Рішення

від 07.11.2012 по справі 5011-34/10318-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/10318-2012 07.11.12 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сіті"

про стягнення 65 279, 65 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники сторін:

від позивача - Яроцька О.О., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2012 року Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сіті" (далі -відповідач) про стягнення 65 279,65 грн., з яких:

- 41 284,76 грн. основний борг по мировій угоді;

- 2 822,18 грн. інфляційна складова боргу;

- 1 854,53 грн. 3% річних;

- 9 847,79 грн. пеня;

- 8 821,39 грн. штраф;

- 413 грн. витрати по оплаті судового збору по мировій угоді;

- 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав взяті не себе зобов'язання по виконанню Мирової угоди, затвердженої судом 10.11.2010, а саме не сплатив суму заборгованості у розмірі 41 284,76 грн., господарські витрати - витрати по оплаті судового збору у розмірі 413 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Також, позивачем, нарахована інфляційна складова суми боргу у розмірі 2 822,18 грн., 3% річних у сумі 1 854,53 грн., пеня у сумі 9 847,79 грн., штраф у розмірі 8 821,39 грн.

Ухвалою суду 02.08.2012 порушено провадження у справі №5011-34/10318-2012, розгляд справи призначено на 22.08.2012.

22.08.2012 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути 57 736,13 грн., з яких: 41 284,76 грн. основний борг; 2 119,34 грн. інфляційна складова боргу; 1 854,53 грн. 3% річних; 3 147,68 грн. пені; 8 680,82 грн. штраф; 413 грн. судовий збір по мировій угоді; 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

31.08.2012 позивачем також подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути 57 438,89 грн., з яких:

- 41 284,76 грн. основний борг;

- 1 871,64 грн. інфляційна складова боргу;

- 1 854,53 грн. 3% річних;

- 3 147,68 грн. пені;

- 8 631,28 грн. штраф;

- 413 грн. державне мито по мировій угоді;

- 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Отже має місце нова ціна позову.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, буд. 1.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Проте, конверт з ухвалою суду було повернуто назад до суду за закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 10.11.2010 по справі № 32/501, керуюсь статтями 78, 80, 86 ГПК України затверджено мирову угоду, яка набрала законної сили.

Відповідно до пункту 2 мирової угоди ТОВ «Євро-Сіті»гарантувало, що протягом 3 (трьох) місяців, з моменту затвердження Мирової Угоди судом, погашення суми заборгованості по договору № 24 від 30.07.2003 зі змінами до нього додатковою угодою № 1 від 01.05.2006 та додатковою угодою № 2 від 14.10.2009 року, яке повинно було відбуватися рівними частинами, а саме:

1) часткове погашення заборгованості в сумі 13761,59 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 59 коп.) - до 05 грудня 2010 року;

2) часткове погашення заборгованості в сумі 13761,59 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 59 коп.) - до 05 січня 2011 року;

3) часткове погашення заборгованості в сумі 13761,59 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна грн. 59 коп.) - до 05 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 4 Мирової угоди комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Сіті" домовилися, що господарські витрати - витрати по оплаті судового збору розміром 413 грн. та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 236 грн. після затвердження судом умов цієї Мирової угоди відшкодовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Сіті".

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав взяті не себе зобов'язання по виконанню Мирової угоди та не сплатив суму заборгованості у розмірі 41 284,76 грн. та господарські витрати - витрати по оплаті судового збору у розмірі 413 грн., витрати на інформаційно-технічному забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження"

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

В той же час, судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 32/501, якою затверджено укладену сторонами мирову угоду, не має статусу виконавчого документу, оскільки не містить необхідних відомостей та реквізитів передбачених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до абзацу 7 пункту 7.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Таким чином, у даному випадку укладена мирова угода є новацією у розумінні статті 604 ЦК України, а отже позивач правомірно звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 8 Мирової угоди у разі порушення вимог Мирової угоди щодо несвоєчасної оплати суми заборгованості, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"має право звернутися до Господарського суду м. Києва з позовною вимогою про стягнення суми заборгованості по Мировій угоді.

Так, в силу частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань настав.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, факт невиконання відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 у справі № 32/501 належним чином доведений, відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 41 284,76 грн. основного боргу та 413 грн. витрат по оплаті судового збору по мировій угоді та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, поданої до суду 31.08.2012 позивач просить суд також стягнути 1 871,64 грн. інфляційної складової суми боргу, 1 854,53 грн. 3% річних, 3 147,68 грн. пені, та 8 631,28 грн. 20% штрафу від несплаченої суми з урахуванням індексу інфляції за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до пункту 9 Мирової угоди комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Сіті" домовились, що у разі порушення вимог Мирової угоди щодо несвоєчасної оплати суми заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сіті" застосовується штраф у розмірі 20% від несплаченої суми з урахуванням індексу інфляції за кожен день прострочення виконання зобов'язань, а також нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки виконання зобов'язань та 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, то наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.11.2011 при перегляді постанови Вищого господарського суду України від 15 червня 2011 року в справі №12/207 за позовом приватного підприємства "Анабуд" до ТОВ "Ілта" про стягнення суми. Дана постанова Верховного Суду України прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування Вищим господарським судом України положень статті 625 ЦК України.

На вимогу суду представником позивача було зроблено перерахунок інфляційних втрат з урахуванням показників від'ємного значення.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу (з урахуванням показників від'ємного значення) в сумі 1 871,64 грн.

Розрахунок 3 % річних відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 854,53 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На виконання вимог ухвали суду щодо здійснення уточненого розрахунку суми пені, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, позивачем надано уточнений розрахунок пені.

Перевіривши наданий уточнений розрахунок пені суд дійшов про його обґрунтованість, а вимога (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог) про пені у розмірі 3 147,68 грн. такою, що підлягаю задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро сіті»(03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 2-Б, ідентифікаційний код 31759188) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, Подільське відділення ВАТ КБ "Хрещатик" в м. Києві, р/р № 26006001027820, МФО 300670, ідентифікаційний код 31454734) 41 284 (сорок одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 76 коп. основного боргу, 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 1 854 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 53 коп. 3% річних, 3 147 (три тисячі сто сорок сім) грн. 68 коп. пені, 8 631 (вісім тисяч шістсот тридцять одну) грн. 28 коп. штрафу, 413 (чотириста тринадцять) грн. витрат по оплаті судового збору по мировій угоді, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по мировій угоді, 1 416 (одну тисячу чотириста шістнадцять) грн. 18 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2012

Суддя Р.Б. Сташків