Рішення

від 13.11.2012 по справі 26/5014/2703/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.12 Справа № 26/5014/2703/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства „Продмашстрой", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного підприємства Торговий Дім „Експохім-ТМ", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення заборгованості за договором поставки №0-МЕА від 10.05.2011 в сумі 14000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 589 грн. 15 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -представник за довіреністю Петрощук С.М., довіреність №1 від 12.11.2012;

відповідач -не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №0-МЕА від 10.05.2011 в сумі 14000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 589 грн. 15 коп.

Відповідач листом №12/01 від 12.11.2012 вимоги позову визнав в повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, вважає можливим задовольнити вказане клопотання та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю -підприємством „Продмашстрой" (покупець, позивач) та Приватним підприємством Торговий Дім „Експохім-ТМ" (постачальник, відповідач) 10.05.2011 був укладений договір поставки №0-МЭА (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю моноетаноламін (сировина) в кількості 5 тон на загальну суму 53000 грн. 00 коп. (з ПДВ), а покупець зобов'язався прийняти сировину і сплатити за неї грошову суму згідно умов договору (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що кількість і ціна сировини, що поставляється покупцю постачальником вказуються в рахунку-фактурі.

Відповідно до п.3.1 договору замовлення на поставку сировини здійснюється покупцем по заявці, направленій по електронному або факсимільному зв'язку.

Після отримання заявки постачальник направляє покупцю рахунок-фактуру на оплату (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 договору покупець зобов'язується оплатити 100% від вартості партії, що поставляється, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що поставка сировини здійснюється в строки з 16.05.2011 по 26.05.2011. У випадку несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Як зазначив позивач, платіжними дорученнями №531 від 12.05.2011 (а.с.8) та №547 від 16.05.2011 (а.с.9) він перерахував відповідачу 100% передплату в сумі 53000 грн. 00 коп. за вказану у договорі сировину.

У передбачений п.5.1 договору строк відповідач поставку сировини не здійснив, а тому повернув позивачу 27.05.2011 грошові кошти в сумі 32000 грн. 00 коп., 30.05.2011 -4000 грн. 00 коп., 17.06.2011 -3000 грн. 00 коп. з призначенням платежу "повернення грошових коштів за непоставлену продукцію", що підтверджується відповідними виписками (а.с.10-12).

Оскільки відповідач грошові кошти позивачу повернув частково, за ним утворилась заборгованість в сумі 14000 грн. 00 коп., що стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Станом на дату розгляду справи в суді сировину, обумовлену договором №0-МЭА від 10.05.2011 відповідач в передбачений цим договором строк позивачу не поставив.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Позивач платіжними дорученнями №531 від 12.05.2011 (а.с.8) та №547 від 16.05.2011 (а.с.9) перерахував відповідачу 100% передплату в сумі 53000 грн. 00 коп. за вказану у договорі сировину.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця.

Оскільки відповідач на день розгляду справи в суді повернув позивачу тільки 39000 грн. 00 коп. передплати, то позивач обґрунтовано звернувся до суду про стягнення 14000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача передплати в розмірі 14000 грн. 00 коп. та про їх задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 589 грн. 15 коп., слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 3% річних за період з 27.05.2012 по 19.10.2012 в сумі 589 грн. 15 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.11.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства „Продмашстрой" до Приватного підприємства Торговий Дім „Експохім - ТМ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Торговий Дім „Експохім - ТМ", пр.Хіміків, б.46а, кв.9, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 35549049 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю -підприємства „Продмашстрой", вул.Маяковського, б.2В, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код 21817337 заборгованість в сумі 14000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 589 грн. 15 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 15.11.2012.

Суддя С.С. Єжова