Постанова

від 06.11.2012 по справі 1170/2а-1491/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

06 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-1491/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, в складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Градієнт-2»до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Градієнт-2»(надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2011 року №0001362300.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 грудня 2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001362300, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 311567,00 грн., в тому числі: 274049,00 грн. за основним платежем, та 37518,00 грн. за штрафними санкціями. Дане рішення винесено на підставі акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість від 12.11.2011 року №311/2300-23695312 по взаємовідносинах з підприємствами: ПП «Нафтобудком»(код 37130273) за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 р., ТОВ «Технорес»(код 36983816) за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 р. та ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 р..

Згідно акту встановлено порушення ТОВ фірмою «Градієнт-2»: 1) ст. 198.2, 198.3 Податкового кодексу України та п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні»щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 р. на загальну суму 274 049,00 грн.; 2) ч.1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірмою «Градієнт-2»з зазначеними у акті перевірки постачальниками.

Як зазначив позивач, вказані висновки є необґрунтованими, а прийняте 16.12.2011 року податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2012 року позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Також, подав заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому зсіданні 06.11.2012 року позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. Також, надав заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Із письмових заперечень пояснив, що під час перевірки використано акт від 21.07.2011 р. №119/1600/24715910 «Про проведення перевірки ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910), щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 р., січень-травень 2011 р.»та акт від 21.07.2011 р. №118/1600/37130273 «Про проведення перевірки ПП «Нафтобудком»(код 37130273) щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 р., січень-травень 2011 р.».

ВПМ Олександрійської ОДПІ отримано висновки по ПП «Нафтобудком», код 37130273, ТОВ «Технорес», код 36983816, ПП ВКФ «Украгропродукт», код 24715910, в яких зазначено, що всі підприємства не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності та в їх діяльності відсутній факт здійснення господарської діяльності.

Позивач являється наступним контрагентом взаємовідносин з зазначеними підприємствами, отже, всі операції є нікчемними відповідно до п.п.1.2 ст.215, п.п.1.5 ст.203 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Цивільного кодексу не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, на думку відповідача, операції по купівлі-продажу з ПП «Нафтобудком», ТОВ «Технорес», ПП ВКФ «Украгропродукт», є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача - ТОВ фірма Градієнт-2 /а.с.92-93 т.1/.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), складення постанови у повному обсязі відкладено до 12.11.2012 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи з урахуванням вимог частини 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд прийшов до наступних правових висновків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 06.08.1993 року зареєстрований виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області як юридична особа. З 20.02.1996 р. перебуває на податковому обліку за №ПО-255, станом на 22.12.2008 року перебуває на обліку в Світловодській ОДПІ.

За період, що перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу Світловодської ОДПІ від 21.11.2011 р. №618, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Градієнт-2»(код 23695312), з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами: ПП «Нафтобудком»(код 37130273), за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року; ТОВ «Технорес»(код 36983816), за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року; ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2011 року №311/2300-23695312 /а.с.96-115 т.1/.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушенням позивачем:

1) ст.198.2, 198.3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-УІ, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІУ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 р. на загальну суму 274 049,00 грн.;

2) ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними по правочинах, здійснених ТОВ фірма «Градієнт-2»з зазначеними у акті постачальниками.

На підставі акту перевірки, відповідачем 06.12.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001362300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 311 567,00 грн., в тому числі 274 049,00 грн. основного платежу, 37 518,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.116-117 т.1/.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 р. № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 06.12.2011 року за №0001362300 та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із наступних обставин справи.

Згідно п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пункт 86.1 статті 86 ПК України вказує, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Тобто, необхідною умовою складення акту є виявлення порушень.

Так, як зазначено в акті перевірки, за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 2711174 грн.. Перевіркою не встановлено заниження (або завищення) податкового зобов'язання по операціям з підприємствами: ПП «Нафтобудком»(код 37130273) за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року, ТОВ «Технорес»(код 36983816) за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року, ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року (а.с.2 акту).

За період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 2727094 грн.. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 274049грн. по операціям з підприємствами: ПП «Нафтобудком»(код 37130273) за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року в сумі 34833 грн., ТОВ «Технорес»(код 36983816) за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року в 136233 грн., ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року в сумі 102983 грн. (а.с.3-4 акту).

До вказаних висновків посадові особи відповідача прийшли тому, що в ході проведення перевірки ними використано акт від 21.07.2011 року №119/1600/24715910 «Про проведення перевірки ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910)щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 р., січень-травень 2011 р.»; акт від 21.07.2011 року №118/1600/37130273 «Про проведення перевірки ПП «Нафтобудком»(код 37130273)щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 р., січень-травень 2011 р.».

Також, від ВПМ Олександрійської ОДПІ ними отримано висновки по ПП «Нафтобудком»(код 37130273), ТОВ «Технорес»(код 36983816) та ПП ВКФ «Украгропродукт»(код 24715910), в яких зазначено, що всі підприємства не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності та в їх діяльності відсутній факт здійснення господарської діяльності.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в акті перевірки не зазначено жодного доказу порушення вимог податкового законодавства саме позивачем по справі, які б відповідно позбавили його права на формування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та підприємствами ПП ВКФ «Украгропродукт», ПП «Нафтобудком»та ТОВ «Технорес»були укладені цивільно-правові договори /а.с.70-74, 150-154 т.1/.

На виконання умов вказаних цивільно-правових договорів виписано податкові накладні:

1) по ТОВ «Технорес»за 2010 рік /а.с.59-62 т.1/, за 2011 рік /а.с.56-58,164-166 т.1/;

2) по ПП «Нафтобудком»за 2010 рік /а.с.63-65, 227 т.1/;

3) по ТОВ ВКФ «Украгропродукт»за 2010 рік /а.с.69, 219 т.1/, за 2011 рік /а.с.66-68, 168, 170,172 т.1/.

Сплата коштів та факт виконання робіт підтверджується: накладними /а.с.27, 226, 32, 218 т.1/, довідками про вартість робіт /а.с.28, 40, 44, 48, 52 т.1/, актами приймання-передачі /а.с.29-31, 36-39, 41-43, 45-47, 49-51, 53-55, 161-163 т.1/, виписками по рахунку та платіжними дорученнями /а.с.155, 148, 159, 146, 157, 149, 160, 147 т.1, а.с.26-35 т.3/; атами виконаних робіт /а.с.33-35, 167, 169, 171 т.1/. Крім цього, використання придбаного товару та факт виконання робіт підтверджується: ПП ВКФ «Украгропродукт»/а.с.6-141 т.2/, ПП «Нафтобудком»/а.с.142-160 т.2/, ТОВ «Технорес»/а.с.161-239 т.2, а.с.1-25 т.3/.

На дату складання податкових накладних підприємства були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість /а.с.127-132 т./. Таким чином, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Технорес», ПП «Нафтобудком», ПП ВКФ «Украгропродукт»не відбулись, а укладений договори є нікчемними.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких були позивач та ТОВ «Технорес», ПП «Нафтобудком»та ПП ВКФ «Украгропродукт»були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачені суму до податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав для підтвердження фактичного отримання товару.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1512,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 69-71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області №0001362300 від 06.12.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Градієнт-2я»(код 23695312) судові витрати по справі в сумі 2188,00 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Світловодської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.11.2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько