Рішення

від 03.12.2008 по справі 61/01-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2008 р.                                                           

Справа № 61/01-08

вх.

№

Суддя

господарського суду Рильова В.В.

при секретарі

судового засідання Овдієнко Л.М.

за участю

представників сторін:

прокурора - Кошель

Т.В., посвідчення № 235 від 06.11.08р.;

позивача -

не з'явився;

першого  відповідача - не з'явився;

другого

відповідача - не з'явився;

розглянувши

справу за позовом  Харківський

міжрайонний природоохоронний прокурор м. Харків в інтересах держави, в

особі Управління з контролю за використанням та охороною земель, м. Харків  

до  1) Самійлівської сільської ради,

с.Самійлівка, Близнюківський район, Харківської області

2)СПДФО

ОСОБА_1., м. Павлоград 

про визнання

недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в

інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною

земель у Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської

області з позовом до Самійлівської сільської ради та ФОП ОСОБА_1 про визнання

недійсним попереднього договору №9 від 03.01.2008р.  Також прокурор просить судові витрати  покласти на відповідача.

Прокурор в

судовому засіданні 03.12.2008р. підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник

позивача в судові засідання 03.11.2008,18.11.2008, 03.12.2008 року не з'явився,

вимоги ухвали суду від 20.10.2008р., 03.11.08р., 18.11.08р. не виконав,

витребувані судом документи не надав. Про дату та час розгляду справи судом був

повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи

повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуш справи 18). Про причини

неявки позивач суд не повідомив.

Представник

першого відповідача в судові засідання 03.11.2008, 18.11.2008, 03.12.2008 року

не з'явився. Про дату та час розгляду справи судом повідомлений належним чином,

про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення

поштового відправлення (аркуш справи 

24). Про причини неявки відповідач суд не повідомив.

Позивач та

перший відповідач правами передбаченими ст. 22 ГПК України не

скористались,  процесуальне право на

участь у судовому засіданні не реалізували.

Представник

другого відповідача - ФОП ОСОБА_1, в судові засідання 03.11.2008 та 18.11.2008

року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.10.2008р. та 03.11.08р не виконав,

витребувані судом документи не надав.

Ухвала суду про

порушення провадження у справі від 20.10.2008р., яку було направлено на адресу

другого відповідача, зазначену в позовній заяві (51400, Дніпропетровська

область, м.Павлоград, пров. Колгоспний, 43), повернулась до суду, з довідкою

поштового відділення про неможливість вручення листа у зв'язку з вказанням

неповної адреси.

Відповідно до

наданої 11.11.08р. прокурором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.10.08р. місцем проживання ФОП

ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Оскільки

Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено

обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та

надсилання  сторонам копій процесуальних

документів за цими адресами, суд вважає, що другий відповідач - ФОП ОСОБА_1.,

належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутній в

судовому засіданні 03.12.2008р. прокурор вважає за можливе розглянути справу по

суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача та

відповідачів.

Суд дійшов

висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача та

відповідачів за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК

України.

04.11.2008 року

від першого відповідача - Самійлівської сільської ради, через канцелярію суду

надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач зазначив, що

попередній договір оренди  землі № 9 від

03.01.08р. укладений на підставі п.34, п. 26 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні», ст. 2 Закону України «Про плату за землю», ст. 635

Цивільного кодексу України, ст.12 Земельного кодексу України з метою

забезпечення продуктами харчування мешканців сіл та наповнення бюджету  сільської ради. При цьому перший відповідач

вказує, що договір є тимчасовий та укладений на період виготовлення технічної

документації на земельну ділянку для заключення основного договору та надав

рішення № 5 XVI сесії Самійлівської сільської ради V скликання   від 10.07.08р., як підтвердження дійсності

спірного договору.

На виконання

вимог ухвали суду від 03.11.08р. прокурором надано правове обґрунтування

позовних вимог, яке долучене до матеріалів справи.

В судовому

засіданні 18.11.08р. прокурор надав письмові уточнення позовних вимог, в яких

просить суд в тексті позову замість вказаної площі земельної ділянки «162

кв.м.» читати «240 кв.м.» , та просить суд винести рішення, яким визнати

недійсним попередній договір оренди землі № 9 від 03.01.2008р., укладений між

Самійлівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, про

надання в оренду земельної ділянки площею 240 кв.м., розташованої по

вул.Шевченка, 41, в селі Самійлівка Близнюківського району Харківської області

під розміщення та обслуговування магазину. Судові витрати покласти на

відповідачів.

 24.11.08р. прокурор надав суду докази

направлення уточнень позовних вимог на адресу сторін у справі.

Вказані

уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду.

Розглянувши

матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно

дослідивши  обставини справи та докази на

їх підтвердження, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив наступне.

Як вбачається з

матеріалів справи 03 січня 2008 року між відповідачами - Самійлівською

сільською радою Близнюківського району Харківської області та ФОП ОСОБА_1.,

було укладено попередній договір  оренди

землі № 9 (арк. спр.9).

З тексту

вказаного попереднього договору вбачається, що він укладений на період

підготовки  земельної ділянки до

використання у комерційних цілях та з метою врегулювання відносин між

орендодавцем (Самійлівська сільська рада) та орендарем (ФОП ОСОБА_1) стосовно

обов'язкового виготовлення  технічної

документації на земельну ділянку для подальшого укладання основного договору

оренди та здійснення його реєстрації.

Відповідно до

пунктів 1.1., 2.1, 2.2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в

строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 240м.кв. для

комерційних потреб, яка знаходиться   в

селі Самійлівка вул. Шевченка-41, Харківської області Близнюківського району.

Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших

об'єктів.

Пунктом 2.3

визначено, що  грошова оцінка землі за 1

м.кв. складає 23,57Х 1,028 = 24,23грн.

Пунктом 3.1

договору  передбачено його строк дії до

31 грудня 2007 року. Після закінчення строку договору після обов'язкового

виготовлення орендарем технічної документації, він має переважне право на

укладання основного договору оренди з подальшою його державною реєстрацією. У

цьому разі орендар повинен повідомити орендодавця про намір продовжити

договірні відносини не пізніше ніж за 14 днів до закінчення дії договору.

Пункт 4.1  зазначеного договору передбачає, що орендна

плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 відсотків нормативної

грошової оцінки землі , що складає : 240 X 24,23грн. X 10% = 581,52 грн.

Згідно з

пунктом 14.1 договір набуває чинності після підписання сторонами.

Прокурор, в

обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що зазначений  попередній договір оренди землі № 9 від

03.01.2008 року  укладено з порушенням

норм діючого законодавства, а саме статті 125 Земельного кодексу України,

відповідно до якої приступати до використання земельної ділянки до встановлення

її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на

неї, та державної реєстрації забороняється; 

з порушенням порядку надання органами місцевого самоврядування земельних

ділянок в оренду, визначеного ст. ст.123, 124 Земельного кодексу України;   договір укладено без виготовлення

землевпорядної документації, встановлення меж земельної ділянки в натурі, без

державної реєстрації в районному відділі Харківської регіональної філії

державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при державному

комітеті України по земельних ресурсах". Також прокурор наголошує на тому,

що укладення попереднього договору оренди землі діючим земельним законодавством

взагалі не передбачено. А тому, на підставі положень статті 215 Цивільного

кодексу України прокурор просить визнати попередній договір №9 від 03.01.2008р.

недійсним, як такий, в момент вчинення якого 

сторонами не було додержано вимог діючого законодавства.

Відповідно до

статті 635 Цивільного кодексу України 

попереднім  є  договір,  

сторони   якого   зобов'язуються протягом  певного 

строку  (у  певний 

термін)  укласти  договір в майбутньому (основний договір) на

умовах,  встановлених попереднім

договором.      Законом може   бути  

встановлено   обмеження   щодо  

строку (терміну),  в який має бути

укладений основний договір на підставі попереднього договору.  Істотні умови   основного  

договору,   що   не  

встановлені попереднім 

договором,  погоджуються  у  

порядку,   встановленому

сторонами   у   попередньому   договорі, 

якщо  такий  порядок 

не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір  укладається 

у  формі,  встановленій 

для основного   договору,   а  

якщо   форма   основного 

договору  не встановлена, - у

письмовій формі.

Відповідно до

статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення  правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою

та  шостою  статті 

203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3

ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не

встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує

його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути

визнаний судом недійсним.

        Стаття 203 Цивільного кодексу України

визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину,

зокрема, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам 

цивільного  законодавства,  а  

також   моральним   засадам суспільства.

З огляду на

вказане вбачається, що попередній договір оренди земельної ділянки має

відповідати вимогам чинного законодавства України, зокрема земельного

законодавства та повинен  бути укладений

у формі, встановленій нормами земельного законодавства для договору оренди

земельної ділянки.

Земельні відносини

щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією

України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них

нормативно-правовими актами.

Приписи статті

13 Конституції України  визначають, що

від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади

та органи місцевого самоврядування в межах , визначених Конституцією.

