Рішення

від 05.11.2012 по справі 5017/2625/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2012 р.Справа № 5017/2625/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Кришиневській Л.Е.

за участю представників:

від позивача - Строчковський О.М.,

від відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВ Блок" про стягнення 434 889,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Ізмаїльський виноробний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВ Блок" про стягнення 434 889,96 грн., посилаючись на наступне.

23 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський винзавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" був укладений договір поручительства, за яким ТОВ „Фінансовий резерв" на добровільних підставах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" у випадку порушення ТОВ „ЛВ Блок", що виникають з умов договору поставки № 85/ПА/79-11 від 23 грудня 2011 року, але не більше 2000,00 грн. (п.п. 1.2., 2.1. 2.2. договору поручительства).

Наразі позивач зазначає, що згідно вказаного договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ „ЛВ Блок" на поставку алкогольних напоїв, позивач зобов'язався поставити відповідачу - ТОВ „ЛВ Блок" товар у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Так, позивач вказує, що на виконання умов договору поставки № 85/ПА/79-11 від 23.11.2011 р. ним було поставлено товар на суму 630 885,60 грн., а саме:

- згідно накладної № 1967 від 23.11.2011 р. на суму 197160,00 грн.;

- згідно накладної № 1970 від 25.12.2011 р. на суму 216 876,00 грн.;

- згідно накладної № 1971 від 27.12.2011 р. на суму 216 849,00 грн.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем було частково сплачено вартість поставленої продукції в розмірі 195 995,64 грн.

Таким чином, основний борг по договору відповідача - ТОВ „ЛВ Блок" по договору поставки № 85/ПА/79-11 від 23.11.2011 р. станом на 31.08.2012 року складає 434 889,96 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами по договору.

Як вказує позивач, у відповідності з п. 5.2 договору поставки ТОВ „ЛВ Блок" повинно проводити оплату по договору впродовж 20 календарних днів з моменту поставки товари. Однак, зазначений термін оплати товару по договору відповідачем був порушений, у зв'язку з чим позивачем було подано до суду даний позов.

Також позивач, посилаючись на умови договору поруки від 23.11.2011 р., просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" на свою користь 2000,00 грн. заборгованості ТОВ „ЛВ Блок", забезпеченої порукою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.09.2012 р. порушено провадження у справі № 5017/2625-2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач -ТОВ „Фінансовий резерв" відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 43-44). Проте, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідач -ТОВ „ЛВ Блок" відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 41-42). Проте, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута за закінченням терміну зберігання.

У зв'язку з вказаним відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством „Ізмаїльський виноробний завод" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛВ Блок" (покупець) був укладений договір поставки № 85/ПА/79-11, згідно п. 1.1 якого позивач як продавець зобов'язався передати покупцю у власність алкогольні напої (надалі - товар) у відповідності із заявкою і товарно-транспортною накладною, а покупець в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах, визначених цим договором. Асортимент та вартість поставляємого товару за договором зазначається в додатку № 1 до цього договору.

Поставка товару по договору здійснюється партіями. На кожну партію товару покупець направляє продавцю заявку у встановленій формі. Бланк (форма) заявки є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2).

П. 2.2 договору передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється згідно товарно-транспортних документів, у відповідності з вимогами Інструкції П-7, затвердженої Держарбітражем СРСР.

Згідно п. 3.1 договору товар поставляється на умовах DDU (склад покупця) (у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів „Інкотермс" в редакції 2000 р.).

Ціна товару і загальна сума договору визначені в розділі 4 вказаного договору. Так, згідно п. 4.1 договору ціна товару встановлюється у гривнях та включає вартість тари та упаковки. Продавець здійснює відвантаження по цінам, вказаним у додатку № 1 до цього договору (п. 4.2). Загальна сума договору складається з сукупної вартості товару, поставленого по цьому договору (п. 4.3).

У відповідності з п. 5.1, 5.2 договору платежі по цьому договору повинні бути здійснені у гривнях та протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару. При цьому за умовами п. 5.3 договору форма платежів у відповідності із законодавством України безготівкова.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу - ТОВ „ЛВ Блок" товар на загальну суму 630885,60 грн., а саме:

- відповідно до видаткової накладної № 1967 від 23.12.2011 р. на суму 197160,00 грн. (а.с. 13);

- відповідно до видаткової накладної № 1970 від 25.12.2011 р. на суму 216876,00 грн. (а.с. 16);

- відповідно до видаткової накладної № 1971 від 27.12.2011 р. на суму 216849,00 грн. (а.с. 19).

Також факт поставки відповідачу - ТОВ „ЛВ Блок" товару та його отримання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв серії 01 ААБП № 168517 від 23.12.2011 р. (а.с. 14-15), серії 01 ААБП № 168529 від 25.12.2011 р. (а.с. 17-18), серії 01 ААБП № 168549 від 27.12.2011 р. (а.с. 20-21).

Про прийняття відповідачем товару у повному обсязі свідчать також підписи уповноваженої особи відповідача на вищезазначених накладних, завірені печаткою відповідача -ТОВ „ЛВ Блок".

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем -ТОВ „ЛВ Блок" договором.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, прийняття відповідачем -ТОВ „ЛВ Блок" товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вищевказану поставлену позивачем продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, як з'ясовано судом, відповідач -ТОВ „ЛВ Блок" лише частково оплатив вартість поставленого товару на суму 195995,64 грн., що не спростовано останнім. У зв'язку з цим заборгованість відповідача - ТОВ „ЛВ Блок" перед позивачем за поставлений товар по вказаному договору складає 434889,96 грн. (630885,60 грн. -195995,64 грн.), яка також підтверджується складеним та підписаним уповноваженими представниками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2011 р. по січень 2012 (а.с. 12).

При цьому слід зазначити, що вказану суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач -ТОВ „ЛВ Блок" порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Разом з тим позивач вказану суму боргу просить стягнути з ТОВ „ЛВ Блок" в розмірі 432889,96 грн., а решту частину в сумі 2000,00 грн. -з ТОВ „Фінансовий резерв" з огляду на поручительство останнього за виконання ТОВ „ЛВ Блок" своїх зобов'язань перед позивачем.

Як встановлено судом, 23.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" (поручитель) та Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" був укладений договір поруки (а.с. 27-28), згідно п 1.2 якого поручитель - ТОВ „Фінансовий резерв" на добровільних засадах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем у разі порушення ТОВ „ЛВ Блок" зобов'язань, що виникають з умов договору поставки № 85/ПА/79-11 від 23.12.2011 р.

В п. 2.1 договору поруки зазначено, що підставою зобов'язання, забезпеченого по даному договору є договір поставки № 85/ПА/79-11 від 23.12.2011 р., укладений між ТОВ „ЛВ Блок" та ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод", згідно якого ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" зобов'язується поставляти ТОВ „ЛВ Блок" алкогольні напої.

Згідно п. 2.2 вказаного договору поруки поручитель відповідає перед позивачем за порушення зобов'язань по договору поставки № 85/ПА/79-11 від 23.12.2011 р. у розмірі не більше 2000,00 грн.

П. 3.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання ТОВ „ЛВ Блок" своїх зобов'язань по договору поручитель зобов'язується виконати за ТОВ „ЛВ Блок" зобов'язання останнього перед позивачем на умовах, в порядку і у строки, встановлені договором, в розмірі не більше 2000,00 грн. У випадку, якщо заборгованість ТОВ „ЛВ Блок" перед позивачем у відповідності з даним договором відшкодовується поручителем, до поручителя переходять всі права позивача в тому обсязі, в якому поручитель задовольнив вимоги позивача.

Як визначено ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Також згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Між тим, враховуючи те, що ТОВ „Фінансовий резерв" та позивач добровільно дійшли згоди щодо відповідальності ТОВ „Фінансовий резерв" перед позивачем за виконання ТОВ „ЛВ Блок" грошового зобов'язання за договором поставки № 85/ПА/79-11 від 23.12.2011 р., та вказаний договір поруки є чинним, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ „Фінансовий резерв" суми боргу в розмірі 2000 грн., як це передбачено п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1 договору поруки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ „Ізмаїльський виноробний завод" про стягнення з ТОВ „ЛВ Блок" суми боргу в розмірі 432889,96 грн. та про стягнення з ТОВ „Фінансовий резерв" 2000,00 грн. заборгованості ТОВ „ЛВ Блок", забезпеченої порукою, цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій ТОВ „ЛВ Блок", відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача -ТОВ „ЛВ Блок".

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВ Блок" про стягнення 434 889,96 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛВ Блок" (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 37782427) на користь Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; код ЄДРПОУ 00412033) основний борг в розмірі 432889/чотириста тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять/грн. 96 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 8697/вісім тисяч шістсот дев'яносто сім/грн. 80 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансовий резерв" (65065, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 19, корп. 2, кв. 50; код ЄДРПОУ 33509549; п/р 26005002347001 в ОФ АТ „Укрінбанк" м. Одеса, МФО 328696) на користь Приватного акціонерного товариства „Ізмаїльський виноробний завод" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, 44; код ЄДРПОУ 00412033) 2000/дві тисячі/ грн. 00 коп. заборгованості ТОВ „ЛВ Блок" (02156, м. Київ, Деснянський район, вул. Братиславська, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 37782427), забезпеченої порукою.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2012 р.

Суддя Петров В.С.