Постанова

від 12.11.2012 по справі 5019/1351/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5019/1351/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Касі - Україна" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.09.2012 р. у справі № 5019/1351/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін""

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Касі - Україна"

про стягнення в сумі 136452 грн. 90 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Ткачук О.М.,

відповідача - Тарарука О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Касі-Україна" про стягнення боргу в сумі 136452,90 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.09.2012 року (суддя Пашкевич І.О.) вказаний позов задоволено повністю.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що у період з червня по листопад 2009 року ТОВ "ЛМЗ "Ісполін" передало, а ТОВ "Касі-Україна", як правонаступник ТОВ "Індустріальна компанія Ісполін", прийняло ливарну продукцію на загальну суму 1083761,08 грн., що підтверджується видатковими накладними. Натомість, відповідач отриманий товар оплатив частково, доказів сплати боргу суду не подав, в акті звірки взаєморозрахунків підтвердив існуючу заборгованість у сумі 136452,90 грн. З огляду на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. 173 ГК України, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 136452,90 грн. стверджується матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 21.09.2012 року скасувати та постановити нове рішення, яким відстрочити повернення заборгованості.

Апелянт зокрема зазначає, що борг в сумі 136452,90 грн. виник у нього згідно укладеного між сторонами договору № 005-ІК від 21.10.2009 року. Враховуючи, що вказаним договором передбачено остаточний розрахунок до 31.12.2012 року, вважає, що строк виконання зобов'язання ще не настав.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 21.09.2012 року без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві зокрема вказує на те, що договір від 21.10.2009 року не передбачає ціни та строку його дії, а загальна вартість товару з ПДВ за договором становить 158250 грн., а не 189900 грн., як зазначає апелянт.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 136452,90 грн. боргу, що виник внаслідок невиконання ТОВ "Касі-Україна" зобов'язань по оплаті товару, отриманого згідно видаткових накладних та оплаті виконаних ТОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" робіт на підставі договору від 08.09.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено передання продукції та надання послуг відповідачу на загальну суму 1096752,64 грн., проте останнім не надано доказів погашення заборгованості на суму 136452,90 грн.

Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що 08.09.2009 року між ТОВ "Ливарно-механічний завод" Ісполін" та ТОВ "Індустріальна компанія Ісполін" (правонаступником якого є ТОВ "Касі-Україна") було укладено договір № 307/IZ/W/out, згідно п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов'язався надати послуги з фарбування ливарної продукції відповідача, а останній зобов'язався прийняти та оплатити замовлення (а.с. 18).

На виконання вказаного договору позивачем надано послуги по фарбуванню люків на загальну суму 10131,30 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 135 від 07.09.2009 року на суму 2808 грн., № 136 від 23.09.2009 року на суму 2808 грн., № 139 від 27.10.2009 року на суму 3006 грн. та № 141 від 18.11.2009 року на суму 1509,30 грн. (а.с. 18-22).

У той же час, як вбачається із наданого позивачем розрахунку суми боргу (а.с.5-6), відповідач повністю оплатив отримані послуги по фарбуванню люків 07.09.2009 року, 23.09.2009 року, 14.10.2009 року та 11.11.2009 року, загалом сплативши 10131,30 грн ., що також підтверджується випискою по особовому банківському рахунку ТОВ "Ливарно-механічний завод" Ісполін".

Враховуючи, що ТОВ "Касі-Україна" виконало свої зобов'язання в частині оплати отриманих послуг за вказаними актами здачі прийняття робіт, посилання суду першої інстанції на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 08.09.2009 року є необґрунтованим.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у період з червня по листопад 2009 року ТОВ "ЛМЗ "Ісполін" передало відповідачу ливарну продукцію на загальну суму 1083761,08 грн., що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та наступними видатковими накладними:

№ 315 від 18.06.2009 року на суму 171974,40 грн.,

№ 389 від 21.07.2009 року на суму 163257,60 грн.

№ 443/1 від 19.08.2009 року на суму 172200,60 грн.,

№ 521 від 10.09.2009 року на суму 6886 грн.,

№ 521/1 від 10.09.2009 року на суму 181062,48 грн.,

№ 600/1 від 01.10.2009 року на суму 197580 грн.,

№ 673 від 29.10.2009 року на суму 900 грн.

№ 696/1 від 06.11.2009 року на суму 189900 грн.

Поряд з тим, згідно виписки по особовому рахунку ТОВ "Ливарно-механічний завод" Ісполін" вбачається, що відповідач перерахував за ливарну продукцію за видатковими накладними № 315, № 389 та № 443/1 - 577043,88 грн., у той час як отримав продукцію за цими накладними на 507432,60 грн., переплативши таким чином 69611,28 грн.

З огляну на те, що відповідач 15.08.2009 року повернув чавунне литво на суму 2511,51 грн., станом на 09.09.2009 року сальдо на користь останнього складало 72122,79 грн.

Заборгованість за видатковою накладною № 521 на суму 6886 грн. відповідач повністю погасив 11.09.2009 року (а.с. 53).

Сумарна вартість продукції за видатковими накладними № 521/1, № 600/1 та № 673 складала 379542,48 грн. (181062,48 + 197580 + 900), при цьому відповідач сплатив - 208255,10 грн., повернув товар на суму 972 грн. та 01.09.2009 року отримав від позивача кошти за ливарну продукцію в сумі 2860,26 грн.

Таким чином, станом на 29.10.2009 року борг ТОВ "Касі-Україна" складав 101052,85 грн. (379542,48 грн. - 72122,79 грн. (переплата) - 208255,10 грн. (сплачено відповідачем) - 972 грн. + 2860,26 грн.).

Крім того, за видатковою накладною № 696/1 позивач передав відповідачу ливарну продукцію на суму 189900 грн. та борг в сумі 101052,85 грн. залишився неоплаченим за видатковою накладною № 600/1.

З огляд на те, що 10.11.2009 року відповідач сплатив 154500 грн., сума в розмірі 136452,85 грн. (101052,85 + 189900 -154500) залишилась неоплачена за видатковою накладною № 696/1, внаслідок чого виник даний спір.

Відхиляючи доводи ТОВ "Касі-Україна" в частині того, що спірна заборгованість в сумі 136452,85 грн. виникла на підставі договору поставки продукції № 005-ІК від 21.10.2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що у наявних в матеріалах справи видаткових накладних відсутні посилання на вказаний договір, внаслідок чого суд встановив, що предметом спору є стягнення позадоговірної заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції з позицією господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

Апеляційним судом встановлено, що 21.10.2009 року між сторонами укладено договір № 005-ІК поставки продукції, згідно п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність замовника (відповідача) ливарну продукцію - плиту ПР-В в кількості 250 штук, загальною вартістю 48750 грн. (з ПДВ) та плиту ПР-М в кількості 750 штук, загальною вартістю 109500 грн. (з ПДВ), всього на загальну суму 189900 грн. (з ПДВ), а відповідач зобов'язався прийняти цю продукцію та здійснити її оплату на умовах даного договору (а.с. 38).

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, примірник договору № 005-ІК від 21.10.2009 року був відсутній у ТОВ "Ливарно-механічний завод" Ісполін" та про його існування позивач дізнався під час розгляду справи в суді, однак спір з приводу його дійсності між сторонами відсутній.

З викладеного вбачається, що вказаний договір від 21.10.2009 року у встановленому законом порядку недійсним визнаний не був, а отже є чинним та в силу положень ст. 629 ЦК України підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

У той же час, за видатковою накладною № 696/1 позивач поставив, а відповідач прийняв плиту ПР-В в кількості 250 шт., за ціною 1 шт. - 195 грн. без ПДВ, всього на 48750 грн. без ПДВ, а також плиту ПР-М в кількості 750 шт., за ціною - 146 грн. без ПДВ, всього на 109500 грн. без ПДВ. Загалом на 158250 грн. без ПДВ або 189900 грн. з ПДВ (а.с.16.).

Здійснивши аналіз вказаної видаткової накладної апеляційний суд встановив, що найменування поставленої продукції, її кількість та вартість співпадає із предметом договору № 005-ІК від 21.10.2009 року. При цьому, ливарна продукція була передана відповідачу 06.11.2009 року, тобто після укладення договору від 21.10.2009 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що загальна вартість товару з ПДВ за договором від 21.10.2009 року та за видатковою накладною № 696/1 відрізняється та відповідно становить 158250 грн. та 189900 грн.

Однак, такі доводи не відповідають дійсності, оскільки загальна вартість товарів за вказаними документами є ідентичною та становить 189900 грн. з ПДВ. Поряд з тим, договір від 21.10.2009 року містить вказівку на вартість плит 48750 грн. та 109500 грн. з ПДВ, коли вірно ця вартість має бути зазначена без ПДВ, адже 48750 грн. + 109500 грн. дорівнює 158250 грн., а не 189900 грн., як вказаного в договорі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в договорі в цій частині допущено описку, що в свою чергу не змінює характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним господарським судом обставини справи.

Крім того, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору замовник сплачує 50000 грн. протягом 30 банківських днів з моменту отримання продукції.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, видаткову накладну № 696/1 відповідач оплатив частково на суму 53447,15 грн. (154500 грн. - 101052,85 грн.), що також узгоджується із приписами п. 2.3 договору від 21.10.2009 року.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість. Загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що поставка позивачем товару та отримання його відповідачем за видатковою накладною № 696/1 здійснювалася на виконання договору № 005-ІК від 21.10.2009 року.

За приписами п. 2.4 договору від 21.10.2009 року, останні 139000 грн. замовник повертає постачальнику до 31 грудня 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що встановлений у п. 2.4 договору строк виконання зобов'язання ще не настав, у ТОВ "Ливарно-механічний завод" Ісполін" відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості.

Місцевий суд на вказане уваги не звернув і як наслідок дійшов помилкового, тобто такого що не відповідає фактичним обставинам та наявним у справи доказам, висновку, щодо настання у відповідача зобов'язання по оплаті товарів і необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, що не позбавляє позивача при настанні прострочення виконання зобов'язання, вимагати стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

З огляду на відмову в позові, клопотання ТОВ "Касі-Україна" про розстрочення сплати боргу не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.09.2012 р. у справі № 5019/1351/12 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" (м. Дубно, Рівненської області, вул. Грушевського, 134, код 33522271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Касі - Україна" (м. Дубно, Рівненської області, вул. Д.Галицького, 16, код 36422246) 1364,53 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.