Рішення

від 08.11.2012 по справі 3179-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2012Справа №5002-7/3179-2012

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" (вул. Комунальна, 36, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна)

про стягнення 81 669,11 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Шереметьєва Л. О., довіреність №402-Д від 10.07.12, юрисконсульт;

від відповідача - Лісовий М.І., протокол №1 від 08.10.08, директор;

від відповідача - Полюдов Д. А., свідоцтво №614 від 30.09.98, адвокат;

Суть спору: 14 вересня 2012 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою, у якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" заборгованість за поставлену електричну енергію на загальну суму 81 669,11 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 714 Цивільного кодексу України, положеннях пунктів 6.11, 6.41 і 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (зі змінами, далі по тексту - ПКЕЕ) та мотивовані тим, що не зважаючи на повне виконання позивачем умов договору про постачання електричної енергії за №395 від 17 червня 2004 року (з додатковими угодами), укладеного між сторонами, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів, передбачених умовами договору та умовами діючого законодавства України належним чином не виконував, більш того, відповідачем було перевищено й договірну величину споживання електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості. Так, несплата відповідачем вказаної заборгованості стала підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Крименерго" до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року позовна заява була прийнята до розгляду та призначено дату судового засідання.

15 жовтня 2012 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому останній повідомив суд про те, що з позовними вимогами частково не погоджується. Як стверджує відповідач, він, до звернення позивача з позовом до суду, частково оплачував отриману електроенергію, а саме, по рахунку №395 від 10.09.2012 року за серпень - вересень 2012 року в сумі 7000,00 грн. (платіжне доручення №65 від 10.10.2012 року); за реактивну енергію по рахунку №395 від 10.09.12 року за серпень 2012 року в сумі 1100,00 грн. (платіжне доручення №57 від 25.09.2012 року); за реактивну енергію по рахунку №395 від 10.08.2012 року за липень 2012 року в сумі 1000,00 грн. (платіжне доручення №48 від 22.08.2012 року); за реактивну енергію по рахунку №395 від 10.07.2012 року за червень 2012 року в сумі 800,00 грн (платіжне доручення №44 від 31.07.2012 року); за реактивну енергію по рахунку №395 від 10.05.2012 року за травень 2012 року в сумі 800,00 грн. (платіжне доручення №39 від 02.07.2012 року).

Так, за підрахунком відповідача, ним позивачу було оплачено заплачено 7000,00 грн. за активну електроенергію та 3700,00 грн. за реактивну електроенергію, чого не врахував позивач звертаючись до суду з даним позовом. Таким чином, за переконанням відповідача, заборгованість повинна бути зменшена на вказану суму виплат, з огляду на що, заборгованість за перетоки реактивної енергії становить 22892,17 грн., а заборгованість за активну електроенергію становить 1284,28 грн.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року та від 30 жовтня 2012 року суд зобов'язував сторін провести звірку розрахунків зі складанням двостороннього акту звірки, обов'язок надання акту був покладений на позивача, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався.

30 жовтня 2012 року позивачем були надані заперечення на відзив відповідача, у яких публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" повідомило про те, що до стягнення заявлена сума заборгованості за реактивну електричну енергію за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року, відповідачем частково погашена заборгованість (у розмірі 800,00 грн.) нарахована за травень 2012 року (загальна сума нарахована за травень складає 1657,76 грн.), з огляду на що, сума за реактивну електричну енергію, заявлена до стягнення може бути зменшена лише на суму платежу за травень 2012 року в розмірі 800,00 грн. Позивач пояснив, що інші оплати, здійснені відповідачем за реактивну електричну енергію, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оплачені останнім за період з червня 2012 року по серпень 2012 року та в суму позовної заяви не увійшли.

