Ухвала

від 08.11.2012 по справі 2-а-16504/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/32375/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіп Авто" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіп Авто" (далі -ТОВ "Еквіп Авто") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Київському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року позов ТОВ "Еквіп Авто" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Київському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Еквіп Авто" у задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Київському районі м. Харкова 23.07.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "ЕКВІП АВТО" (код ЄДРПОУ 36986213) з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податку з ПДВ ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ».

Результати проведеної перевірки оформлені актом №4614/15-509/36986213 від 29.07.2010 року.

ДПІ у Київському районі м. Харкова 09.08.2010 року на підставі акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000501505/0 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 18688,8 грн. (основний платіж 14376 грн.; штрафні (фінансові санкції) 4312,8 грн.).

ТОВ "Еквіп Авто" оскаржило рішення контролюючого органу, проте сума податкового зобов'язання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобов'язань ДПІ у Київському районі м. Харкова було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року № 0000501505/1, від 30 вересня 2010 року №0000501505/2, від 15 грудня 2010 року № 0000501505/3.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Ст. 7 Закону України "Про ПДВ" регламентовано виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг).

За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судами попередніх інстанцій також підтверджений факт укладання між ТОВ "ЕКВІП АВТО" та ПП «ДІМ СПОЖИВЧОГО ПОБУТУ БРІЗ»договору №010505 від 05.05.2010 року, предметом якого є поставка автосигналізацій, імобілайзерів, паркувальних радарів та інших автомобільних аксесуарів, а також фактичне його виконання (про що свідчать надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку надходження придбаного товару, здійснення розрахунків у безготівковій формі). Сумнівів щодо право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не виникало.

За змістом Закону України "Про ПДВ" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров