Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2-а-3064/11/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2-а-3064/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року у справі за позовом Багатогалузевого приватного підприємства «Бонус»до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року БПП «Бонус»звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000942300/0 та №0000932300/0 від 10.12.2010р. Позов мотивує тим, що при проведенні перевірки податкова інспекція прийшла до помилкового висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з «безтоварністю»операцій між БПП «Бонус»та ПП «Таврійські нафтові регіони»щодо купівлі-продажу нафтопродуктів за період січень-липень 2009 року, оскільки на час проведення перевірки посадовим особам відповідача надавалися всі первинні документи, які свідчать про реальне здійснення господарських операцій та правовірність формування підприємством валових витрат та податкового кредиту.

ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області проти позову заперечила, зазначивши, що наявність належним чином оформлених документів, які відповідно до ПК України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави. Спірні податкові повідомлення-рішення податкова інспекція вважає правомірними; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов БПП «Бонус»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення перевірок, у період з 30.09.2010р. по 10.11.2010р. посадовими особами ДПІ у Цюрупинському районі Херсонській області проведено планову виїзну перевірку БПП «Бонус»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №1080/23-1/24104612 від 26.11.2010р.

В матеріалах перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 184083 грн. (в т.ч. 1 квартал 2009р. у сумі 47047 грн., півріччя 2009р. у сумі 146923 грн., 3 квартали 2009р. у сумі 184083 грн., 2009р. у сумі 184083 грн.);

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого БПП «Бонус»занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 147266 грн. (у т.ч. за січень 2009р. у сумі 24 963 грн., за лютий 2009р. у сумі 2457 грн., за березень 2009р. у сумі 10218 грн., за квітень 2009р. у сумі 19779 грн., за травень 2009р. у сумі 9502 грн., за червень 2009р. у сумі 50619 грн., за липень 2009р. у сумі 21274 грн., за серпень 2009р. у сумі 8454 грн.);

- п.6 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»- не забезпечено зберігання КОРО протягом встановленого терміну;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 -встановлено факт неповного та несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму 5724,52 грн.;

- п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано податку з доходів фізичних осіб у сумі 9,58 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що БПП «Бонус»віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у січні - липні 2009 року у загальній сумі 147266 грн. від вартості товару, який задокументовано, але фактично не придбавався від постачальника ПП «Таврійські нафтові регіони»(в межах обсягів придбання від TOB «Сінтекс»). Вказується, що укладені угоди на постачання паливно-мастильних матеріалів TOB «Сінтекс- Юг»з ПП «Таврійські нафтові регіони»та ПП «Таврійські нафтові регіони»з БПП «Бонус»по ланцюгу постачання TOB «Сінтекс-Юг»- ПП «Таврійські нафтові регіони»- БПП «Бонус»відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України і в силу ст.216 Господарського кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Підставою для такого висновку є посилання відповідача на те, що одним із основних постачальників БПП «Бонус» є ПП «Таврійські нафтові регіони»(код 34668958), яке знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні з 21.01.2008р. за №3935. Відповідачем був отриманий від ДПІ у м. Херсоні акт від 19.09.2010р. №3723/23-5/34668958 про результати планової виїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.10р., згідно висновків якого визнано нечинними правочини ПП «Таврійські нафтові регіони»з контрагентом-постачальником TOB «Сінтекс -Юг»(код ЄДРПОУ 23080958) на загальну суму 4284775,61 грн. (у т.ч. ПДВ 714130 грн.), та контрагентами-покупцями на загальну 4631747,63 грн. (у т.ч. ПДВ 771 957,94 грн.), в тому числі БПП «Бонус»на загальну суму 883597,68 грн. (у т.ч. ПДВ 147266,28 грн.). Даним актом також встановлено, що ПП «Таврійські регіони»на протязі січня - липня 2009р. здійснив оприбуткування ПММ від постачальника TOB «Сінтекс- Юг»(код 23080958, м. Миколаїв) на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.08 р. б/н.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва актом від 26.02.2010р. №2278/23-100/23080958 про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Сінтекс -Юг»з питань правових правовідносин з платниками податків, в тому числі ПП «Таврійські нафтові регіони»за період з 01.01.09р. по 31.07.09р. визнано нечинними правочини TOB «Сінтекс -Юг»з ПП «Таврійські нафтові регіони»за період січень - липень 2009р. на загальну суму 4284775,61 грн. Крім цього вказаним актом встановлено, що TOB «Сінтекс -Юг»визнано банкрутом, анульовано свідоцтво ПДВ з 27.07.09р., знято з обліку від 26.05.10р за №10/14/10, не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, належної кількості трудових ресурсів. 12.10.2009р. співробітниками ДПА у Миколаївській області проти TOB «Сінтекс -Юг»порушено кримінальну справу №09800036 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства TOB «Сінтекс - Юг», оскільки згідно допиту засновника підприємства Жирнова М.М. встановлено, що він зареєстрував TOB «Сінтекс -Юг»(код 23080958) за проханням знайомого та за винагороду без наміру проведення фінансово -господарської діяльності. Таким чином, на думку ДПІ, операції по ланцюгу постачання TOB «Сінтекс-Юг»- ПП «Таврійські нафтові регіони»- БПП «Бонус»не мали реальний товарний характер оскільки у зв'язку з перевіркою контрагента TOB «Сінтекс-Юг»у 2-му ланцюгу постачання встановлено, що він не мав умов для реалізації даної продукції, транспортування нафтопродуктів не підтверджено товарно-транспортними накладними, що свідчить про відсутність наміру у створені правових наслідків, а тому такі угоди носять фіктивний характер по всьому ланцюгу постачання.

На підставі вказаного акту перевірки 10.12.2010р. ДПІ у Цюрупинському районі Херсонській області прийнято: податкове повідомлення-рішення №0000942300/0, яким БПП «Бонус»визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 220899 грн. (у т.ч. за основним платежем - 147266 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73633 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000932300/0, яким БПП «Бонус»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 276124,50 грн. (у т.ч. за основним платежем 184083 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 92041,50 грн.).

Задовольняючи позов БПП «Бонус»про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за правочином з ПП «Таврійські нафтові регіони», про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про відсутність використання позивачем отриманих нафтопродуктів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається що 02.02.2009р. між БПП «Бонус»та ПП «Таврійські нафтові регіони»був укладений договір поставки нафтопродуктів від №02/01/09-1, за умовами якого ПП «Таврійські нафтові регіони»передає у власність БПП «Бонус»товар за найменуванням, у кількості та по ціні відповідно до рахунків-фактур, які є невід'ємною частиною договору; поставка товару здійснюється автотранспортом перевізника або автомобільним транспортом покупця окремими партіями; сторони погоджують між собою можливість поставки кожної партії товару на підставі заявок; покупець сплачує вартість партії товару і вартість її транспортування автомобільним транспортом перевізника на умовах попередньої оплати. На адресу позивача були виписані податкові накладні, товари оплачені в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Таврійські нафтові регіони».

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону не включається до складу податкового кредиту сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Сторонами у справі не заперечується, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за перевіряємий період та їх відповідність вимогам чинного законодавства. Матеріалами справи підтверджено, що придбані нафтопродукти у межах господарської діяльності позивача реалізовувались кінцевому покупцю через власні АЗС, про що свідчать товарно-касові звіти по нафтопродуктах, накладні на внутрішнє переміщення товару, оборотно-сальдові відомості по рахунку 282, банківські квитанції по внесенню готівкових коштів на банківський рахунок БПП «Бонус». Також, зазначені нафтопродукти були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що підтверджується відображенням в акті перевірки доходу БПП «Бонус»від продажу товарів (послуг) за перевіряємий період в сумі 29533706 грн., на формування якого мав вплив здійснення позивачем операцій по реалізації паливно-мастильних матеріалів ТОВ «АРС», ДП «Степовий ім. Виноградова», ЦМУ водного господарства, МКП «Цюрупинський комунгосп»та іншим вітчизняним замовникам - кінцевим споживачам.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Більше того, позивачем надані докази, що при укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровано як платники податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача. Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосереднім контрагентом позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагента та контрагентів по другому та третьому ланцюгах. ДПІ не доведено, що господарські правовідносини БПП «Бонус»з безпосереднім постачальником нафтопродуктів ПП «Таврійські нафтові регіони»мають ознаки про одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що реальне виконання договорів поставки нафтопродуктів та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність у БПП «Бонус»оформлених товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів від ПП «Таврійські нафтові регіони». Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки позивачем доведено, що поставки нафтопродуктів здійснювалися автотранспортом ПП «Бонус»на умовах самовивозу. За підприємством зареєстровані та відповідно обладнані автомобілі ГАЗ-3307 74-37 ХОП та МАЗ ВТ 9909 АЕ і для оформлення транспортування нафтопродуктів водіям видавалися подорожні листи, в яких відображено маршрут транспортування та кількість нафтопродуктів, що транспортуються. Наявність у позивача власного спеціально обладнаного автотранспорту для перевезення нафтопродуктів та наявність подорожніх листів ДПІ апелянтом не заперечувалось. Більше того, за умовами укладеного позивачем договору з ПП «Таврійські нафтові регіони»транспортування нафтопродуктів на склад позивача у м. Цюрупинськ здійснювалось безпосередньо власним автотранспортом БПП «Бонус», тобто вантажоотримувачем, а обов'язок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП «Таврійські нафтові регіони», тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Подорожні ж листи відносяться до первинних документів відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997р.

Висновки ж про нікчемність правочинів, а тим більше визнання правочинів нікчемними, відноситься виключно до компетенції судів, а не податкових органів. В матеріалах справи відсутнє рішення суду про визнання зазначеного вище правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки також не зазначено про наявність такого рішення. Перевіркою не встановлено та не доведено суду, що угода, укладена між позивачем та ПП «Таврійські нафтові регіони»спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. В матеріалах справи є копія договору між вказаними контрагентами, на підставі якого здійснювалися господарські операції, копії накладних, рахунків, платіжних доручень, прибуткових ордерів, що підтверджують реальність взаємовідносин сторін. Позивач своєчасно перерахував податки та надав звітність щодо їх оплати.

Колегія суддів вважає, що ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень. В свою чергу позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладеного з контрагентом правочину.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2012р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Бойко А.В.

Яковлєв О.В.