У судове засідання, що відбулось 08 листопада 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні. Відповідач, у свою чергу, позовні вимоги визнав лише частково, посилаючись на те, що заборгованість частково сплачувалась ним ще до звернення позивача до суду та посилався на платіжні доручення, надані у попередньому судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

17 червня 2004 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго") (за договором постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" (за договором споживач) уклали договір №395 про постачання електричної енергії, згідно з умовами якого (в редакції додаткової угоди від 17 червня 2004 року) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 257,3 кВт, а споживач сплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умовам цього договору та додаткам до договору, які є його невід'ємними частинами (а.с 19-23).

У пункті 2 вказаного договору сторони домовились, що на час виконання його умов, а також прийняття рішення по всіх питань, які не обумовлені договором, сторони зобов'язались керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", ПКЕЕ.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач повинен сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності з умовами Додатків № 4.1, 4.2 „Порядок розрахунків".

Зі змісту пункту 2.2.4 договору вбачається, що абонент зобов'язаний здійснювати сплату за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача відповідно до додатку №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії.

Сторони дійшли згоди, що позивач самостійно заповнює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії», проводить зняття показань лічильних приладів обліку, оформлює «Акт про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії» та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня за днем зняття показань.

Як вбачається зі змісту пункту 6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Як стверджує постачальник, споживач повинен був сплатити йому вартість електричної енергії на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач у відповідності до умов договору використовував електричну енергію, надану позивачем, що підтверджується актами про об'єми переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії від 08 листопада 2010 року, 07 грудня 2012 року, 08 січня 2011 року, 08 лютого 2011 року, 08 березня 2011 року, 08 квітня 2011 року, 08 травня 2011 року, 08 червня 2011 року, 08 липня 2011 року, 08 серпня 2011 року, 08 вересня 2011 року, 08 жовтня 2011 року, 08 листопада 2011 року, 08 грудня 2011 року, 08 січня 2012 року, 08 лютого 2012 року, 08 березня 2012 року, 08 квітня 2012 року та 08 травня 2012 року, складених споживачем. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи (а.с 38, 42, 48, 52, 56, 60, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 87, 89, ).

На підставі вказаних актів, представниками енергопостачальної організації за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року було проведено розрахунок за спожиту електричну енергію та виставлені відповідні рахунки, які були отримані відповідачем, що підтверджується підписом його представника та не заперечується останнім (а.с. 36, 37, 40, 41, 44, 45, 47, 50, 51, 54, 55, 58, 59, 62, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 86, 88, 90).

Втім, відповідачем зазначені вище рахунки сплачувалися несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року складає 42 284,28 грн.

Розмір вказаної заборгованості відповідачем був підтверджений в повному обсязі, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підписи його уповноважених представників. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи на а.с. 97.

Пунктами 6.33-6.36 ПКЕЕ передбачено, що величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать електропередавальній організації, вносять плату за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок електропередавальної організації відповідно до умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про постачання електричної енергії.

Умови участі цих споживачів у добовому регулюванні балансів реактивної потужності в електричних мережах електропередавальної організації у разі потреби зазначаються в цьому самому договорі.

Плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

У разі виникнення у споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації).

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевірити рахунок на оплату, а в разі потреби протягом 20 днів провести технічну перевірку та/або експертизу розрахункових засобів обліку відповідно до встановленого цими Правилами порядку та повідомити споживача про результати.

Як вже зазначалось, у пункті 2.2.4 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний здійснювати сплату за компенсацію перетоків реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановкою споживача відповідно до додатку №5 "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

У свою чергу, електричною енергією (реактивною) є технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок, що закріплено у пункті 1.2 ПКЕЕ.

Порядок розрахунків за перетоки реактивної електричної енергії визначений сторонами у додатку №5 від 22 лютого 2005 року до договору №395 від 17 червня 2004 року.

Відповідно до вказаного порядку та додатку №5 до договору, відповідачу була розрахована компенсація реактивної електроенергії та за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року виставлені рахунки за компенсацію реактивної електричної енергії, які були отримані відповідачем, що не заперечується останнім.

Втім, матеріали справи свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" виставлені позивачем рахунки сплачувало несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим, перед постачальною організацією за компенсацію реактивної електричної енергії утворилась заборгованість, яка за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року складає 25 592,17 грн.

Розмір вказаної заборгованості відповідачем також був підтверджений в повному обсязі, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підписи його уповноважених представників. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи на а.с. 96.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ВІД 22.11.1996 року № 543/96-ВР, умовами договору та ст. 549-552 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну сплату нарахованих платежів, зокрема, сплата пені за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Так, на підставі вищевикладеного відповідачу була нарахована пеня за весь період прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме: за несвоєчасну сплату активної електроенергії у розмірі 676,44 грн. та за несвоєчасну сплату реактивної електроенергії у розмірі 584,64 грн.

З метою відшкодування матеріальних втрат постачальника від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, останнім були нараховані 3% річних від простроченої суми платежу. Так, за прострочення сплати активної електроенергії відповідачу було нараховано 3% річних у розмірі 989,79 грн., а за реактивну - 597,25 грн.

З метою захисту майнового права та інтересу постачальника шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, останнім також було здійснено інфляційні нарахування за активну електроенергію - 818,08 грн, а за реактивну - 541,12 грн.

Як встановлено пунктом 4.4.ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Згідно з додатком №1 до договору про постачання електроенергії, укладеного між сторонами, договірна величина споживання енергії за розрахунковий період грудень 2010 року встановлена в об'ємі 8700 кВт/г, у свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що відповідач з заявою про коригування договірної величини до постачальника не звертався. Фактичні витрати електричної енергії за вказаний період склали 18 831 кВт/г, що призвело до перевищення договірної величини споживаної енергії в об'ємі 10131 кВт/г на загальну суму 6 881,27 грн.

Договірна величина споживання електричної енергії, на розрахунковий період березня 2012 року, встановлена у відповідності до додатку 1 до договору та складає 3000 кВт/г. З заявою про корегування договірної величини споживач до постачальника не звертався, докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Фактичні витрати електричної енергії за вказаний період склали 4832 кВт/г, що призвело до перевищення договірної величини споживаної енергії у березні 2012 року в об'ємі 1832 кВт/г на загальну суму 1 704,13 грн.

Разом з тим, загальна сума заборгованості за перевищення договірної величини споживання за підрахунком позивача склала 8585,40 грн.

Розмір вказаної заборгованості відповідачем був підтверджений в повному обсязі, що підтверджується складеним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків на якому міститься печатка відповідача та підписи його уповноважених представників. Копія вказаного акту наявна в матеріалах справи на а.с. 98.

Про наявність вказаної заборгованості відповідач був повідомлений, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів про перевищення договірної величини споживання та відповідними рахунками, на яких місяться підпис споживача.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконував умови договору та поставляв відповідачу електричну енергію, втім, відповідач умови договору в частині повної та своєчасної оплати порушив та допустив виникнення заборгованості. Несплата вказаних коштів у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх примусове стягнення.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах

Судом встановлено, що спірні правовідносини, виниклі між сторонами, регулюються договором, Законом України "Про електричну енергію" та ПКЕЕ.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (частина 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем за період з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 77461,85 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, частково сплачувалась отримана електроенергію за спірним договором, зокрема, за серпень - вересень 2012 року в сумі 7000,00 грн. (платіжне доручення №65 від 10.10.2012 року); за реактивну енергію за серпень 2012 року в сумі 1100,00 грн. (платіжне доручення №57 від 25.09.2012 року); за реактивну енергію за липень 2012 року в сумі 1000,00 грн. (платіжне доручення №48 від 22.08.2012 року); за реактивну енергію за червень 2012 року в сумі 800,00 грн (платіжне доручення №44 від 31.07.2012 року), а також за реактивну енергію за травень 2012 року в сумі 800,00 грн. (платіжне доручення №39 від 02.07.2012 року).

