ради 20.07.2005 року як юридична особа, про що видано свідоцтво Серії А00 №214234 /а.с.50-51/. З 27.07.2005 року позивач взятий на податковий облік у Світловодській ОДПІ за №4-485/715 та є платником податку на додану вартість /а.с.52-53/.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 21.11.2011 року №621, згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (надалі ПК України), проведено планову виїзну перевірку ПП «Тріана»(код 33615486) з питань достовірності вчинення правочинів та дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Нафтобудком»(код 37130273) за період: жовтень-листопад 2010 року, за наслідками якої 22.11.2011 року складено акт №308/2300/33615486 /а.с.79-91/.

Як вбачається з висновків вказаного акту, в ході перевірки виявлено порушення:

1) ст.198.2, 198.3 ПК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ПП «Тріана»завищено суму податкового кредиту за жовтень, листопад 2010 року на 20590 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 17190 грн., за листопад 2010 року на суму 3400 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком»;

2) ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Тріана»з зазначеним у акті перевірки постачальником (а.с.12-13 Акту).

На підставі акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242300 від 06.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25737,50 грн., в тому числі за основним платежем - 20590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5147,50 грн. /а.с.77-78/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0001242300 від 06.12.2011 року та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Як зазначалось в акті перевірки, в ході проведення заходів щодо встановлення достовірності вчинення правочинів та дотримання вимог податкового законодавства позивачем по взаємовідносинах з ПП «Нафтобудком»за період: жовтень-листопад 2010 р. встановлено, що за вказаний період позивачем задекларовано податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість у загальній сумі 211965 грн..

Перевіркою повноти декларування податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення у загальній сумі 20590 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком»(а.с.8 акту).

Аналізом податкової звітності з податку на додану вартість позивача, а саме «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(розділ «податковий кредит») до декларації з ПДВ, наданої до Світловодської ОДПІ встановлено, що податковий кредит позивача у перевіряємому періоді сформовано на загальну суму ПДВ 224533,00 грн., у т.ч. сума ПДВ 20590,00 грн. за рахунок ПП «Нафтобудком»(а.с.9 акту).

В ході перевірки позивача встановлено відсутність будь-яких операцій по здійсненню операцій з придбання товарів та послуг у ПП «Нафтобудком». Отже, дані операції є нікчемними відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі товару та отримання послуг позивачем не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Таким чином, за жовтень-листопад 2010 року встановлено завищення позивачем податкового кредиту у сумі 20590 грн. по операціям з ПП «Нафтобудком». Отже, крім установлених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ, передбачено обов'язково наявність ще й такої підстави, як декларування та сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані в порушення п.198.1 ст.198 ПК України ПП «Нафтобудком», а саме за жовтень 2010 р. на загальну суму 103140 грн., в т.ч. сума ПДВ - 17190 грн., за листопад 2010 р. на загальну суму 123540 грн., в т.ч. сума ПДВ - 3400 грн. (а.с.11 акту).

Отже, за результатами перевірки за період жовтень-листопад 2010 року встановлено завищення податкового кредиту по операціям з ПП «Нафтобудком», позивач являється кінцевим споживачем - є вигодонабувачем, на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 20590 грн. (а.с.12 акту).

До таких висновків посадові особи відповідача прийшли у зв'язку з тим, що відділом оподаткування юридичних осіб Світловодської ОДПІ складено акт перевірки від 21.07.2011 року №118/1600/37130273 ПП «Нафтобудком»щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року та січень-травень 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними.

Це свідчить про відсутність у підприємства ПП «Нафтобудком»трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів/послуг. Первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту підприємством для перевірки не надані.

Тобто, в даному випадку, відповідач не визнає за позивачем права на податковий кредит в жовтні-листопаді 2010 року саме через те, що контрагент-постачальник позивача ПП «Нафтобудком»має ознаки фіктивності, а всі укладені ним правочини - нікчемними.

Проте, суд не погоджується з даними висновками, оскільки зі змісту акту перевірки не вбачається саме порушення податкового законодавства позивачем, як платником податків, що в свою чергу позбавило б його права на податковий кредит.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що між ПП «Нафтобудком»та позивачем було укладено:

1) договір зберігання нафтопродуктів №1101 від 01.10.2010 року /а.с.24/,

2) договір постачання нафтопродуктів №1103 від 01.10.2010 року /а.с.28/,

3) договір на супровід вантажу №1102 від 01.10.2010 року /а.с.32/.

Позивачем включено до податкового кредиту за період жовтень-листопад 2010 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних: №29101 від 29.10.2010 року /а.с.27/, №29102 від 29.10.2010 року /а.с.31/, №28103 від 28.10.2010 року /а.с.36/, №29115 від 29.11.2010 року /а.с.41/, виписаних ПП «Нафтобудком». На дату складання податкових накладних ПП «Нафтобудком»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість (анульовано свідоцтво ПДВ 02.06.2011 року).

Крім того, відповідно до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 30.06.2012 року ПП «Нафтобудком»(код 37130273) зареєстроване /а.с.120-121/.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначалось вище, позивачем включено до складу податкового кредиту за період жовтень-листопад 2010 року суми ПДВ на підставі податкових накладних №29101, №29102, №28103, №29115, виписаних директором ПП «Нафтобудком»ОСОБА_3

З наданих д суду письмових пояснень ОСОБА_3 повідомив, що він в 2010 році дійсно був директором ПП «Нафтобудком»та як директор даного підприємства на протязі жовтня-листопада 2010 року погоджував договірні стосунки з ПП «Тріана»та підписував необхідні документи первинного бухгалтерського обліку. За вказаний період ПП «Нафтобудком»реалізувало ПП «Тріана»наливно-мастильні матеріали, надавало послуги зі збереження ПММ, а також надавало транспортно-експедиційні послуги по супроводу ПММ та документів, що належали ПП «Тріана»до контрагентів покупців у Херсонській та Полтавській областях. Також, в поясненнях вказано, що будь-яких письмових свідчень працівникам Олександрійської податкової міліції та посадовим особам Світловодської ОДПІ він не давав і будь-яких пояснень не підписував /а.с.213-215/.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата товару та фактичне його отримання позивачем підтверджується:

1) актами виконаних робіт: №29101 від 29.10.2010 р. /а.с.25/, №22101 від 22.10.2010 р. /а.с.33/, №1101 від 01.10.2010 р. /а.с.35/, №5113 від 05.11.2010 р. /а.с.37/, №22112 від 22.11.2010 р. /а.с.38/, №18111 від 18.11.2010 р. /а.с.39/,

2) рахунками: №29101 від 29.10.2010 р. /а.с.26/, №28103 від 28.10.2010 р. /а.с.34/, №29115 від 29.11.2010 р. /а.с.40/

3) видатковими накладними №29102 від 29.10.2010 р. /а.с.29/,

4) платіжними дорученнями: №287 від 25.10.2010 р. /а.с.66/, №292 від 27.10.2010 р. /а.с.67/, №297 від 28.10.2010 р. /а.с.68/, №301 від 02.11.2010 р. /а.с.69/, №313 від 05.11.2010 р. /а.с.70/.

5) товарно-транспортними накладними /а.с.62, 154158/.

Також, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські операції мають ознаки фіктивності, а укладені договори - нікчемним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним правочини з контрагентом-постачальником не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ПП «Нафтобудком», були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 580,88 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-3, 69-72, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 06 грудня 2011 року №0001242300.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Тріана»(код 33615486) судові витрати по справі, що складаються з державного мита в сумі 257,39 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунків Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 листопада 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько