Постанова

від 15.11.2006 по справі 20-8/139

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-8/139

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

09 листопада 2006 року  

Справа № 20-8/139

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Полішук О.П. дов. б/н від 05.05.2006, Кольченко О.П. директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент",

відповідача: Махиня В.П. дов. №80/04 від 14.04.2006, Істягін Є.І. дов. №81/04 від 14.04.2006,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 14.08.2006 у справі № 20-8/139

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент" (вул. Якірна, 15, м. Севастополь, 99002)

до           Державного підприємства "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування" (Старосеверна набережна, 11-15, м. Севастополь, 99002)

про усунення перешкод в користуванні майном

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент" звернулось до господарського суду з позовом про спонукання Державного підприємства "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування"  усунути перешкоди у користування майном.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006у справі №20-139 (суддя Ткаченко М.І.) позов задоволено, суд зобов'язав відповідача усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю „Акцент” у користуванні його майном, шляхом безперечного пропуску відповідачів, робітників, орендарів, рухомого майна через контрольно –пропускні пункти.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем 20.11.1997 та 01.08.1998 з публічних торгів придбане нерухоме майно, а саме: основна будівля літера „А” загальною площею 451, 1 м.кв.; крильце  прибудова –літера „а”; кам'яна прибудова тамбур –літера „а-1”; шлако - кам'яний навіс –літера „а-2”; сарай –літера „Б” площею 22, 7 м.кв.; сарай  -  літера „В”, площею 26, 1 м.кв.; сарай  - літера „Г” площею 86, 1 м.кв.; навіс –літера „Д” площею 57, 7 м.кв.; навіс –літера „Е” площею 44, 1 м.кв.; навіс –літера „Ж” площею 40, 4 м.кв., котре розташоване по вул.. Якірна, 15, м. Севастополь, власником якого був відповідач, проте відповідач здійснює перешкоду позивачу у користуванні придбаним майном, що на думку суду першої інстанції є порушенням відповідачем вимог статей 4, 48 Закону України „Про власність”.

Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.   

На думку відповідача, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд не в повному обсязі, необ'єктивно та не всебічно дослідив обставини справи.

Так, відповідач запевняє, що він є належним землекористувачем по об'єктам нерухомості, корті придбані позивачем, що не прийнято до уваги судом першої інстанції.

В чому саме порушенні судом норм матеріального права, відповідач не вказує.

Вважаючи себе належним землекористувачем, відповідач вважає, що взаємовідносини між ним та позивачам повинні бути регламентовані за правилами статті 101 Земельного кодексу України (земельний сервітут).

Доводи відповідача також мотивовані  іншими підставами, викладеними у апеляційній скарзі, корті не мають значення для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 09.11.2006 відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, котре було залишено судовою колегією без задоволення.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції,  що також відповідає матеріалам справи (а.с. 13, 14, 15, 16) та не заперечується відповідачем, у позивача на правах власності знаходиться нерухоме майно по вул. Якірна, 15, м. Севастополя.

Відповідач не заперечує також факт того, що з його боку чиняться перешкоди позивачу та його орендарями у користуванні майном позивача. Даний факт також підтверджується аркушами справи 7, 109, 110, 111, 124.

Відповідно до аркушів справи 8 - 10, позивачу видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 0, 2730 га.,  по вул. Якірна, 15, м. Севастополь, №005941 від 25.12.2000 під придбаними об'єктами нерухомості.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про власність” №697-ХІІ від 07.02.1991 право  власності  -  це  врегульовані  законом  суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право  власності  в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Відповідно до статті 4 вищеназваного Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається  належним йому майном.

Діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника може бути зобов'язано допусти обмежене користування його майном іншими особами лише у випадку і в порядку, встановлених законодавчими актами  України.

Порядок захисту права власності регламентований статтею 48 Закону України „Про власність”, відповідно до якої власник може вимагати усунення будь – яких порушень його права.

Захист права власності здійснюється у судовому порядку.

Випадки позбавлення права власності передбачені статтею 55 вищевказаного Закону та роз розширеному тлумаченню не підлягають.

Відсутність врегулювання суміжного землекористування не може бути підставою для позбавлення права власності.

Окрім того, предметом даного спору є захист права власності  позивача на нерухоме майно, а не земельний спір (встановлення земельного сервітуту – сумісного користування тощо).

Судова колегія також вважає за необхідним зазначити, що  суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що відповідачу була виділена земельна ділянка, у постійне користування, площею 2,61 га. по вул. Старопівнічна набережна, 11 (вул. Якірна, 15), оскільки докази які-б  підтверджували що земельна ділянка надана саме Державному підприємству "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування" та право засновницькі документі на неї  відповідачем не надані.

Проте, дані висновки суду не призвели до прийняття неправильного вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, судова колегія не знаходить правових підстав  для задоволення апеляційної скарги та скасування  рішення суду першої інстанції.

          Керуючись статтями 101,  103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

          Рішення господарського суду міста Севастополя від 14.08.2006 у справі № 20-8/139 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Чорноморський науково-дослідний інститут технології суднобудування" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                Т.П. Фенько