Відповідно до

статей 142-145 Конституції України  до

матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів,  належить земля, управління якою здійснюють

територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом

прийняття рішень.

Статтею 116

Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають

права власності та права користування земельними ділянками із земель державної

або  комунальної власності за рішенням

органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх

повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 12

Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної

і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах

населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють

відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -

відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до

статті 5 Закону України “Про оренду землі” сільські ради  можуть виступати  орендодавцями землі.

Відповідно

до  ст. 

6  Закону  України 

"Про  оренду   землі" 

визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на

підставах і в порядку,  передбачених

Земельним кодексом України , 

Цивільним  кодексом  України , Господарським кодексом України

,  цим та іншими законами України і

договором оренди землі.

Водночас  надання в оренду таких земельних ділянок

оформляється  відповідно до вимог, що

містяться в статті 124 Земельного кодексу України: передача в оренду  земельних ділянок, що перебувають у державній

або комунальній власності, здійснюється на підставі  рішення 

відповідного органу  виконавчої

влади  або органу місцевого

самоврядування шляхом укладення договору 

оренди земельної ділянки.

З матеріалів

справи вбачається, що Самійлівською сільською радою рішення щодо надання в

оренду земельної ділянки загальною площею 240м.кв. ФОП ОСОБА_1 для комерційних

потреб, яка знаходиться   в селі

Самійлівка вул. Шевченка-41, Харківської області Близнюківського району не

приймалось. Відповідачами відповідних доказів суду надано не було, в матеріалах

справи такі докази відсутні.

Стаття 15

Закону України „Про оренду землі” визначає істотні умови договору оренди землі,

якими є: об'єкт оренди   (місце   розташування   та 

розмір  земельної

ділянки); строк

дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її 

розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,  

порядку   її   внесення  

і   перегляду   та відповідальності за її несплату;  умови використання та цільове призначення

земельної  ділянки, яка передається в

оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; 

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;  умови повернення земельної ділянки

орендодавцеві;  існуючі обмеження  (обтяження) 

щодо  використання  земельної ділянки;  визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового 

пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність

сторін;   умови  передачі 

у  заставу  та 

внесення до статутного фонду права 

оренди  земельної  ділянки. 

Частиною 2

вказаної статті  передбачено, що

відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією

статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є

підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для

визнання договору недійсним відповідно до закону.

Стаття 21

Закону України „Про оренду землі ” визначає, що річна орендна плата за земельні

ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може

перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до

статті 13 Закону України «Про оцінку земель» проведення нормативної грошової

оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні

ділянки державної та комунальної власності. Стаття 18 вказаного закону визначає

порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до

стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів. За

результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст.

20 закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 закону), підставою для

проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 закону).

В матеріалах

справи відсутні докази на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки

земельної ділянки щодо якої укладено попередній договір оренди та докази

прийняття радою відповідного рішення. Відповідачі суду доказів на підтвердження

наявності вказаних документів не надали. Отже, суд вважає, що така істотна

умова договору оренди землі, як орендна плата, в спірному попередньому договорі

є такою, що визначена не у відповідності до норм діючого законодавства, якими

передбачено порядок її встановлення.

До того ж, з

наявного в матеріалах справи тексту попереднього договору оренди землі не

вбачається зазначення таких істотних умов договору оренди, передбачених ст. 15

Закону України „Про оренду землі”, як цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду та умови

збереження стану об'єкта оренди.

Відповідно до

частини 4 статті 15 Закону України „Про оренду землі ” невід'ємною частиною

договору оренди землі є:  план або схема

земельної ділянки, яка передається в оренду;  

кадастровий план земельної ділянки з 

відображенням  обмежень (обтяжень)

у її використанні та встановлених земельних сервітутів;     акт визначення   меж  

земельної   ділянки   в  

натурі   (на місцевості);   акт приймання-передачі об'єкта оренди;     проект 

відведення  земельної ділянки у

разі його розроблення згідно  із  законом.

Згідно зі

ст.ст.  116,  123, 

125  ЗК  України 

визначений  порядок і підстави

надання в оренду земельної ділянки, що 

здійснюється  на  підставі 

затверджених  повноважним  органом проекту відведення земельної

ділянки,  погоджень меж, встановлення меж

у натурі (на місцевості).

З наявного в

матеріалах справи тексту спірного договору вбачається, що ним взагалі не

передбачено будь-яких додатків, що є порушенням приписів  частини 4 статті 15 Закону України „Про

оренду землі ”.

Згідно зі

статтею 14 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі укладається у

письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений

нотаріально. Типова форма договору оренд землі затверджується Кабінетом

міністрів України.

Згідно статті

18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності

після його державної реєстрації. 

Відповідно до статті 20 Закону України “Про оренду землі” укладений

договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Тобто

обов'язковою умовою чинності договору є державна реєстрація, однак в

оскаржуваному договорі сторонами не 

викладено положень про необхідність проведення державної реєстрації

вказаного договору.  З наявного в

матеріалах справи договору не вбачається додержання сторонами приписів ст.ст.

18, 20 Закону України “Про оренду землі” щодо його державної реєстрації.

На підставі

вищевказаного суд встановив,  що спірний

попередній договір оренди укладений без попереднього прийняття сільською радою рішення

про надання в оренду земельної ділянки другому відповідачу у відповідності до

ст.ст.116, 124 Земельного кодексу України, без 

наявності відповідної документації, передбаченої  ст. 15 Закону 

України  "Про  оренду землі",  а саме відсутні: план або схема земельної

ділянки, яка передається в оренду  і

відображає зовнішні межі  земельної  ділянки, що унеможливлює  точне визначення місцезнаходження земельної

ділянки; кадастровий план земельної ділянки з 

відображенням  обмежень (обтяжень)

у її використанні та встановлених земельних сервітутів;     акт визначення   меж  

земельної   ділянки   в  

натурі   (на місцевості);   акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Сторонами договору не додержано вимог ст. ст.125 , 126 Земельного кодексу

України, ст. 18 та 20 Закону України “Про оренду землі” та п.  5 постанови КМУ N 2073   від 25.12.98 

"Про затвердження порядку державної реєстрації договорів

оренди". щодо державної реєстрації договору.

    Вказані обставини    підтверджуються    матеріалами справи та не спростовані ні

першим ні другим відповідачем. Відповідачами не 

доведено  дотримання  вимог земельного законодавства при оформленні

прав на  оренду  землі 

та  наявність документів,  визначених невід'ємною частиною договору

оренди, що є порушенням ст. 6 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно

до  ст. 

6  Закону  України 

"Про  оренду   землі" 

визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на

підставах і в порядку,  передбачених

Земельним кодексом України, 

Цивільним  кодексом  України, Господарським кодексом України,  цим та іншими законами України і договором

оренди землі.

         Стаття 15  Закону 

України  "Про  оренду 

землі"  визначає, що

відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених   цією  

статтею,   а   також 

порушення  вимог статей 4-6,  11, 

17,  19 цього Закону є підставою

для  відмови  в державній  

реєстрації  договору  оренди, 

а  також  для 

визнання договору недійсним відповідно до закону.    

Відповідно до

статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є

недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які

встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього

Кодексу.  Якщо недійсність правочину

прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа

заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин

може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини

1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або

відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

     З огляду на вказане, суд вважає

обґрунтованими та доведеними позовні вимоги прокурора про визнання недійсним

попереднього договору №9 від 03.01.2008р., укладеного Самійлівською сільскою

радою та ФОП ОСОБА_1. , про надання в оренду 

земельної ділянки площею 240 кв.м., розташованої по вул.. Шевченка, 41 в

с. Самійлівка Близнюківського району Харківської області під розміщення та

обслуговування магазину.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись

статтями  6, 8, 13, 19, 124, 129, 142-145

Конституції України, статтями 12, 116, 123-126 Земельного кодексу України,

статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського

кодексу України, статтями 5, 6, 14, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду

землі», статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити повністю.

Визнати

недійсним попередній договір оренди землі № 9 від 03.01.2008р., укладений між

Самійлівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, про

надання в оренду земельної ділянки площею 240 кв.м., розташованої по

вул.Шевченка, 41, в селі Самійлівка Близнюківського району Харківської області

під розміщення та обслуговування магазину.

Стягнути з

Самійлівської сільської ради (64840, Харківська область, Близнюківський район,

селище .Самійлівка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 04400133, р/р 33119331700077,

31420000700077, ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, ВДК у Близнюківському

районі, код 24134248) в доход державного бюджету України (одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002

код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності

банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) державне

мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу в сумі 59,00 грн.

Стягнути з

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

в доход державного бюджету України (одержувач - 

УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код

бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача -

ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) державне мито в сумі 42,50 грн. та

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00

грн.

Видати накази

після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення підписано  03 грудня 2008 року.

Суддя                                                                                           

Рильова В.В.