Рішення

від 08.11.2012 по справі 5011-30/12872-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/12872-2012 08.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма

«Енерготех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Сервіс Технології»

про стягнення 34 570,98 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Гаєвий В.О. генеральний директор

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енерготех»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Сервіс Технології»про стягнення 26 718,97 грн., а саме: 8 200,00 грн. -основного боргу, 18 368,00 грн. -пені, 150,97 грн. -3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання по оплаті орендної плати за фактичне користування майном, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Сервіс Технології»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енерготех», що зумовило звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/12872-2012, розгляд справи призначено на 02.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.12. в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням ним та частковим невиконанням позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 18.10.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.12., в зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 08.11.12.

В судовому засіданні 08.11.12. представником позивача подано заяву про уточнення розміру заборгованості, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енерготех»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 34 570,98 грн., а саме: 16 400,00 грн. -основного боргу, 18 000,00 грн. -пені, 170,98 грн. -3% річних.

Таким чином, суд розцінює подану позивачем заяву від 19.10.12. № 112 як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представник відповідача в судове засідання 08.11.12. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/12872-2012.

В судовому засіданні 08.11.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.12. між позивачем (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) було укладено Договір № 2/1 оренди обладнання (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав, а Орендар прийняв апарат піскоструменевий (майно).

Відповідно до п. 4.1 Договору, майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з моменту підписання акту приймання майна, що орендується.

Згідно з п. 4.2 Договору, термін оренди складає 10 (десять) робочих днів з моменту прийняття майна, що орендується за актом приймання.

На виконання приписів Договору, 14.01.12. між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі майна за Договором.

Розмір орендних платежів складає 200,00 грн./день , разом 2 000,00 грн. (п. 5.1 Договору).

Вказану суму відповідачем було сплачено у відповідності до прибуткового касового ордеру № 2 від 14.01.12.

Приписами п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 3 (трьох) дію повернути майно, що орендується, Орендодавцю, або продовжити термін оренди.

Проте, за твердженням позивача, майно відповідачем повернуто не було, а за усною домовленістю сторін, позивач та відповідач дійшли згоди про те, що Орендар буде користуватись орендованим майном по 12.04.12.

Вказане відповідачем не спростовано та зворотнього суду не доведено.

Далі, позивач вказує на те, що на виконання вказаної домовленості майно відповідачем було повернуто 12.04.12., про що складено акт приймання майна з оренди, який підписано лише Орендодавцем, оскільки орендоване майно було повернуто не уповноваженою на підписання будь-яких двосторонніх документів від імені Орендаря особою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання по оплаті орендної плати, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Сервіс Технології»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енерготех».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що договір оренди у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір оренди у спрощений спосіб. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 58 ЦК України (найм (оренда)).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за фактичне користування орендованим майном в розмірі 16 400,00 грн. (200 грн./день*82 дні оренди) підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Належних та допустимих доказів домовленості щодо іншого розміру орендної плати сторонами не подано. Доказів повного погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з нагадуванням № 125 від 07.05.12. та вимогою № 126 від 23.05.12. (направлені відповідачу згідно з чеками та описами вкладення у цінний лист 07.05.12. та 25.05.12. відповідно).

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк суду не надано.

При цьому, судом враховано приписи «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д -день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 -кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Таким чином, враховуючи те, що з адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме нагадування № 125 від 07.05.12., відбувалася в межах міста Києва, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної претензії, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах області.

За вказаних обставин, судом встановлено, що відповідач допустив прострочення по виконанню свого обов'язку зі сплати грошових коштів за поставлений товар з 18.05.12.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за фактичну оренду майна, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 400 грн. основного боргу.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 9.1 Договору пені в розмірі 18 000,00 грн., суд відзначає наступне.

Позивачем здійснено розрахунок пені в період з 24 січня 2012 року по 03 вересня 2012 року, проте не враховано, що відповідач користувався орендованим майном на підставі усної домовленості сторін.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 зазначеного Закону).

Таким чином, з наведеного вбачається, що штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату орендних платежів за період з 24 січня 2012 року по 03 вересня 2012 року позивачем не доведено, а майно з 24.01.12. перебувало в оренді у відповідача на підставі усної домовленості сторін, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 170,98 грн. -3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що позивачем невірно визначено дату, з якої у відповідача відбулось прострочення грошового зобов'язання, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду 3% річних становить 146,93 грн., внаслідок чого в частині стягнення 24,05 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Сервіс Технології»(02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, б. 7-А, кв. 29; ідентифікаційний код 32590288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енерготех»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 43-Б, кв. 115; ідентифікаційний код 24088927) 16 400 (шістнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. -основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 93 коп. -3% річних, 770 (сімсот сімдесят) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.12.

Суддя Т.М. Ващенко