Рішення

від 13.11.2012 по справі 5011-3/14345-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/14345-2012 13.11.12

За позовом Управління Державної охорони при Головному управлінні МВС України

в м. Києві

До Приватного підприємства «Бліц-К»

Про стягнення 949,01 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Мірошниченко О.М. - по дов. № 24/14-2507/Ан від 13.05.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Управління Державної охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві про стягнення з Приватного підприємства «Бліц-К»910,31 грн. основного боргу та 38,70 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на надання послуг охорони майна № 207-Доб/2009/Шев2 від 01.09.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/14345-2012 та призначено її до розгляду на 30.10.2012.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого на запит суду станом на 17.10.2012 та витягу з ЄДРПОУ наданого позивачем станом на 22.10.2012 про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі, вбачається, що місцезнаходження відповідача є : 04112, м. Київ, вул. Українська, 1/3, кв. 1. Отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/14345-2012 від 30.10.2012, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та виконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 17.10.2012, розгляд справи був відкладений на 13.11.2012.

Даною ухвалою суду позивача було зобов'язано надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 04112, м. Київ, вул. Українська, 1/3, кв. 1, докази надіслання подати в засідання суду.

Позивачем в судовому засіданні 13.11.2012 на виконання даної ухвали подано докази надіслання копії позовної заяви та додані до неї документи відповідачу за адресою 04112, м. Київ, вул. Українська, 1/3, кв. 1.

Позивач в судовому засіданні 13.11.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.11.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.10.2012 та ухвали від 30.10.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про порушення провадження у справі від 17.10.2012 та ухвалу від 30.10.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, Якіра, 2/6 та на адресу : м. Київ, вул. Українська, 1/3, кв. 1, яка згідно витягів з Єдиного державного реєстру є місцезнаходженням відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засідання 13.11.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2009 між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (виконавець) та Приватним підприємством «Бліц-К»(замовник) було укладено договір № 207-Доб/2009/Шев2 на надання послуг охорони майна (далі -договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони у період червень-липень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 910,31 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в сумі 38,70 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 4 до договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток 2 до договору).

Згідно додатку 4 до договору (протокол погодження договірної ціни) вартість однієї години охорони майна на одному об'єкті замовника за допомогою ПЦО становить -0,97 грн., крім того ПДВ -0,19 грн., всього 1,16 грн. Вартість обслуговування 1 умовної установки сигналізації в рік становить 253,27 грн., крім того ПДВ -50,66 грн., всього 303,93 грн.

Відповідно додатку № 2 до договору (розрахунок) вартість спостереження за сигналізацією в приміщенні замовника за рік становить 6 153,67 грн., в тому числі ПДВ -1 025,61 грн.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом 5 перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5 даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання надання послуг таким, що підписаний сторонами (пункт 3.6. договору).

Позивачем подано акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С13-005716 за червень 2012 року на суму 507,01 грн. та № С13-006739 за липень 2012 року на суму 403,30 грн., які з боку відповідача не підписані.

Зазначені акти разом з листом № 24/14-3219/Др від 25.07.2012 були надіслані відповідачу 31.07.2012 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією № 2632.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 3.6. договорів послуги за червень-липень 2012 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Згідно п. 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.2.2. договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг охорони у визначений договорами строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за період червень-липень 2012 року року, яка складає 910,31 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 910,31 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги охорони не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, позивачем обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі щомісяця до 20 числа, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2.1. договору розмір якої, на суми боргу та періоди зазначені позивачем за наступними розрахунками суду становить 15,19 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 507.01 21.06.2012 - 13.08.2012 54 7.5000 % 0.041 % 11.22

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 403.3 21.07.2012 - 13.08.2012 24 7.5000 % 0.041 % 3.97

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 15,19 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 23,51 грн. задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бліц-К»(м. Київ, вул. Українська, 1/3, кв. 1, код ЄДРПОУ 24720035) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) 910 (дев'ятсот десять) грн. 31 коп. основного боргу, 15 (п'ятнадцять) грн. 19 коп. пені, 1 569 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.11.2012.

СуддяВ.В. Сівакова