З огляду на те, що позивач визначив та заявив період за який виникла заборгованість з 14 жовтня 2010 року по 14 травня 2012 року, оплати здійснені відповідачем з призначенням платежу за вересень 2012 року, серпень 2012 року, липень 2012 року, червень 2012 року за реактивну електричну енергію по спірному договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки оплачені останнім за період, який в суму позовної заяви не увійшов.

Разом з тим, платіжне доручення №39 від 02 липня 2012 року на суму 800,00 грн., сплачену позивачем з призначенням платежу «за реактивну енергію по рах. 395 від 10 травня 2012 року за травень 2012 року відповідно до договору №395» приймається судом як належний доказ оплати по договору за спірний період, а саме за травень 2012 року.

Позивач, у свою чергу, погодився з тим, що сума за реактивну електричну енергію, заявлена до стягнення, може бути зменшена на суму платежу за травень 2012 року в розмірі 800,00 грн. вказані пояснення приймаються судом до уваги, втім, суд розглядає вимоги які викладені позивачем у позовній заяві від 13 вересня 2012 року, а саме про стягнення 26592,17 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, оскільки позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заява про зменшення розміру позовних вимог до суду не подавалась.

Таким чином, непогашеною відповідачем залишилась сума заборгованості за активну електроенергію у розмірі 42284,28 грн., за реактивну енергію 25792,17 грн. та сума заборгованості за перевищення договірної величини споживання у розмірі 8585,40 грн., а разом 76661,85 грн.

Так, відповідач свої зобов'язання порушив, оскільки умови договору виконував належним чином, зокрема не сплатив всю суму заборгованості за договором, договірну величину споживання електричної енергії перевищив.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 42284,28 грн., та суми заборгованості за перевищення договірної величини споживання у розмірі 8585,40 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості за реактивну енергію у розмірі 800,00 грн. була сплачена відповідачем (02 липня 2012 року) до часу звернення позивача до суду (звернувся 13 вересня 2012 року), у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі, через що, в частині стягнення заборгованості за реактивну енергію в сумі 800,00 грн. в позові слід відмовити. Таким чином, стягненню з відповідача за реактивну енергію підлягає сума у розмірі 25792,17 грн.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати за активну електроенергію у розмірі 818,02 грн., 3% річних за активну електроенергію у розмірі 989,79 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором за активну електроенергію в розмірі 674,44 грн., а також:

- інфляційні втрати за реактивну електроенергію у розмірі 541,12 грн., 3% річних за реактивну електроенергію у розмірі 597,25 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором за реактивну електроенергію в розмірі 584,64 грн.

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за активну і реактивну енергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, умовами договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, зокрема пунктом 4.2.1 встановлено, що за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків, визначених додатком №4.1, №4.2, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, враховуючи дату фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за активну та реактивну електроенергію, суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені також підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню, втім, лише частково через сплату відповідачем до звернення позивача до суду суми у розмірі 800,00 грн. та через відсутність у матеріалах справи належної заяви позивача поданої в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу щодо зменшення позовних вимог на вказану суму.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13 листопада 2012 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" (вул. Комунальна, 36, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 22230278) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 00131400, р/р 26031301617847 у філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 42 284,28 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтранссервіс" (вул. Комунальна, 36, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 22230278) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95000, АР Крим, Україна, код ЄДРПОУ 00131400, р/р 26009300617847 у філії КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805) інфляційні втрати за активну електроенергію в сумі 818,02 грн., 3% річних за активну електроенергію в сумі 989,79 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за активну електроенергію в сумі 676,44 грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію в сумі 25792,17 грн., інфляційні втрати за реактивну електроенергію в сумі 541,12 грн., 3% річних за реактивну електроенергію в сумі 597,25 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за реактивну електроенергію в сумі 584,64 грн., суму за перевищення договірної величини споживання у розмірі 8585,40 грн. та судовий збір у розмірі 1617,38 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний